Дослідження Ксенофонта, Платона та Аристотеля у сфері сімейної економіки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "МІКРОЕКОНОМІКА"

на тему "Економіка сім’ї: теоретичний аспект"

Виконав: студент 1 курсу,

Групи денного відділення

економічного факультету

Науковий керівник: доц., к. е. н.

Прушківська Е.В.

 

Запоріжжя 2012

Реферат

Курсова робота: __ с., __ джерел, ___ рисунки.

Об’єкт дослідження - економіка сім’ї.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти сімейної економіки.

Мета роботи - дослідити теоретичні аспекти сімейної економіки та визначити особливості функціонування сімейних господарств.

Методи дослідження - історичний, абстрагування, аналіз, синтез, графічний.

У роботі розкрито економічні погляди на сім’ю давньогрецьких мислителів. Наведено деякі аспекти сімейної економіки класичної економічної думки. Досліджено теоретичні проблеми економіки сім’ї у працях вчених кейнсіанського, неокласичного, інституціонального та неоінституціонального напрямків. У результаті опрацювання наявного наукового матеріалу та проведених досліджень було визначено суть, роль та функції сімейних господарств. Здійснено аналіз світового досвіду діяльності сімейних господарств. В результаті проведеного дослідження запропоновано перспективні напрями сімейного бізнесу в Україні.

СІМ’Я, ДОМОГОСПОДАРСТВО, СІМЕЙНЕ ГОСПОДАРСТВО, СІМЕЙНА ЕКОНОМІКА, СІМЕЙНИЙ БІЗНЕС.

Зміст

Вступ

1. Еволюція поглядів на сім’ю в економічній теорії

1.1 Дослідження Ксенофонта, Платона та Аристотеля у сфері сімейної економіки

1.2 Економічні погляди на сім’ю в класичний період розвитку економічної думки

1.3 Сімейна економіка в працях вчених кейнсіанського, неокласичного, інституціонального та неоінституціонального напрямків

2. Сім’я як суб’єкт ринкової економічної системи

2.1 Суть, місце та роль сім’ї в сучасній економіці

2.2 Функції та класифікація сімейних господарств

2.3 Сімейний бізнес як спосіб функціонування сімейного господарства

3. Особливості розвитку сімейного бізнесу

3.1 Світовий досвід функціонування сімейного бізнесу

3.2 Перспективні напрями сімейного бізнесу в Україні

Висновки

Перелік посилань

Вступ

 

Cкладність і суперечливість просування економіки України шляхом ринкових реформ значною мірою пов'язані з недооцінкою загальної ролі сектора сімейної економіки у формуванні ринкової системи. Сімейні господарства як суб'єкти ринкової економіки можуть гнучко враховувати зміни попиту і задовольняти потреби в товарах першої необхідності, швидко адаптуватися до змін в умовах ринкового господарювання, оперативно приймати та здійснювати ефективні рішення. Активне функціонування сімейних господарств впливає на рівень забезпечення товарного ринку, особливо предметів споживання, сприяє вирішенню проблеми зайнятості шляхом створення нових робочих місць. Розвиток сімейного господарства може стати каталізатором здійснення таких важливих напрямків ринкової економіки як приватизація, розвиток малого підприємництва і конкуренції, соціальний захист тощо.

Економічна природа сімейного господарства була предметом наукового аналізу багатьох дослідників. Перші звернення до вивчення особливостей розвитку та життєдіяльності домогосподарства можна знайти ще у Давній Греції (Ксенофонт, Аристотель). Окремі питання функціонування домашнього господарства знайшли відображення у працях В. Петті, Ж.Б. Сея, Т. Мальтуса, К. Бюхера, Л. Моргана, Ф. Енгельса, М. Зібера, М. Туган-Барановського, О. Чаянова та інших.

ХХ століття характеризувалося посиленням уваги науковців до аналізу сутності та значення домашнього господарства. Серед інших можна виділити праці Ф. Модільяні, Дж. Колдуела, П. Самуельсона, Е. Тоффлера тощо. Особливий внесок у створення сучасної цілісної економічної теорії домогосподарства зробив відомий американський вчений, лауреат Нобелівської премії 1992 року Г. Беккер.

Все це пояснює необхідність виділення сімейного господарства як великого економічного сектора в умовах ринкової трансформації економіки та актуальність дослідження функціонування сімейних господарств в Україні. Тому у цій роботі автором ставиться питання систематизації наукових розробок та досліджень сімейної економіки.

Об’єкт дослідження - економіка сім’ї.

Предмет дослідження - теоретичні та практичні аспекти сімейної економіки.

Мета роботи - дослідити теоретичні аспекти сімейної економіки та визначити особливості функціонування сімейних господарств.

Завдання роботи:

розглянути дослідження давньогрецьких філософів у сфері сімейної економіки;

-   дослідити економічні погляди на сім’ю в класичний період розвитку економічної думки;

    здійснити аналіз теоретичних положень щодо сімейної економіки в працях вчених кейнсіанського, неокласичного, інституціонального та неоінституціонального напрямків;

    визначити суть, місце та роль сім’ї в сучасній економіці;

    розкрити функції та класифікацію сімейних господарств;

    проаналізувати сімейний бізнес як спосіб функціонування сімейного господарства в Україні та закордоном;

    запропонувати перспективні напрями сімейного бізнесу в Україні.

