Стягнення аліментів за минулий час і заборгованості за аліментами

Особа може звернутися до суду з вимогою про стягнення алі­ментів протягом усього строку існування права на аліменти, незалеж­но від того, скільки часу минуло з моменту його виникнення. Згідно з ч. 1 ст. 191 СК аліменти на дитину присуджуються за рішенням су­ду від дня пред'явлення позову. За минулий час аліменти можуть бути присуджені тільки за певних умов, а саме — якщо позивач надасть су­ду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з від­повідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати (ч. 2 ст. 191 СК). Таким чином, позивач має довести, що мали місце: а) дії відповідача щодо ухилення від надання утримання дитині чи непрацездатній особі; б) свої власні дії, спрямовані на одержання аліментів. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені судом не

більше ніж за три роки.

Під ухиленням від сплати аліментів у юридичній науці розуміють як пряму відмову від надання утримання, так і різні дії (бездіяльність) зобов'язаної особи, спрямовані на повне чи часткове ухилення від спла­ти аліментів: приховання особою дійсного розміру свого заробітку (до­ходу), майна; зміну роботи чи місця проживання з метою запобігання сплаті аліментів; приховання свого місцеперебування; інші дії, що свід­чать про намір особи ухилитися від виконання обов'язків щодо утри­мання. Ухилення від сплати аліментів завжди припускає винні навмис­ні дії (бездіяльність). Тому позивач має надати суду докази того, що відповідач свідомо прагнув у той чи інший спосіб ухилитися від вико­нання обов'язків щодо утримання.

Заходи позивача щодо одержання аліментів можуть полягати у спробах установити місцеперебування, місце роботи зобов'язаної особи, укласти договір про сплату аліментів тощо. Причини, за яких позивач раніше не звертався за примусовим стягненням аліментів, не мають значення і не з'ясовуються. Разом з тим можливість стягнення алімен­тів за минулий час обмежується трьома роками. При визначенні розмі­ру аліментів за минулий час застосовуються загальні правила, які за­кріплено в статтях 182, 184 СК.

Стягнення аліментів за минулий час необхідно відрізняти від спла­ти заборгованості за аліментами. Особливості визначення і стягнення заборгованості залежать від причин її виникнення, порядку сплати алі­ментів (добровільний чи за рішенням суду), а також способу визначен­ня судом розміру аліментів (у частці від доходу або у твердій грошовій сумі). Аліменти можуть бути стягнені за виконавчим листом за мину­лий час, але не більш як за три роки, що передували пред'явленню ви- іесь минулий час, якщо аліменти не сплачувались у зв'язку з розшу-сом платника або його перебуванням за кордоном. Якщо виконавчий

I ист не пред'являвся до виконання, стягнення аліментів за минулий іеріод провадиться в межах трирічного строку, що передував пред'яв-іенню виконавчого листа до виконання.

Як правило, стягнення заборгованості за аліментами ставить плат-шка в досить скрутне положення. Тому в законі передбачається мож-іивість установлення строку сплати заборгованості (відстрочка абс юзстрочка сплати), а також повне або часткове звільнення від її сплати Ді питання вирішуються судом за позовом особи, зобов'язаної сплачу іати аліменти. Суд може відстрочити сплату заборгованості за алімен­тами, враховуючи матеріальний та сімейний стан платника аліментів Ікщо той з батьків, який зобов'язаний сплатити заборгованість дове іе, що зможе це зробити через певний час (наприклад, отримає певн: сошти внаслідок продажу свого майна), суд може врахувати цю обста-зину і відстрочити сплату заборгованості на певний час. Платник алі­ментів може просити суд надати йому можливість сплатити заборго­ваність певними частками, а не повністю, тобто розстрочити платеж ч. 1 ст. 197 СК).

Повне чи часткове звільнення від сплати заборгованості можливе ікщо вона виникла у зв'язку з: а) тяжкою хворобою платника алімен:ів; б) іншою обставиною, що має істотне значення (ч. 2 ст. 197 СК) Заборгованість може утворитися внаслідок призупинення виконавчогс іровадження через перебування боржника на лікуванні в стаціонарній іікувальній установі. До інших обставин, що мають істотне значен ія, можна віднести перебування в місцях позбавлення волі та пов'яза-

ii з цим труднощі з влаштуванням на роботу, призупинення виконав юго провадження у випадку визнання одержувача недієздатним абс іроходження строкової військової служби в Збройних Силах У країн* тощо.

