Ефективність технічного переозброєння підприємств та методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Вступ

 

Формування національної економіки на засадах самостійного розвитку зумовило комплекс проблем, серед яких особливе місце належить інвестиціям в основний капітал, що відтворюють і оновлюють матеріально-технічний потенціал галузей. Водночас, в економіці України в останні роки спостерігався спад інвестиційної активності, що зумовлено рядом факторів економічного, організаційного та соціального характеру. В результаті знизалась рентабельність підприємств базових галузей промисловості, погіршився їх фінансовий стан та конкурентоспроможність.

На сучасному етапі розвитку економіки загострилася необхідність вдосконалення економічного механізму щодо здійснення інвестицій та розробки методик оцінки інвестиційних проектів на діючих підприємствах. Для них більш важливою проблемою є оцінка ефективності інвестування в реконструкцію і технічне переозброєння підприємств та їх фінансового забезпечення.

Проблеми інвестиційної діяльності досліджувалися в працях таких вітчизняних вчених, як: З.Н.Борисенко, І.О.Бланк, А.Ф.Гойко, М.С.Данько, З.В.Задорожний, Я.Д.Крупка, Л.А.Лахтіонова, Б.М.Литвин, А.А.Пересада, М.С.Пушкар, В.В.Сопко, В.Я.Шевчук, С.І.Шкарабан та інші. Ці ж питання розглядають і зарубіжні вчені, зокрема: В.В.Бочаров, А.Б.Ідрісов, В.В.Ковальов, В.Н.Лівшіц, І.В.Ліпсіц, А.Б.Німчинський, І.А.Ніконова, М.І.Рімер, Д.Е.Старік, У.Ф.Шарп та інші.

Для забезпечення відтворення матеріальних необоротних активів необхідний новий економічний механізм їх оновлення, який враховував би економічні інтереси підприємств в умовах ринкових відносин. Такий механізм повинен включати в себе вирішення низки методичних питань, пов’язаних з оцінкою ефективності інвестування у діюче виробництво, а також комплекс питань з організаційно-фінансового управління реконструкцією і технічним переозброєнням діючих підприємств. Новий механізм оновлення повинен повністю враховувати інтереси власників, орієнтувати їх на реалізацію тільки високоефективних проектів.

Актуальною стає розробка такої аналітичної системи дослідження інвестицій підприємств, яка б поєднувала використання багаторічного досвіду світової економіки з урахуванням особливостей розвитку вітчизняної обліково-аналітичної теорії та практики. Саме ці тези і забезпечують актуальність даного дослідження як з теоретичної сторони так і з практичної.

Метою даної роботи є дослідження ефективності технічного переозброєння підприємства та аналіз методів оцінки інвестиційних проектів, як з теоретичної сторони, так і з практичної сторони.

Для досягнення вказаної мети необхідно виконати наступні завдання:

розглянути теоретичні основи ефективності технічного переозброєння підприємств;

теоретично розглянути основні методи оцінки інвестиційних проектів;

провести розрахунки з дослідження ефективності технічного переозброєння підприємства та аналізу методів оцінки інвестиційних проектів на основі розрахункових даних.

При написанні даної роботи використані наступні методи: оглядовий, аналітичний, порівняльний, факторний та інші.

 

Загальна частина

Ефективність технічного переозброєння підприємств та методи оцінки ефективності інвестиційних проектів

Практична реалізація інвестиційних проектів залежить від забезпечення фінансовими ресурсами, проблема залучення яких у діяльність конкретного підприємства залишається невирішеною. Можливість формування достатнього обсягу джерел фінансування повинна бути підкріплена ефективною господарською діяльністю, стійким фінансовим станом підприємства[3].

Для відбору найбільш ефективних варіантів інвестицій в реконструкцію та технічне переозброєння діючих підприємств важлива роль належить економічному аналізу. Однак, ще не сформувалось чіткого уявлення щодо аналізу інвестицій як самостійного напряму дослідження в межах того чи іншого виду економічного аналізу. У процесі постановки і вирішення комплексу завдань, які відносяться до проблеми реалізації довгострокових капіталовкладень, виникає необхідність аналітичного обґрунтування одночасно фінансових та інвестиційних[1].

