Майнові правовідносини

ПОДРУЖЖЯ_

Загальна характеристика

Майнових правовідносин подружжя

Майнові правовідносини подружжя — це складний комплекс взаємопов'язаних дій дружини та чоловіка щодо володіння, користу­вання та розпорядження належним їм майном. Право визначає основ­ні параметри поведінки подружжя в майновій сфері: закріплює, яке майно знаходиться у власності подружжя або кожного з них, визначає обсяг прав та обов'язків подружжя відносно цього майна, умовах їх реалізації, порядок набуття та відчуження майна, відповідальність по­дружжя за спільними або особистими зобов'язаннями, надання взаєм­ного утримання (аліментування) тощо. Майнові відносини подружжя регулюються нормами сімейного та цивільного права України, міжна­родними договорами, а також договорами, які подружжя укладає між собою.

Майнові правовідносини подружжя є дуже різноманітними, тому во­ни можуть бути класифіковані за різними ознаками. На сьогодні теоре­тичного і практичного значення набуває традиційний для цивільного права поділ правовідносин залежно від способу забезпечення інтересів управомоченої особи. Відповідно до цього А. А. Іванов зводить майнові правовідносини подружжя до двох основних видів: 1) речові правовід­носини (відносини подружжя щодо права власності на майно та прав на користування речами, які належать коленому з них); 2) зобов'язаль­ні правовідносини (відносини подружжя щодо взаємного утримання (аліментування) та договірні відносини подружжя)¹.

Речові правовідносини подружжя, як і інші цивільно-правові від­носини, мають два різновиди: а) відносини власності та б) відноси­ни, які складаються щодо прав користування чужою річчю. Відносини власності подружлея виникають стосовно володіння, користування та розпорядження майном. Сімейне законодавство перш за все регулює

¹ Гражданское прано: учебник / под ред. А. П. Сергеева, 10. К. Толстого. — М., 1998. - Ч. 3. - С. 292-294.відносини, які складаються між подружжям стосовно майна, що нале­жить їм на праві спільної сумісної власності, визначаючи порядок во­лодіння, користування та розпорядження таким майном (статті 60, 61, 62 СК та інші). Разом із тим воно чітко закріплює, яке майно належить кожному з подружжя на на праві приватної власності та не входить до спільного подружнього майна — роздільне майно подружжя (стат­ті 57—59 СК). Саме відносно роздільного майна подружжя можуть ви­никати своєрідні права подружжя, які в цивільному праві називаються правами на чужу річ. Справа в тому, що незважаючи на спільне жит­тя й побут деякі види майна належать коленому з подружжя окремо. Тому в юридичному сенсі вони є чужими для іншого з подружжя, тоб­то такими, які не знаходяться у його власності. В реальному житті по­дружжя, як правило, без проблем користується речами, які знаходять­ся у власності лише одного з них (автомобілем, меблевим гарнітуром, телевізором, аудіо- та відеоапаратурою тощо). В окремих випадках пра­во на користування чужого річчю спеціально закріплюється законом. Так, відповідно до ч. 1 ст. 407 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим жит­лом відповідно до закону.

Між подружжям можуть виникати різноманітні види зобов'язаль­них правовідносин. В цивільному праві, як відомо, зобов'язальними визнаються відносини, в яких інтерес однієї особи здійснюється шля­хом виконання певних дій іншою особою. Як зазначалося в літературі, права та обов'язки подружжя щодо один одного можуть бути не тільки спільними за змістом (право вибору місця проживання), але й проти­лежними. Останні ґрунтуються на основі взаємності, яка притаманна цивільним двостороннім договорам. Зобов'язальні правовідносини мо­жуть виникати за укладення подружжям шлюбного договору, догово­ру про поділ спільного майна, про об'єднання роздільного майна тощо. Зобов'язальні правовідносини подружжя можуть виникати в силу пря­мого припису закону. Це відносини стосовно взаємного утримання (аліментування), відповідно до яких одна сторона має право вимагати від іншої надання певного утримання.

