Тризуб — знак сили Святого Духа

Всевидючі очі Шиви — три веди, які наближають до нас Божественний нектар серпоподібного Місяця.

Рігведа

— Тризуб — складніший і загадковіший знак, ніж хрест і зірка Давида. Це арійський знак сили Святого Духа (духовності, підтвердженої "вагомими" матеріальними факторами). Він — не ознака інтелекту (таким є сувій Тори, який інакше називається знаком Мойсея), а саме знак духовної сили. У нашому підмісячному світі, на жаль, чиста духовність виявляється нежиттєздатною: її знищують руйнівні, сатанинські сили, їм треба протиставити все, що підтримує духовність, зберігає Боже Світло. Тут можна використовувати будь-які чинники, навіть силу зброї, армії, держави тощо. Аби вони слугували Добру і Світлу.

У християнстві тризуб символізує Святу Трійцю (або арійсько-мітраїстську Тримурті). Зміст взагалі той же: творчий акт (творіння) не може здійснюватися лише одним Духом. Потрібна енергія Бога-Отця і Бога-Сина, використана в ім'я Святого Духа. Бог-Вседержитель, Бог-Творець — обов'язково триєдиний Бог (Бог у трьох іпостасях).

Історія тризуба у  літературі, як правило, подається за такою схемою. Його коріння іде з Атлантида (від Посейдона, її верховного покровителя), потім він переходить у спадок до Єгипту, античного світу, скіфів і, нарешті, до київського князя Володимира. По-перше, тут плутанина, насправді він не міг бути в Єгипті; по-друге, тризуб, повторюємо, знак суто арійський, як і хрест.

Останнім оплотом загиблої атлантичної цивілізації був архіпелаг Посейдонія, покровитель якого — Посейдон із тризубом. Про це чітко говорить і Платон. Але річ у тім, що атланти відвернулися від Посейдона (тобто "забули бога" і потонули в гріхах). Вони почали вклонятись Тоту (Гермесу), а згодом взагалі панування над людьми перейшло до Зевса. У міфах Стародавньої Еллади Посейдон публічно звинувачує Зевса в узурпаторстві.

Відвернувшись від Посейдона, атланти віддали перевагу "голому" інтелекту над духовністю, втратили моральність, потонули в розпусті, почали зводити статуї самим собі і вклонятись їм як богам. Бездуховний інтелект — джерело зла. Духовність, не підкріплена конкретними вчинками, досить швидко "випаровувалась" із усіх шпарин суспільного життя. Саме тому Божий Промисел і згубив гріховну Атлантиду.

Нащадком загиблої Атлантида був Єгипет, який звеличав бога Тота з його знаком піраміди. Тризуб же в Єгипті ніколи не був і не міг бути елементом символіки. Те ж саме — і в античному світі, що в цілому знаходився під впливом Єгипту (в античного Нептуна тризуб —просто знаряддя кари і погрози, не більше, ніж вила, на які наколюється морська живність). Інакше кажучи, в античному світі глибокий зміст тризуба був вихолощений. Проте його зберіг і поглибив арійський світ. Цей знак був державним гербом у Ар'я-Варті (країні Куш), а потім поширився на Тибет, Індію, Персію, Скіфію і, нарешті, став державним гербом Київської Русі.

У Тибеті тризуб дуже поширений. Тамтешні ченці (я з ними не раз це робив), відправляючись у святі місця, обов'язково беруть із собою дунг-катанг (тризуб). Наші священні тексти стверджують, що Посейдон був батьком людей і богів, Творцем, Охоронцем і Руйнівником світу — точно так, як індійсько-мітраїстська Трійця: Брахма, Вішну і Шива, де Брахма — Творець, Вішну — Охоронець, а Шива — Руйнівник світу. Саме тризуб асоціюється з трьома божествами: праве вістря означає Брахму — Батька світу, його Творця, ліве — Вішну, Захисника і Охоронця світу, а середнє — Шиву, Руйнівника, Згубника світу. Звичайно, вартий знищення той світ, який заслуговує на це, тобто який втратив духовність, потонув у гріхах.

Потрібно сказати, що все соціально-політичне життя Київської Русі з часів Володимира, а згодом і України йшло під знаком тризуба, і не лише у формальному, але й у реальному плані.