Серед проблем, охоплених економічним і фінансовим аналізом, аналіз інвестицій доцільно розглядати, як правило, на основі даних, витриманих у системі фінансового аналізу. При цьому правомірно виділити відносно два самостійні напрями аналізу інвестицій: аналіз довгострокових інвестицій, включаючи капітальні, та аналіз поточних фінансових вкладень. Ці напрями характеризують взаємозалежні економічні явища, об'єднані в загальному інвестиційному процесі. Водночас, подібність інформаційної бази аналізу, користувачів інформації, її видів, основних підходів до організації і методики проведення аналізу об'єднують ці напрями в рамках єдиної концепції в розумінні сутності і змісту аналізу інвестицій[2].

Повнота і достовірність результатів аналізу інвестицій визначаються їх інформаційним забезпеченням. Серед інформаційних джерел, що забезпечують проведення аналізу інвестування об'єктів, найважливіше місце належить обліковим даним, фінансовій та статистичній звітності. Дослідження показують, що форми статистичної та фінансової звітності, регістри фінансового обліку не в повній мірі відповідають вимогам щодо інформаційного забезпечення аналізу інвестицій в реконструкцію і технічне переозброєння. У зв'язку з цим потрібно внести відповідні зміни в структуру форми №11-ОЗ „Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)", Приміток до річної фінансової звітності (форми №5), регістрів синтетичного і аналітичного обліку капітальних інвестицій.

В умовах становлення інноваційної моделі розвитку економіки орієнтація технічного й організаційного розвитку підприємства на кінцеві результати діяльності є одним з найбільш важливих завдань управління. Впровадження інновацій можна назвати необхідною умовою розвитку виробництва, підвищення якості продукції та зростання виробничих можливостей підприємства. Тому постійне покращення якості з використанням інноваційних технологій повинно стати пріоритетним напрямом розвитку підприємств.

Розвиток інноваційної бази підприємства здійснюється завдяки модернізації устаткування, технічного переозброєння, реконструкції і розширення, нового будівництва; вибір конкретного напряму інноваційного розвитку підприємства проводиться на основі результатів діагностичного аналізу і оцінки техніко-організаційного рівня виробництва [5].

Під технічним переозброєння розуміють комплекс заходів з підвищення техніко-організаційного рівня виробництва, його механізації й автоматизації, з модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного обладнання новим, більш продуктивним [6]. Відмінна його особливість полягає в тому, що при даній формі відтворення основних виробничих фондів оновлюється лише їх активна частина. У процесі технічного переозброєння можливе часткове перелаштування побутових, складських і виробничих приміщень [3]. Залежно від масштабів оновлення активної частини основних виробничих фондів можуть бути виділені три види технічного переозброєння виробництва [3]:

. Мале технічне переозброєння - модернізація діючої техніки, заміна невеликої частини застарілого обладнання, у виробництво впроваджується невелика кількість нового обладнання.

. Середнє технічне переозброєння - механізація й автоматизація процесу виробництва, впроваджується прогресивне обладнання, замінюються групи фізично і морально застарілого обладнання.

. Повне технічне переозброєння - комплексне оновлення переважної частини парку обладнання, що, звичайно, зумовлюється високою фізичною і моральною зношеністю обладнання або переходом на принципово нову технологію виготовлення продукції.

Якщо ремонт обладнання, який дозволяє відновити його техніко-економічні характеристики, є економічно недоцільним, то виникає необхідність заміни його новим. Устаткування потребує заміни, якщо витрати, пов’язані з його ремонтом і модернізацією, знаходяться на рівні витрат на придбання, транспортування та монтаж нового [4].

Програма оновлення виробництва на підприємстві - це синтез певних рішень. До неї включають всі нововведення (новації) за їх видами на всіх етапах нововведень із зазначенням виконавців цих змін. Ця програма є комплексним процесом прийняття рішень щодо освоєння нових виробів, оновлення парку машин і обладнання, технологічних, конструкторських, організаційних, соціологічних та інших змін [7].

Організація заходів з технічного переозброєння повинна виходити з принципів, визначених у праці [2]. Вони згруповані за двома ознаками, як наведено в табл. 1.