Правовий режим

Роздільного майна подружжя

Реєстрація шлюбу за загальними правилами (якщо інше не вста­новлено шлюбним договором) є підставою виникнення права спільної власності подружжя на майно. Разом з тим, незалежно від наявності шлюбу, кожен із подружжя може мати майно, яке належить на праві

Глава 6. Майнові правовідносини подружжя

103

власності йому особисто (роздільне майно). Стосовно термінологічно­го визначення права, за яким подружжю належить роздільне майно в теорії та законодавстві існують певні труднощі. Не викликає сумнівів, що роздільне майно належить кожному з подружжя на праві приват­ної власності, але для того, щоб підкреслити відмінність цього майна від спільного майна подружжя нерідко використовують поняття «осо­биста власність», «роздільна приватна власність подружжя». Новий СК України закріпив термін «особиста приватна власність подружжя» (Гл. 7 СК). Як перші, так і останній терміни не можна визнати вдали­ми. Особливе занепокоєння в даному випадку викликає останній тер­мін, адже його закріплено в СК. О. В. Дзера цілком слушно зазначає, що «вразливість такого словосполучення є очевидною, адже особиста власність притаманна соціалістичному суспільству, приватна — суспі­льству з ринковою економікою»¹. Конституція України, як відомо, не закріплює такого поняття як особиста приватна власність. Відповідно до закону фізичній особі майно належить на праві приватної власнос­ті, будь-якого виключення щодо майна подружжя немає. Тому Глава 7 нового СК мала б називатися «Право приватної власності на майно ко­жного з подружжя».

Сімейний кодекс визначає певні види майна, яке є роздільним і на­лежить кожному з подружжя.

1. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 СК України роздільним є майно, яке кожен з подружжя набув до шлюбу. Це правило є традиційним для віт­чизняного сімейного законодавства. Реєстрація шлюбу не змінює пра­вового режиму майна, що було набуто коленим із подружжя раніше. В літературі зазначалося, що «автоматичне поширення режиму спіль­ності на дошлюбне майно одного з подружжя суперечило б правовій природі права власності як абсолютного суб'єктивного права. Без зго­ди власника дошлюбне майно одного з подружжя не повинно поступа­ти у спільну власність»². Майно, яке було набуто кожним із подружжя до шлюбу, зберігає режим роздільності незалежно від тривалості шлю­бу, навіть, якщо цим майном користувався не лише власник, але й ін­ший з подружжя.

2. До роздільного належить майно, набуте кожним із подружжя за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадку-

¹ Дзера О В. Деякі проблеми врегулювання відносин власності подружжя в новому Сімейному кодексі України / О. В. Дзера // Юридична Україна. - 2003.

№ 1. — С. 58. ппао _

² Сімейне право України: підручник / за ред. В. С. Гопанчука. - К„ ЛМ/.

С. 127.вання (п. 2 ч. 1 ст. 57 СК). Хоча подружжя мають спільні майнові інте­реси та разом укладають різноманітні угоди, кожен із них може висту­пати також самостійним учасником цивільних правовідносин. Унаслі­док цього жінка та чоловік за час шлюбу можуть отримати у власність майно на підставі договору дарування. В цьому випадку майно є розді­льним і належить кожному з подружжя окремо. Таке майно слід від­різняти від майна, яке за час шлюбу було подаровано подружжю і на­лежить їм на праві спільної власності.

3. СК України закріплює важливе правило, відповідно до якого майно, набуте кожним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які на­лежали їм особисто, є роздільним майном (п. З ч. 1 ст. 57). Таким чи­ном, якщо один із подружжя під час шлюбу набуває певне майно за ра­хунок особистих коштів, то таке майно не може визнаватися спільним майном подружжя. В. П. Маслов указував, що в цьому випадку об'єкт роздільної власності подружжя лише перетворюється, змінює свою форму¹, тому що кошти, за рахунок яких майно було набуто, так і сама річ мають однаковий правовий режим — режим роздільності. Це пра­вило стосується як грошей, які були набуті одним із подружжя до шлю­бу, так і тих, які були отримані одним із подружжя під час шлюбу — за договором дарування, внаслідок спадкування тощо.

