Суть, місце та роль сім’ї в сучасній економіці

 

Етимологічно слово "сім'я" походить від слова "сьемь", що означає "робітник, слуга, домочадець". Таким чином в первісному розумінні сім'я - це коло осіб, які визначаються як робітники, слуги та домочадці [9], тобто особи, які об'єднані певними економічними зв'язками. Сучасне розуміння поняття сім'ї є більш складним і неоднозначним. Це пояснюється тим, що сім'я як соціальне явище має різноманітні прояви свого існування. У зв'язку з цим категорія сім'ї використовується різними науками - економікою, соціологією, демографією та психологією тощо.

Сім'я є складним об'єктом для дослідження, і кожна з наук, що досліджує її, створює свій набір визначень і моделей. Тому при вживанні терміну "сім'я" необхідно розмежування тих аспектів, які вкладаються різними науками, парадигмами, школами, моделями. В економічному аналізі сім'ї склалися дві традиції аналізу: на мікрорівні та макрорівні. Мікрорівень визначав аналіз окремої сім'ї, макрорівень - сукупність всіх сімей в суспільстві.

У суспільстві найвищою цінністю є людина. Саме у процесі саморозвитку людина "виробляє” свої потреби і здібності, продукти і послуги, а також відносини і стимули, а отже, виробляє саму себе. Таким чином, розвиток цивілізації - це розвиток людини та її потреб.

Сім'я завжди була, є і буде однією з найважливіших ланок у процесі відтворення нації та утвердження державності. Вирішення найболючіших і найскладніших проблем суспільства, пов'язаних з трудовими ресурсами, розвитком економіки і духовності українських сіл і міст залежить від рівня розвитку сім'ї.

Вважається, що сім'я є також економічною категорією, вона наділена певними функціями, потребами, інтересами. З економічної точки зору, суть сім'ї зводиться до відтворення нового людського життя, продовження роду, виробництва засобів до життя, тобто має демоекономічний характер. Тому при визначенні економічного поняття "сім'я" деякі вчені виходять з тісного взаємозв'язку двох її основних аспектів: з одного боку, як складової дітовідтворення у широкому значенні цього слова, включаючи народження, матеріальне становище і виховання дітей, та, з другого боку, матеріального її забезпечення, сімейно-домашнього виробництва предметів споживання і послуг. Вважається, що сім'я є економічною і демоекономічною формою виробництва засобів до життя і самого людського життя [10].

З метою забезпечення сім'ї всім необхідним для існування у багатьох людей виникає необхідність в організації сімейного господарства на загальноекономічних засадах. Господарство в найширшому розумінні - це керування майном. Так, Лех Г.А. зазначає, що поняття сімейне господарство охоплює економічні процеси як на рівні макроекономіки, так і на рівні мікроекономіки, виконуючи такі функції: постачальницьку, виробничу, посередницьку, споживчу, заощаджувальну, інвестиційну. Сімейне господарство є розгалуженою структурою, що складається із економічних і демоекономічних відносин, причому визначальними є економічні відносини, які виникають у процесі виховання дітей та забезпечення сім'ї матеріальними засобами [10].

Також необхідно розмежовувати поняття сім'ї та домашнього господарства. Під сім'єю розуміється група, поєднувана спільністю сімейно-родинних зв'язків (подружжя, батьківство, спорідненість), яка не обов'язково проживає під одним дахом і не обов'язково має загальний бюджет [6]. Домашнє господарство являє собою групу людей, об'єднаних загальними завданнями, місцем проживання, бюджетом і зазвичай сімейно-родинними зв'язками. Поняття домогосподарства, індивіда і сім'ї не тотожні один одному. Домогосподарство розкривається як господарюючий суб'єкт, "вписаний" у відповідну соціальну структуру, - сім'ю, родинні та сусідські відносини. В основі домашнього господарства лежать владні відносини - права з контролю над спільною економічною діяльністю передаються одному з його членів - главі родини [6].

Основою домогосподарства завжди була, є та залишається сім’я - заснована на шлюбі і кровному зв'язку об'єднання людей, пов'язаних спільністю побуту і взаємною відповідальністю. Принципова відмінність між поняттями "домогосподарство" і "сім'я" полягає в тому, що домогосподарство ширше за своїм складом за рахунок осіб, що ведуть загальне з сім'єю домашнє господарство, але не пов'язані з членами сім'ї відносинами спорідненості. З цих міркувань, одна людина, що живе окремо, не вважається сім'єю, але її діяльність з самостійної організації побуту є домогосподарством, яке може складатися з однієї або кількох сімей. Сім'я є первинною суспільною одиницею, натомість домогосподарство - одиниця економічна. Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління [9]. Термін "сімейне господарство" власне наголошує і на тісній спорідненості понять "сім'я" та "домогосподарство", і на відмінності між ними [2].