 

Таблиця 1.1

Класифікація принципів організації заходів з технічного переозброєння

Класифіційні ознаки	Принципи	Характерні особливості
Організаційний аспект технічного переозброєння	Принцип відповідності стратегічним цілям розвитку підприємства	Будь-який проект, що реалізується підприємством обов’язково має cтратегічну спрямованість. Це стосується і технічного переозброєння, яке має носити стратегічно-поступальний характер
	Принцип цілеспрямованості	Діяльність з економічного чи технологічного розвитку підприємства має підпорядковуватись як головній меті так і визначеними місією підприємства цілям
	Принцип планомірності й безперервності	Технічне переозброєння - це складний процес, який має забезпечувати підприємству його відповідність науково-технічному прогресу, галузевим особливостям функціонування підприємства і саме тому носити безперервний характер
Змістовність процесу технічного переозброєння	Принцип інноваційної спрямованості	Технічне переозброєння виробництва має відбуватись під егідою інноваційного оновлення.
	Принцип системності (комплексності)	Впровадження нового технічного озброєння має відбуватися у комплексі з навчанням та адаптацією до наявного технічного потенціалу підприємства тощо
	Принцип перспективності	Під час впровадження автоматизованого виробництва чи оновлення основних фондів необхідно чітко розуміти перспективність реалізації таких заходів на основі прогнозування підвищення вимог до якості, конкурентних переваг тощо

 

Механізм управління процесом технічного переозброєння можна представити в ракурсі основних функцій управління (планування, організація, мотивація, регулювання та контроль), окресливши для кожної з них певні завдання, як зазначається в праці [8]. Структуру такого механізму наведено в додатку А.

Розглянемо складові запропонованого механізму детальніше.

Планування. За цією функцією механізм управління процесом технічного переозброєння має, насамперед, базуватись на стратегії інноваційного оновлення виробництва, оскільки така діяльність повинна бути поступальною, взаємозалежною та взаємодоповнюючою. Мається на увазі те, що разове оновлення матеріально-технічної бази підприємства обмежує його можливості. Підприємство повинно здійснювати постійний пошук нових стратегічних можливостей, які б узгоджувались з програмою інноваційних змін і викликати ланцюгову реакцію. Тобто модифікація обладнання, виробничих ліній має відповідати НТП, супроводжуватись навчанням і підвищенням інтелектуального потенціалу основного і допоміжного персоналу підприємства.

Технічне переозброєння - це високовартісний процес, тому для нього конче необхідно заздалегідь формувати бюджет, до якого доцільно долучати як власні кошти підприємства, так і інвестиційні вкладення.

Повертаючись до стратегії інноваційного оновлення виробництва слід врахувати і необхідність передпроектних досліджень щодо аналізу потрібного обладнання та можливості його адаптації до умов підприємства. Встановлення нового обладнання має відповідати часовим та економічним нормам.

Доцільно також на попередніх етапах реалізації проекту технічного переозброєння прогнозувати перспективність запровадження інноваційного оновлення, враховуючи при цьому стан технічного озброєння конкурентів, відслідковувати наявність інноваційних пропозицій обладнання та передбачати можливість появи більш досконалого.

Організація. Підвищення техніко-економічного рівня виробництва вимагає значних капіталовкладень, при цьому фінансові, матеріальні та інші ресурси відволікаються на тривалий термін, а отже виникає проблема здійснення інвестицій в технічне переозброєння виробництва. Оцінювати такі інвестиційні проекти необхідно з позиції комплексного підходу, що передбачає врахування не тільки економічних, а й організаційних, фінансових, соціальних, екологічних та інших аспектів здійснення заходів з технічного переозброєння виробництва. При цьому доцільно визначати умови співпраці з інвесторами та укладати з ними довгострокові угоди.

Процес технічного переозброєння має супроводжуватись додатковим навчанням не тільки персоналу нижньої ланки, але й інженерів, конструкторів, працівників служби якості, начальників виробництва. Доцільно проводити не тільки підвищення кваліфікації персоналу, а й налагоджувати співпрацю з вітчизняними та закордонними компаніями, які використовують новітнє технічне озброєння, для обміну досвідом.

