Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання

За загальним правилом батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, тобто вісімнадцяти років. Разом із тим існують випадки, коли право на утримання мають також повно­літні діти. Відповідно до СК обов'язок батьків щодо утримання вини­кає стосовно: 1) повнолітніх непрацездатних дочки, сина (ст. 198 СК); 2) повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання (ст. 199 СК). Як справедливо зазначається в літературі, обов'язок батьків щодо утри­мання повнолітніх дітей не є продовженням аліментного обов'язку, який батьки несли до досягнення дітьми 18 років¹. Ці правовідносини ма­ють власні підстави виникнення, строки існування, припинення, а та­кож зміст, права та обов'язки їх учасників.

¹ Антокольская M. В. Семейное право: учебник / М. В. Антокольская. - 2-е нал перераб. и дополн. - М.: Юристъ, 2000. - С. 255.

Глава 10. Майнові правовідносини батьків та дітей

171

Батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина (ст. 198 СК). Цей обов'язок виникає на підставі складу юри­дичних фактів, до якого належать: а) походження повнолітньої дитини (кровний зв'язок матері, батька і дитини; усиновлення); б) непраце­здатність повнолітньої дитини; в) потреба повнолітньої дитини у ма­теріальній допомозі; г) можливість матері, батька надавати таку до­помогу. Сімейне законодавство визначає поняття непрацездатності та нужденності стосовно регулювання відносин подружжя щодо взаєм­ного утримання (частини 3, 4 ст. 75 СК). Непрацездатними визнають­ся особи, які досягли загального пенсійного віку, встановленого зако­ном, а також інваліди І, II і НІ груп. Непрацездатність приводить до обмеження життєдіяльності людини і необхідності ЇЇ соціального захи­сту. При встановленні судом факту потреби повнолітніх дочки, сина в утриманні суд враховує всі джерела, що утворюють їхній дохід. Особа вважається такою, що потребує допомоги, якщо вона забезпечена кош­тами в розмірі нижче прожиткового мінімуму. Певно, непрацездатні повнолітні дочка, син мають визнаватися нужденними і в тому випад­ку, якщо вони забезпечені коштами в розмірі, відповідному прожитко­вому мінімуму, але потребують додаткових коштів на придбання лікар­ських препаратів, оплату стороннього догляду тощо.

Обов'язок батьків утримувати повнолітню непрацездатну дитину виникає тільки за умови можливості надання батьками такої допомо­ги. СК не встановлює критеріїв, якими варто керуватися суду, визна­чаючи, чи здатні батьки надавати матеріальну допомогу своїм повно­літнім дітям. За основу знов-таки може бути взятий прожитковий мі­німум, установлений на відповідний період часу. Очевидно, батьки, забезпечені вище прожиткового мінімуму, можуть визнаватися таки­ми, котрі спроможні надавати своїм повнолітнім дітям матеріальну до­помогу. Однак при цьому суд має враховувати додаткові витрати, які батьки змушені робити, наприклад, у зв'язку з власною хворобою, не­обхідністю відпочинку, лікування тощо.

Другий випадок, коли батьки зобов'язані утримувати своїх повно­літніх дітей передбачено ст. 199 СК. Відповідно до цієї норми, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потре­бують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до до­сягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати ма­теріальну допомогу. Підставою виникнення обов'язку батьків щ_одо утримання повнолітніх дочки, сина в цьому разі є такий склад юри­дичних фактів: а) походження повнолітньої дитини (кровний зв'язок матері, батька і дитини; усиновлення); б) продовження повнолітньою дитиною навчання; в) потреба повнолітньої дитини у зв'язку з про_ДОВ-женням навчання в матеріальній допомозі; г) можливість матері, бать­ка надавати таку допомогу (ч. 1 ст. 199 СК).

Батьки зобов'язані утримувати дитину, яка навчається до досяг­нення нею 23 років. їхній обов'язок може припинитися і раніше, якщо в повнолітнього відпала потреба в матеріальній допомозі. Після 23 ро­ків право вимагати утримання від батьків у зв'язку з продовженням навчання не виникає. Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК право дітей на утри­мання припиняється у разі припинення навчання. Якщо навчання бу­ло припинене і знову відновлене, повнолітній може знову зажадати від батьків надання йому утримання протягом продовження навчання. Тобто обов'язок батьків за наявності інших необхідних підстав виник­не знову, але триватиме лише до досягнення повнолітнім 23 років, на­віть якщо навчання до цього часу і не буде закінчено. Право на звер­нення до суду з позовом про стягнення аліментів має сам повнолітній, що продовжує навчання, а також той з батьків, з ким він проживає (ч. З ст. 199 СК).

Окремі положення, що регулюють відносини щодо утримання бать­ками своїх неповнолітніх дітей, поширюються також на відносини щодо утримання повнолітніх дітей. Відповідно до ст. 200 СК суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК. Тобто беруться до уваги стан здоров'я, матеріальний і сімейний стан платника й одержувача алімен­тів, інші обставини, що мають істотне значення. Суд має прагнути до того, щоб в результаті стягнення аліментів одержувач був забезпече­ним у розмірі не нижче прожиткового мінімуму, якщо доходи платни­ка дозволяють це зробити. Згідно зі ст. 201 СК до відносин між батька­ми та повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання засто­совуються норми статей 187, 189—192 і 194—197 СК.