4. Новий СК України (ч. 2 ст. 57) до роздільного майна відносить речі індивідуального користування кожного з подружжя (одяг, аксесуа­ри, косметичні засоби та інші речі, які обслуговують повсякденні по­треби кожного з подружжя). Кодекс також визначає правовий режим коштовностей, якими користується один з подружжя і які були при­дбані за рахунок спільних коштів подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 57 кодексу коштовності є приватною власністю того з подружжя, хто ни­ми користується. У разі поділу майна ці речі не враховуються та поді­лу не підлягають.

5. Протягом тривалого часу в теорії та практиці виникало питання щодо визначення правового режиму премій та нагород, які були отри­мані одним з подружжя під час шлюбу. Важливо зазначити, що йдеть­ся не щодо звичайних премій, які нараховуються працівникові за міс­цем його праці (наприклад, премії до певного свята чи професійно­го дня працівника), а такі, що надаються за особисті заслуги людини і відзначають її внесок у розвиток науки, культури, мистецтва, спорту. З одного боку, такі премії та нагороди віддзеркалюють особисті здіб­ності одного з подружжя і є результатом його творчої праці. З іншо-

лов. '~^ММ^С,^Л1°963: ^Ф'с бГ^СЫ °^{бЩЄЙ С0бСТВЄІШ0сти в} небной практике / В. Ф. Мас-

/ лава 6. Майнові правовідносини подружжя

105

іо, — під час роботи така особа отримує підтримку та допомогу іншо­го з подружжя, який повністю або частково бере на себе турботи про сім'ю. Новий СК України вперше законодавчо вирішує цю проблему. Відповідно до ч. З ст. 57 премії та нагороди, які один з подружжя одер­жав за свої особисті заслуги, належатиме йому на праві приватної влас­ності. Якщо відносно цього майна виникає спір і буде встановлено, що другий з подружжя своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню, суд може визнати за ним право на частку цієї премії та нагороди. Розмір частки буде визначати­ся судом і залежатиме від усіх обставин справи.

6. У судовій практиці іноді також виникало питання щодо право­вого режиму майна, яке одержано одним із подружжя як відшкодуван­ня шкоди, заподіяної належному йому майну. Наприклад, якщо майно одного з подружжя було пошкоджене і йому призначалася певна сума для відшкодування заподіяних збитків. Питання поставало у зв'язку з тим, що отримання таких коштів відбувалося за час шлюбу і тому фор­мально могло бути віднесено до спільного майна подружжя. СК Украї­ни закріплює режим роздільності щодо такого майна. Цей підхід уба­чається цілком правильним. Якщо пошкоджено чи знищено було май­но, що належить лише одному з подружжя, то і кошти, які спрямовані на відновлення цього майна чи відшкодування його вартості також ма­ють бути віднесені до роздільного майна подружжя. Кошти, отримані для відновлення пошкодженої речі чи відшкодування заподіяних збит­ків сприяють поверненню подружжя-власника в той стан, в якому він перебував до порушення його майнових прав.

7. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкоду­вання заподіяної їй моральної шкоди. Ця шкода — це фізичний біль та страждання, яких особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевні страждання, які особа зазнала у зв'яз­ку з протиправною поведінкою щодо неї або інших членів сім'ї та ро­дичів, або у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у зв'яз­ку з приниженням її честі, гідності та ділової репутації. Законодавство встановлює можливість відшкодування моральної шкоди грішми, ін­шим майном або в інший спосіб. У зв'язку з тим, що моральна шко­да була завдана певній особі і ця особа перетерпіла фізичні чи ду­шевні страждання, саме вона має право на відповідну компенсацію. Стосовно відносин між подружжям це означає, що другий з них не на­буває права власності щодо грошей або майна, яке було надано по­терпілому у зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди. Таке майно або гроші належать до роздільного майна подружжя (ч. 4 ст. 57 СК України).8. Відповідно до ч. 5 ст. 57 СК власністю дружини або чоловіка є страхові суми, одержані ними за обов'язковим особистим страхуван­ням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приват­ною власністю кожного з них.