Впровадження інноваційного технологічного устаткування на підприємстві потрібно здійснювати на основі діяльності міжфункціональних команд, склад яких включав би працівників основних виробничих підрозділів, інженерного блоку, менеджерів тощо. Функціями такої команди мають стати: методична підготовка процесу технічного переозброєння, доведення до виконавців поставлених перед ними завдань щодо технічного переозброєння, формування бюджету технічного переозброєння, формування системи мотивації виконавців, організація навчання та підвищення кваліфікації персоналу, що буде задіяний у проекті, формування інформаційної бази технічного переозброєння. 7. Оцінка і контроль результатів проведення заходів функціональними підрозділами підприємства.

Мотивація. Застосування мотиваційних заходів є необхідним під час будь-яких змін на підприємстві, оскільки персонал не завжди є готовим до швидкої переорієнтації на новий стиль та особливості роботи. Саме тому безкоштовне навчання та підвищення кваліфікації працівників забезпечить впевненість у потребі та зацікавленість до інноваційного оновлення. Крім того, таке навчання має здійснюватись на системній основі.

Реалізація проекту технічного переозброєння може викликати опір змінам. Щоб його уникнути, або зменшити його масштаби, можна запроваджувати зміни, враховуючи такі два аспекти:

 зміни потрібно запроваджувати певними порціями, що враховуватимуть специфіку та адаптивність підприємства;

 найменш популярні зміни необхідно запроваджувати в першу чергу.

Порціонні зміни дозволяють співробітникам адаптуватися до ситуації, довести технології до звички і потім рухатись далі, тоді як рух безперервний накопичує втому і здатний приводити до зривів. Для економії часу невеликі зміни можуть вводитися паралельно для різних груп і відділів, зближуючись на спільних технологіях у заздалегідь певний час. Разове введення непопулярного блоку з гарантіями не зниження зарплат та збереження нової ієрархії в майбутньому дійсно дозволяє більш щільно контролювати ситуацію [9].

Контроль. Ефективного впровадження проекту технічного переозброєння можна досягти за умови належного рівня контролювання та коригувальних заходів. На кожному етапів розробки та реалізації проекту необхідно уточнуювати правильність ходу його виконання. На основі контролю є можливість виявити головні проблеми та відхилення від запланованих дій, а також відмови роботи нового обладнання.

Регулювання. Усі процеси мають супроводжуватись регулятивними заходами, причому за кожною функцією управління: для планування - коригування планів, для організування - реорганізація структури управління, технологічних підходів, для мотивування - зміни в системі мотивування працівників. Функції управління процесом технічного переозброєння повинні бути взаємоузгодженими та діяти в комплексі. При дотриманні цих умов можна досягти максимального ефекту від запровадження інноваційних змін у виробничій структурі підприємства.

Крім того механізм управління процесом технічного переозброєння повинен ґрунтуватись на базових положеннях (табл. 1.2):

 

Таблиця 1.2 Базові положення механізму технічного переозброєння

Базові положення	Адаптивна характеристика
Формування оптимальної структури щодо цілей та засобів розвитку підприємства	Формування структури цілей допоможе визначити їх пріоритетність, що прискорить у подальшому процес прийняття рішень
Розробка і реалізація заходів технічного переозброєння повинна відбуватись з використанням інноваційних технологій та методик управління	Підприємство, щоб динамічно розвиватись повинно використовувати інновації як у виробництві, так і в управлінні. Тому врахування їх на початковому етапі розробки проекту сприятиме його подальшій ефективні реалізації
Інтеграція методів технологічного контролю і моніторингу у процес технічного переозброєння	Дані методи дозволяють виокремити і спрогнозувати у внутрішньому та зовнішньому середовищі такі фактори, у майбутньому можуть визначити напрями діяльності підприємстві в контексті технічного переозброєння
Формування єдиної інформаційної основи управління процесом технічного переозброєння	Ефективність управлінських рішень щодо процесу технічного переозброєння значною мірою залежить від достовірності та своєчасності надходження інформації
Формування бази знань на підприємстві, що дозволяє накопичувати, вивчати і використовувати досвід проведення технічного переозброєння на інших підприємствах	Така інформаційна база допоможе працівникам швидше адаптуватись до змін у виробництві, що виникають у зв’язку з технічним переозброєнням та ефективно реалізувати даний проект, використовуючи досвід інших підприємств
Підвищення відповідальності керівництва підприємства за результати проведення технічного переозброєння.	Керівники задля успішної реалізації проекту технічного переозброєння зацікавлені у створенні ефективної системи поточного та оперативного контролю над здійсненням проекту

 

Офіційна методика визначення ефективності капіталовкладень містить такі загальні положення:

1. Розрахунки економічної ефективності капіталовкладень застосовуються при:

розробленні різних проектних і планових документів;

оптимізації розподілу реальних інвестицій за різними формами відтворення основних фондів;

оцінці ефективності витрачання власних фінансових коштів підприємства.

