Загальні підстави виникнення прав і обов'язків батьків і дітей

Народження фізичної особи з правової точки зору є юридич­ним фактом, з яким норми права пов'язують виникнення різноманіт­них правовідносин. Так, відповідно до ч. 2 ст. 25 ЦК України у момент народження фізичної особи виникає її цивільна правоздатність. Наро­дження дитини приводить до виникнення спорідненого зв'язку між нею та її матір'ю й батьком. Спорідненням визнається зв'язок між особами, які походять одна від одної, або від спільного предка. Споріднення як юридичний факт, має триваючий харакгер (стан). Споріднення, — як за­значають В. І. Данілін та С. І. Реутов, — є підставою виникнення більшої частини сімейно-правових відносин¹. Різне юридичне значення мають спорідненість по прямій та боковій лінії, спорідненість різного ступеня. Безперечно, найбільший обсяг прав та обов'язків породжує спорідне­ність першого ступеня прямої лінії, тобто між дітьми та батьками.

Стосунки між батьками та дітьми можуть мати духовний, мораль­ний, особистий чи майновий характер. Права та обов'язки, що виника­ють у батьків і дітей, є взаємними. Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків батьків і дітей є кровне споріднення, походження ді­тей від даних батьків. Однак само по собі біологічне походження спри­чиняє встановлення лише моральних обов'язків батьків і дітей. Духов­ні та моральні відносини між батьками та дітьми можуть існувати не-

¹ Данилин В. И. Юридические факты в советском семейном праве / В. И. Да­нилин, С. И. Реутов. — Свердловск: Изд-во Уральского ун-та, 1989. — С. 114—115.залежно від того, народжена дитина у шлюбі чи поза шлюбом, записані батьки як такі у Книзі реєстрації народжень чи ні. Факт народження дитини породжує виникнення біологічного та морального зв'язку між нею та її батьком і матір'ю. Юридичне значення факт походження на­буває лише з моменту його реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Саме тоді діти визнаються дітьми своїх батьків не тільки біологічно, а й юридично (в праві). З цього моменту виникає юридичний зв'язок між батьками та дітьми.

Батьки і діти мають взаємні особисті немайнові та майнові права та обов'язки. Згідно зі ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідчено­му державним органом реєстрації актів цивільного стану. Отже, юри­дичною підставою відносин між батьками та дітьми є кровне походжен­ня дітей від певних осіб (матері та батька), яке засвідчене органом дер­жавної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому но­рмами СК України. Сама наявність фактичного складу, який утворю­ється сукупністю двох юридичних фактів: події — народження дитини та дії — реєстрації народження органом державної реєстрації актів ци­вільного стану, є підставою виникнення правовідносин між дітьми та їх батьками.

Народження фізичної особи та встановлення її походження нале­жать до актів цивільного стану, що підлягають державній реєстрації (ст. 49 ЦК України). Державна реєстрація в таких випадках є зовніш­нім вираженням існування певної обставини. Вона свідчить про виник­нення права й водночас породжує це право, тобто має правовстанов-люючий характер. Отже, в сфері сімейного права походлеення дитини від певних батьків стає юридичним фактом лише за умови його посвід­чення компетентним державним органом¹ — органом дерлеавної реєстра­ції актів цивільного стану.

Реєстрація народження дитини провадиться з одночасним визна­ченням її походження та присвоєнням прізвища, власного імені та по батькові. Реєстрація народження та визначення походження дитини здійснюється в порядку, встановленому Правилами державної реєстра­ції актів цивільного стану в Україні². Заяву про реєстрацію народжен­ня дитини батьки зобов'язані подати невідкладно, але не пізніше одно-

іооо ^с0д ^ЄІоо°^{Є семейиое п}Р^аво / "°Д РЄД. В. А. Рясепцєва. - М.; Юрид. лит, ІУо/. — С loo.

² Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні: Затвердже­ні наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 р. № 52/5 у редакції на­казу Міністерства юстиції України від 24 грудня 2010 р. № 3307/5 // Офіційний вісник України. - 2010. - № 101 - Ст 3649 ' ¹

Глава 8. Визначення походження дітей

139

го місяця від дня народження дитини. Реєстрація народження дитини провадиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за їх усною чи письмовою заявою. У разі хвороби, смерті батьків або з інших причин неможливості зареєструвати народження, реєстрація здійснюється за заявою родичів, інших осіб, уповноважено­го представника закладу охорони здоров'я, у якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває. Поняттям «родичі», яке вжива­ється в СК України, охоплюються такі особи: баба, дід, прабаба, пра­дід, повнорідні брат і сестра. «Членами сім'ї» є мачуха, вітчим, які про­живають однією сім'єю з малолітніми чи неповнолітніми пасинком, падчеркою. «Інші особи» — це особи, в сім'ї яких виховується дитина. Ними можуть бути тітка, дядько, двоюрідні сестра, брат, а також сусі­ди чи інші сторонні особи¹.

Для реєстрації народження дитини до органів державної реєстрації актів цивільного стану пред'являються певні документи, а саме: ме­дичне свідоцтво про народження чи медична довідка про перебування дитини під наглядом лікувального закладу та документи, що посвідчу­ють особу батьків (одного з них). Крім того, залежно від порядку ви­значення походження дитини від певного батька таколс пред'являють­ся свідоцтво про шлюб, спільна заява матері та батька дитини, заява матері або судове рішення про визнання батьківства.

На підставі реєстрації народження дитини видається свідоцтво про народження, в якому засвідчується походження дитини від зазна­чених у ньому батьків (одного з батьків). Незважаючи на те, що в СК України відсутня норма, аналогічна ст. 6 КЗпШС УРСР про правове регулювання шлюбних і сімейних відносин державою, релігійні обря­ди, зокрема щодо народження дитини, не мають правового значення. Відповідно й документи про народження дитини, що видаються на під­ставі таких релігійних обрядів не є доказом походлеення дитини від пев­них осіб.

Визначення походження дитини від матері (засвідчення материн­ства) не залежить від того факту перебувала жінка, яка народила ди­тину, у шлюбі чи ні. Більше того, засвідчення материнства може мати місце навіть у разі, коли не визначається батько дитини. Якщо в сві­доцтві про народження дитини відсутній запис про батька дитини або

і Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 р. № 3 // Вісник Верхов­ного Суду України. - 2006. - № 7.запис про батька проведено в установленому порядку за вказівкою ма­тері, жінка, яка народила дитину, вважається одинокою матір'ю¹.

За загальним правилом, документом, що підтверджує походження дитини від певної матері, є медичне свідоцтво про народження, що ви­дається закладами охорони здоров'я, незалежно від підпорядкування та форми власності, де приймаються пологи². У разі народження дити­ни поза закладом охорони здоров'я підставою для реєстрації народжен­ня є медична довідка про перебування дитини під наглядом лікуваль­ного закладу³ та заява двох свідків, присутніх при пологах. У випадку народження дитини на морському, річковому, повітряному судні, у по­тязі або в іншому транспортному засобі до органів державної реєстра­ції актів цивільного стану подається акт, складений відповідними по­садовими особами (капітаном судна, командиром, начальником потяга тощо) за участю двох свідків і лікаря або фельдшера (якщо лікар або фельдшер були на транспортному засобі). У разі відсутності лікаря або фельдшера реєстрація народження провадиться на підставі зазначено­го акта та медичної довідки про перебування дитини під наглядом лі­кувального закладу. Реєстрація мертвонародженої дитини провадить­ся на підставі лікарського свідоцтва про перинатальну смерть⁴.

При визначенні походження дитини від певного батька важливе значення має обставина, перебуває мати дитини в шлюбі чи ні.