В цьому випадку йдеться щодо особистого страхування одного з подружжя, а не страхування належного йому майна. Предметом дого­вору особистого страхування можуть бути майнові інтереси, які пов'я­зані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням особи (п. 1 ч. 1 ст. 980 ЦК України). У зв'язку з тим, що страхова ви­плата за договором особистого страхування здійснюється у разі настан­ня страхового випадку, пов'язаного з ушкодженням здоров'я та каліц­твом одного з подружжя, то СК відносить страхові суми, які отримує потерпілий, до роздільного майна подружжя. Це правило діє лише то­ді, коли страхові внески сплачувалися не за рахунок спільних коштів подружжя. Якщо ж страхові внески сплачувалися за рахунок спільних коштів подружжя, то страхові суми, одержані одним з них за добро­вільним особистим страхуванням, належатимуть до спільного майна продружжя.

9. За загальними правилами майно, набуте подружжям за час шлю­бу, є спільним майном (ч. 1 ст. 60 СК). Утім, з цього правила існує ви­ключення. Відповідно до ч. 6 ст. 57 СК, якщо шлюб не розірвано, але дружина та чоловік проживають окремо у зв'язку з фактичним припи­ненням шлюбних відносин, то майно, набуте сторонами за цей період може бути за рішенням суду визнано роздільним. Це пов'язано з тим, що для сімейних відносин важливе значення має не лише формально зареєстрований шлюб, а й дійсно подружні стосунки дружини та чоло­віка. Якщо цього немає і сторони фактично не складають однієї сім'ї, то на такі відносини не може поширюватися режим спільності майна подружжя.

10. СК України уперше встановлює режим майна, яке в сімейно-правовій літературі іноді називають «змішаним майном». Йдеться щодо випадків, коли в придбання майна вкладені окрім спільних також роз­дільні кошти подружжя. До цього часу це питання законодавчо не ви­рішувалося, хоча воно нерідко виникало в судовій практиці, наприклад, коли один з подружжя вказував, що в придбання житлового будинку, автомобіля, іншого майна окрім спільних були також вкладені кошти, які він отримав у спадок або за договором дарування. СК України за­кріплює складну юридичну структуру такого майна (ч. 7 ст. 57). У част­ці, яка відповідає внеску одного з подружжя, майно належить йому на

І пава 6. Майнові правовідносини подружжя

107

праві приватної власності, в іншій частці — майно належить подруж­жю на праві спільної сумісної власності.

11. Відповідно до ст. 58 СК до роздільного майна подружжя нале­жать плоди, приплід або доходи (дивіденди), які дає річ, що належить на праві власності одному з подружжя. Таке законодавче рішення вба­чається уразливим. Проблема може виникнути у випадку, якщо один із подружжя отримує заробітну плату, пенсію, стипендію, яка потрап­ляє у спільну власність подружжя (ч. 2 ст. 61 СК), у той час як дохід іншого з подружжя формується за рахунок лише плодів та доходів (ди­відендів) від належного йому майна і тому належить тільки власнико­ві речі. В літературі правильно вказувалося на можливість виникнен­ня ситуації, коли чоловік одноособово буде набувати право власності на плоди і доходи від належного йому майна, а жінка взагалі не буде набувати прав на майно, у зв'язку з тим, що вона не працює та займа­ється вихованням дітей¹.

Порядок здійснення подружжям права власності відносно розділь­ного майна визначається ст. 58 СК. Новий СК України (ст. 59) міс­тить одне застереження щодо дій подружжя, який є власником: воло­діння, користування та розпорядження майном має здійснюватися з урахуванням інтересів сім'ї і насамперед дітей. За розпорядження своїм майном дружина або чоловік зобов'язані враховувати інтереси дитини, інших членів сім'ї, які відповідно до закону мають право користуван­ня ним.

Правовий режим