. Здійснюючи розрахунки, визначають загальну економічну ефективність як відношення ефекту (результату) до суми капіталовкладень, що обумовили цей ефект. При цьому враховується чинник часу. На підприємствах економічним ефектом капіталовкладень слугує приріст прибутку.

. З метою всебічного обґрунтування й аналізу економічної ефективності капіталовкладень, виявлення резервів її підвищення використовують систему узагальнюючих і поодиноких показників:

узагальнюючі показники - це період окупності капіталовкладень та питомі капіталовкладення (у розрахунку на одиницю приросту виробничої потужності або продукції) - капіталомісткість;

поодинокі - продуктивність праці, фондовіддача, матеріаломісткість, собівартість, якість, тривалість інвестиційного циклу тощо.

. При визначенні ефективності капіталовкладень слід виключити вплив на сумарний економічний ефект так званих неінвестиційних чинників, тобто дію заходів, здійснення яких не потребує капіталовкладень.

У практиці господарювання підприємства приймаються різноманітні рішення, пов'язані з інвестуванням виробництва і соціальної інфраструктури. З огляду на це заведено розрізняти загальну (абсолютну) і порівняльну (відносну) ефективність капіталовкладень. Вони взаємопов'язані. Визначення найбільш доцільного проекту капіталовкладень базується на зіставленні показників їх абсолютної ефективності, а аналіз останньої здійснюється шляхом порівняння нормативних, запланованих та фактично досягнутих показників, їх динаміки за певний період.

Абсолютна ефективність капіталовкладень відбиває загальну величину їх віддачі на підприємстві. Її розрахунки потрібні для оцінки очікуваного або фактичного ефекту від реальних інвестицій за певний період.

Для визначення абсолютної ефективності застосовують два взаємозв'язані показники:

) коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень;

) період окупності капіталовкладень. Він є оберненим до коефіцієнта абсолютної економічної ефективності.

Залежно від напрямків вкладення капіталу розрізняють такі види абсолютної економічної ефективності:

. Економічна ефективність капіталовкладень у галузь економіки:

 

Е гал=?П\ КВ гал

 

де?П - приріст річного прибутку по галузі економіки в результаті вкладення капіталу в її розвиток, будівництва об'єктів виробничого призначення - КВгал.

. Планово-збиткова економічна ефективність капіталовкладень:

 

Е пл.збит=?S\КВ

 

де?S- зниження собівартості продукції в результаті вкладення капіталу на заходи, спрямовані на її зниження.

Поряд з цими показниками визначаються строки окупності капіталовкладень, які дорівнюють:

 

Ток2=1\ Егал

 

Розрахункові значення коефіцієнтів абсолютної економічної ефективності (ЕАБС) повинні порівнюватись із нормативним коефіцієнтом економічної ефективності (ЕН), який встановлюється централізовано Міністерством економіки України.

Нормативний коефіцієнт економічної ефективності означає той мінімальний економічний ефект, який можна отримати, вкладаючи капітал у дану галузь економіки. Таким чином, нормативний період окупності капіталовкладень характеризує той максимальний строк, за який може окупитися даний капітал.

 

Ен=1\Тн

 

Розглянутий проект вкладення капіталу є доцільним (прибутковим), якщо ЕАБС > ЕН.

Деякі значення ЕН.

для будівництва - 0,12;

для нової техніки - 0,15;

для транспорту і транспортних засобів - 0,16.

Розрахунки відносної ефективності здійснюють з метою визначення кращого з можливих варіантів інвестування виробництва.

Відносна (порівняльна) ефективність реальних інвестицій визначається з допомогою показника зведених витрат (Z) за формулою

=C1+Eн * КВ1 ->min

 

де С - поточні витрати (собівартість) за і-м проектним варіантом;

КВІ - капіталовкладення за і-м проектом.