Економічна роль сім’ї у ринковій економіці досить важлива і складна. Сім’я вирішує різноманітні проблеми ведення домашнього господарства, сімейного бізнесу, відтворення робочої сили, забезпечення необхідного рівня споживчого попиту, формування споживчого потенціалу. Вирішення проблем сім’ї, яка веде домашнє господарство та займається підприємницькою діяльністю в умовах ринкової економіки, слід шукати у:

формуванні нових потреб і можливостей сім’ї;

-   створенні умов розвитку і реалізації економічних функцій сім’ї;

    забезпеченні нормальних побутових умов сім’ї;

    підвищенні її соціально-економічного статусу.

Соціально-економічний статус сім’ї - це інтегральний показник, який відображає в сімейних відносинах особливості соціально-політичного устрою держави, її правові основи, рівень розвитку економіки, культури та суспільної самосвідомості [11].

В узагальненому вигляді домашнє господарство виконує подвійну роль в сучасній економіці. З одного боку, воно є активним суб’єктом ринкових відносин, а з іншого - важливою ланкою в економічному кругообігу ресурсів, товарів (послуг), доходів. Спрощену модель включення домогосподарств у виробничо-розподільчий кругообіг і місце сім’ї у сучасній економіці ілюструє рис. 2.1.

 

Рис 2.1 Місце сім’ї (домогосподарства) в ринковій економіці

 

Роль та місце сімейних господарств можна розглянути через призму становлення домогосподарств в Україні. Так, скасування кріпосного права у 1861 році стало важливою умовою на шляху формування капіталістичних відносин, дало поштовх для розвитку демократичних засад у суспільстві та сприяло розвитку вітчизняного домогосподарства, особливо на селі. Важливим наслідком реформи стало те, що селяни перетворилися на власників земельних наділів, які вони використовували для ведення домогосподарства. Скасування кріпацтва дало можливість простому селянину відчути себе:

) вільним власником господарства, що вже не було частиною поміщицького маєтку;

) відповідальним не тільки за власну долю, але й за долю своєї сім’ї;

) вільною людиною, що може самостійно розпоряджатися своєю робочою силою, вільним часом тощо [5].

Наступним етапом у розвитку вітчизняного домогосподарства став період панування командно-адміністративної системи, коли усуспільнення виробництва, знищення приватної власності та майже повна заборона індивідуально-трудової діяльності практично не залишили можливостей для подальшого розвитку домогосподарства. У тогочасній науковій літературі змінилося ставлення до домогосподарства, оскільки воно є невід’ємною складовою капіталістичних відносин. Така позиція була несумісною з розвитком соціалізму, тому дослідники змістили свій аналіз у площину основних функцій сім’ї, що виступала первинним осередком суспільства.

Вагомим трансформаціям було піддане значення виробничої діяльності членів домогосподарства. Вона, здебільшого, полягала лише у побутовому обслуговуванні членів сім’ї. Основним завданням сім’ї радянського періоду стало відтворення та відновлення робочої сили, якої потребувало суспільне виробництво. Серед інших факторів, що перешкоджали ефективному розвитку домогосподарства, можна назвати постійний дефіцит або складність доступу до споживчих товарів. Внаслідок чого платоспроможний попит населення не задовольнявся, а тому зростали заощадження домогосподарств (сімей), які часто носили вимушений характер.

Проте, поряд з негативними рисами розвитку домогосподарства за часів командно-адміністративної системи, можна виділити позитивні моменти розвитку сім’ї радянського періоду, зокрема це стабільна соціальна політика держави, а саме безкоштовна початкова, середня та вища освіта, медичне обслуговування, культурно-виховна діяльність та організація дозвілля тощо.

З проголошенням незалежності України розпочався процес становлення та розвитку вітчизняного домогосподарства як важливого суб’єкта ринкової економічної системи. Його умовно можна поділити на три етапи:

) становлення сектора домогосподарств;

) адаптація членів домашніх господарств до нових політико-економічних умов;

) розвиток даної господарської форми на ринкових засадах. Ринкова перебудова економіки суттєво змінювала середовище, у якому функціонують домогосподарства. Ринкова спрямованість трансформації припускала активізацію використання домогосподарствами своїх ресурсів на самозабезпечення, поширювала коло тактик та стратегій реалізації економічних інтересів [5].

Значною перешкодою на шляху розвитку українського домогосподарства стала економічна криза, що розпочалася у 2008 році. Головними її наслідками, що позначилися на діяльності домогосподарства стало зменшення рівня оплати праці й одночасне зростання кількості офіційно зареєстрованих безробітних, став майже неможливим процес отримання кредиту не тільки на виробничі, але й споживчі цілі. Нестабільна ситуація значно стримувала процес інвестування, що негативно позначається не тільки на подальшому розвитку домогосподарства, але й національної економіки в цілому.

Розпочати подолання сформованої ситуації можна з домогосподарства, оскільки воно виступає одним з наймасовіших та основних структурних елементів господарської системи. Першочерговими кроками мають стати послаблення податкового тягаря, запровадження пільгового кредитування, особливо для здійснення підприємницької діяльності, удосконалення соціальної політики тощо. Крім того, важливим напрямом діяльності уряду щодо посилення активності домогосподарств має бути удосконалення нормативно-правової бази, що регулює їх діяльність.