Відповідно до ч. З ст. 197 СК суд може повністю звільнити платни-са від сплати заборгованості, якщо вона виникла внаслідок непред'яв іення одержувачем аліментів без поважної причини виконавчого лис а до виконання.

Норми про стягнення аліментів за минулий час і заборгованості з< іліментами застосовуються до відносин щодо утримання між батька ли і повнолітніми дітьми (ч. 5 ст. 194, ст. 201 СК).

У СК вперше встановлена відповідальність за прострочення спла ги аліментів. Вона спрямована на певну компенсацію одержувачу алі дентів його витрат і має необхідний стимулюючий, превентивний вплиі іа особу, що порушила свої аліментні обов'язки. При виникненні засонавчого листа до виконання (ч. 1 ст. 194 СК). Разом із тим закон до-тускає можливість стягнення заборгованості за весь минулий час бес 5удь-яких обмежень. Це можливо, якщо за виконавчим листом, пред'яв-іеним до виконання, аліменти не стягувалися у зв'язку з: а) розшукол' платника чи б) його перебуванням за кордоном (ч. 2 ст. 194 СК). Від-ювідно до ч. 4 ст. 194 СК заборгованість за аліментами стягується не-іалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаче­ному статтею 199 СК, — до досягнення нею двадцяти трьох років.

СК досить детально регулює порядок визначення заборгованості зг шіментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) (ст. 195 СК) кодексом передбачено також особливості стягнення заборгованості зг шіментами, що підлягають сплаті відповідно до ст. 187 СК у добровіль-юму порядку. Заборгованість погашається за заявою платника шля­хом відрахувань з його заробітної платні, пенсії, стипендії за місцем ї> одержання або стягується за рішенням суду (ч. З ст. 194 СК).

Умови і порядок стягнення заборгованості за аліментами відмін­ні від стягнення аліментів за минулий час за такими основними мо­ментами.

По-перше, при стягненні аліментів за минулий час одержувач ви­магає сплатити аліменти за період, що передує пред'явленню позову Гобто позов про стягнення аліментів на утримання дитини пред'явля­ються вперше і управомочена особа раніше не зверталася до суду з від-ювідною вимогою. При цьому утворення заборгованості в принципі ще іе є можливим, оскільки розмір аліментів, що підлягають сплаті, судо& визначений не був. У свою чергу утворення заборгованості за алімен­тами відбувається у випадку, коли особа вже звернулася до суду, суді схвалив рішення щодо стягнення аліментів на дитину, але за певних об­ставин це рішення не виконувалося. Тому вимога особи про сплату за-іоргованості є похідною від обсягу первісної вимоги, за якою вже прий-ште рішення суду. Виняток становить випадок утворення заборгованос-і за аліментами, що підлягають відрахуванню відповідно до ст. 187 СК

По-друге, аліменти за минулий час можуть бути стягнені лише зг шови винної поведінки відповідача, що полягала в ухиленні від їхньої:плати. Стягнення заборгованості відбувається в усіх випадках, а не ільки за умови її утворення в результаті винного поводження платни-са аліментів. Виникнення заборгованості за аліментами може бути гю-ґязане не тільки з недобросовісною поведінкою платника, а й з певни­ми об'єктивними обставинами, наприклад, призупиненням виконавчо-о провадження тощо.

І, по-третє, аліменти за минулий час можуть бути присуджені строге \ межах трирічного строку. В свою чергу заборгованість стягується зг боргованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рі­шенням суду, до неї застосовується спеціальна форма відповідальнос­ті — стягнення неустойки (пені). Згідно з ч. 1 ст. 196 СК одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Зазначена норма міститься в главі 15 СК, яка регулює відносини щодо утримання дитини, але застосовується і до відносин щодо утриман­ня батьками своїх повнолітніх дочки, сина (ст. 201 СК). Стягнення не­устойки можливе лише у випадку виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, наприклад, якщо особа ухи­лялася від сплати аліментів, змінювала з цією метою місце свого про­живання, перебувала у розшуку тощо. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів (ч. 2 ст. 196 СК). Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів неповнолітній (ч. З ст. 196 СК).

Стягнення неустойки вперше передбачене сімейним законодав­ством і спрямоване на підвищення захисту майнових прав дітей. Доне­давна відсутність у сімейному праві такого способу забезпечення ви­конання зобов'язання як сплата неустойки, розглядалася як особлива риса сімейного права і підстава для його виокремлення з цивільного права. Зміни останнього часу довели можливість і доцільність засто­сування до сімейних відносин норм цивільного законодавства. Тому включення в СК положення про стягнення неустойки (пені) за неви­конання аліментного зобов'язання є цілком виправданим.