Еволюція поглядів на сім’ю в економічній теорії

 

Дослідження Ксенофонта, Платона та Аристотеля у сфері сімейної економіки

 

Одним з перших трактатів із сімейної економіки є праця давньогрецького вченого Ксенофонта "Домострой" (399 р. до н. е.), в якому він розглядає питання управління домашнім господарством.

Домашнє господарство, вважає Ксенофонт, включає не тільки будинок, а й майно поза ним, включаючи негативні блага - коханок, ворогів. Мету сім'ї Ксенофонт вбачає у народженні дітей для придбання собі годувальників на старість і для продовження роду.

Зайнятість у домашньому господарстві територіально розподілена. Від роботи на відкритому повітрі отримують життєві припаси, у критому приміщенні годують новонароджених дітей, готують їжу та одяг, сплять, зберігають запаси. Таким чином, домогосподарство ділиться на зовнішнє і внутрішнє. Природу жінки бог створив для домашніх робіт і турбот, а природу чоловіка - для зовнішніх. Кошти надходять в будинок завдяки діяльності чоловіка, а витрачається більша частина їх за розпорядженням дружини. Якщо розпорядження дружини хороші, блага множаться; якщо погані, майно зменшується. Одні чоловіки в дружині знаходять собі помічницю для множення стану, але величезна більшість дружин, на думку Ксенофонта, розоряють господарство. Тому слід добре подумати над тим, кого краще взяти собі за дружину [1].

Першим законом домашнього господарства повинен бути режим сталості власності: "хто отримує найбільше користі від збереження речей в цілості і більше всіх збитку від знищення їх, тому має бути і більше всіх турботи про них". Дбайливість - справа прибуткова [1].

Під господарством Ксенофонт розумів управління майном, а під майном - все те, що є корисним для людини (тобто те, чим людина може користуватись, задовольняючи свої потреби). Вчений визначив домогосподарство як науку, "за допомогою якої люди можуть збагачувати господарство, а господарство, відповідно до нашого визначення, є все без винятку майно, а майном кожного ми назвали те, що корисне людині в житті, а корисне. - і це все, чим людина вміє користуватись" [2].

Інший давньогрецький філософ Платона у своїй праці "Держава" розкрив принцип оптимального шлюбу. Він хотів відповісти на питання: хто повинен займатися підбором найбільш кращої дружини: сам наречений, його батьки або фахівці? Платон, вважає, що фахівці-астрологи. Більш того, тут важливий державний підхід. Тому правителі визначають кількість шлюбів, щоб зберігалося постійне число чоловіків, беручи до уваги війни, хвороби і т.д., і щоб населення держави по можливості не збільшувалося і не зменшувалася. Так, буде підтримуватися оптимум народонаселення [1].

Платон вважав, що люди повинні бути добірними. Кращі чоловіки повинні здебільшого з'єднуватися з кращими жінками, а гірші, навпаки, з самими гіршими. Потомство кращих чоловіків та жінок треба виховувати, а потомство гірших - ні.

Давньогрецький філософ Аристотель у праці "Політика" запропонував закон взаємозбереження в сім'ї. Він вважав, що прагнення зберегти себе в нащадках є наслідок першого закону природи - закону самозбереження. Почуття любові до себе не випадково, воно від природи. Люди все більше дбають про те, що їм належить і що їм дороге. Звідси випливає закон: "До того, що становить предмет володіння дуже великого числа людей, додається найменша турбота. Люди дбають передусім про те, що належить особисто їм; найменше піклуються вони про те, що є загальним, або піклуються в тій мірі, в якій це стосується кожного. Крім усього іншого люди проявляють недбалість у розрахунку на турботу з боку іншого, як це буває з домашньою прислугою: велика кількість слуг іноді служить гірше, ніж якщо б слуг було б менше " [1]. Краще, щоб власність була приватною, а користування нею - загальним.

Сім'я складається з рабів і вільних, чоловіка і дружини, батьків і дітей. Основний об'єкт сімейної власності - дружина і діти. Домашні тварини переважно знаходиться в підпорядкуванні у людини, жінці чи чоловіка.

Аристотель вказує на помилкові цілі домогосподарства: а) накопичення грошей; б) насолоди. У домогосподарстві слід дбати більше про людей, ніж про придбання бездушною власності, більше про чесноти, ніж про достаток останньої, більш про людей вільних, ніж про рабів [1].

З'ясовуючи суть держави та її економічні засади, Арістотель поставив у її епіцентрі людину з усім необхідним для її життя, зокрема, із власністю. "Власність, - твердив він, - є частиною дому, і придбання є частиною сімейної організації, без предметів першої необхідності не можна не тільки добре жити, але й жити взагалі" [3].

За обсягом охоплення економічної проблематики і глибиною її з'ясування Аристотель належить до найвидатніших мислителів античності. Його творчість - це підсумок усього попереднього розвитку економічної думки. У ній цілком закономірно шукали аргументів наступні покоління мислителів і фахових економістів новітньої доби.