Розраховуючи відносну ефективність, слід враховувати повні витрати (СІ+ КВІ), однак пряме підсумовування зазначених видів витрат неможливе, оскільки природа їх формування різна: поточні витрати повторюються щороку, а капіталовкладення є разовими. Тому виникає необхідність зведення капіталовкладень до річної рівномірності за допомогою нормативного коефіцієнта ефективності капіталовкладень.

Проект капіталовкладень з найменшими зведеними витратами має вважатись найкращим з економічної точки зору.

При визначенні ефективності капіталовкладень виникають певні особливості на окремих стадіях і напрямках інвестиційно-відтворювального циклу.

) При здійсненні проектно-кошторисних робіт ефективність капіталовкладень має визначатись з урахуванням їх кінцевого результату - якості проектних рішень.

) При розрахунках ефективності інвестування технічного переозброєння або реконструкції підприємства використовують додаткові показники - умовне вивільнення працюючих та економія матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів.

) Розрахунки ефективності інвестування нового будівництва або розширення діючих підприємств повинні обов'язково порівнюватись з економічною результативністю технічного переозброєння відповідних виробничих проектів. У процесі порівняння показників ефективності необхідно враховувати весь обсяг капіталовкладень, включаючи витрати на створення об'єктів соціальної інфраструктури, а також витрати від "заморожування" інвестицій.

) Економічну ефективність капіталовкладень у природоохоронні об'єкти визначають, порівнюючи досягнутий ефект від збереження чи поліпшення екологічного стану навколишнього середовища або зменшення шкоди від його забруднення і капіталовкладень на створення таких об'єктів.

Підвищити ефективність капіталовкладень можна шляхом:

поліпшення структури капіталовкладень;

удосконалення проектно-кошторисної справи;

скорочення стадій інвестиційного циклу;

упровадження економічних методів управління інвестиційним процесом та ін.

Наведені в роботі пропозиції стосуються вдосконалення аналітичного і синтетичного обліку, фінансової та статистичної звітності, які дадуть можливість поліпшити інформаційне забезпечення аналізу ефективності капітальних інвестицій.

Досліджуючи систему показників для визначення проектної ефективності інвестицій можна прийти до висновку про правомірність поєднання традиційних і нових методів оцінки економічної ефективності інвестицій. Серед традиційних методів перевага надається розрахунку недисконтованого строку окупності. Цей метод є ефективним в умовах невизначеності і ризику, коли головною проблемою є ліквідність, а не прибутковість інвестицій. Вважається, чим швидше окупиться проект, тим менш ризиковим він є. Даний метод варто застосовувати в процесі аналізу реконструкції за умов здійснення швидких технологічних перемін, при частих змінах напрямів діяльності, впровадженні нових технологій[4].

У процесі аналізу доцільно використовувати метод моделювання грошових потоків, пов'язаних з реалізацією проектів, що дає можливість заздалегідь передбачити вузькі місця в реалізації проекту, обґрунтувати необхідні для цього обсяги фінансування, терміни впровадження проекту, оцінити вплив на процес здійснення проекту можливих відхилень від передбачуваних умов.

Отже, оздоровлення економіки неможливе без активізації інвестування, пошуку надійних і стабільних джерел інвестицій у реконструкцію і технічне переозброєння діючих підприємств і сприятливого інвестиційного клімату. В результаті таких інвестицій збільшуються обсяги виробництва, як правило, без розширення виробничих площ, знижується собівартість випуску продукції, зменшуються питомі капітальні інвестиції на одиницю приросту виробничої потужності, скорочуються терміни здійснення реконструкції та технічного переозброєння порівняно з новим будівництвом.

Ефективне функціонування будь-якого сучасного підприємства в умовах конкурентного середовища залежить від його готовності та спроможності використовувати технічні та технологічні інновації у своїй діяльності. Більшість вітчизняних підприємств потребує певних заходів з удосконалення їх виробничої структури внаслідок значного ступеня зносу основних фондів. У якості таких заходів і пропонується технічне переозброєння.

Ефективна реалізація технічного переозброєння на сучасному етапі визначається аспектами інноваційного, інвестиційного й відтворювального процесів на підприємстві, крім того потребує якісного управління подоланню опору інноваційним змінам.

 

Розрахункова частина