З «Макроекономіки»
Макроекономіка як наука
Фундаментальна суперечність людського суспільства: суперечність між безмежними матеріальними потребами людей і відносно обмеженими економічними ресурсами для їх задоволення.
Під ефективністю економіки розуміють відношення результатів виробництва до витрат на це виробництво.
Складові ефективного використання ресурсів:
1. Забезпечення повної зайнятості ресурсів.
Повна зайнятість – це залучення до виробництва всіх придатних ресурсів.
2. Досягнення повного обсягу виробництва.
Повний обсяг виробництва означає, що ресурси використовуються так, щоб найповніше задовольнити потреби суспільства.
Предметом макроекономіки є ефективність функціонування національної економіки.
Національна економіка може бути визначена як:
1) сукупність об’єктів виробничої і невиробничої сфери, що розташовані в межах певного природного середовища і державної території та використовуються суб’єктами господарювання;
|
|
2) система галузей, видів виробництв і територіальних комплексів;
3) економічна система, яка здатна задовольнити потреби даної країни та захистити її інтереси, забезпечити її господарську та політичну самостійність.
Об’єктом макроекономіки є економічна система та її агреговані показники. Економічна система – це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних та нематеріальних благ та послуг.
Агреговані параметри відображають сукупність специфічних економічних одиниць так, ніби ті складають одне ціле. (наприклад, уся сукупність підприємств в Україні складають один агрегат – фірми).
Суб’єкти національної економіки:
1. Сектор домашніх господарств.
2. Підприємницький сектор
3. Державний сектор
4. Сектор закордон
Методи макроекономічних досліджень:
діалектико-матеріалістичні методи:
ü аналіз;
ü синтез;
ü індукція;
ü дедукція;
ü абстракція;
ü інші.
економіко-математичне моделювання
Економічна модель – це спрощене відображення економічного явища, об’єкта або процесу, абстрактне узагальнення відповідних фактичних даних.
Економічна змінна – це вимірна величина (наприклад, річний обсяг виробництва, сума грошей, темп інфляції), що може набувати різноманітних значень.
Відрізняють дві групи таких змінних:
а) ендогенні змінні – це характеристики об’єкта, які треба визначити в результаті розрахунків по моделі (невідомі величини);
б) екзогенні змінні – це характеристики зовнішніх (по відношенню до об’єкта моделювання) умов, які модель бере як дані.
Статичні моделі фіксують економічний процес на початку та кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.
|
|
Динамічні моделі зображають економічні моделі з урахуванням фактора часу.
Функції макроекономіки:
практична.
пізнавальна.
Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, тобто вивчає стійкі зв’язки і залежності, властивості національної економіки, називають позитивною, або макроекономічним аналізом. Макроекономічний аналіз вивчає фактичний стан економіки.
Виконуючи практичну функцію, макроекономіка виступає як нормативна, або макроекономічне регулювання. Макроекономічне регулювання є інструментом економічної політики і визначає, що має бути в економіці і як цього досягти.
Макроекономічні показники в системі національних рахунків
Найважливішим показником розвитку економіки є валовий внутрішній продукт (ВВП). Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, що вироблені резидентами країни за рік. Суб’єкти господарювання вважають резидентами тієї економіки, з якою діяльність пов’язана тісніше, ніж з будь-якою іншою.
Принципи розрахунку ВВП:
1) у ВВП враховується вартість кінцевої продукції і не враховується вартість проміжної продукції.
Кінцева продукція – товари і послуги, що купуються з метою споживання.
Проміжна продукція – товари і послуги, що купуються з метою подальшої обробки, переробки.
2) у ВВП не враховуються невиробничі фінансові операції:
а) державні трансферти;
б) приватні трансферти;
в) купівля-продаж цінних паперів.
3) ВВП не враховує продукцію, вироблену лише в поточному періоді, тому операції по перепродажу раніше виготовлених товарів не враховується.
Методи розрахунку ВВП:
1. за виробленою продукцією (виробничий метод)
2. за витратами (метод кінцевого використання)
3. за доходами (розподільчий метод)
Виробничий метод: ВВП розраховується як сума доданої вартості, створеної всіма галузями економіки.
Додана вартість – різниця між вартістю виготовлених товарів та вартістю проміжних товарів і послуг, які були придбані для виробництва продукції.
Метод кінцевого використання: ВВП = У = С + Іg + G + NX
де С – споживчі витрати домогосподарства на товари і послуги;
Ig – валові приватні внутрішні інвестиції: Іg = In + А, де In – чисті приватні внутрішні інвестиції (або чистий приріст нагромадженого капіталу), А – амортизація.
G – державні закупки товарів і послуг
NX – чистий експорт (різниця між експортом та імпортом)
Розподільчий метод: ВВП = А + Тн + W + R + і + р = А + Тн + факторні доходи,
д е Тн – непрямі податки на бізнес;
W – винагорода за працю
R – рентні доходи (рента),
і – процент –
р – прибуток.
Валовий національний продукт – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених за рік за допомогою факторів виробництва, що належать резидентам певної країни, незалежно від того, де використовувались ці фактори – у країні чи за кордоном.
Національний доход – це весь доход, вироблений упродовж року власниками ресурсів, що є резидентами певної країни, незалежно від того, де ці ресурси використовуються – у країні чи за кордоном.
.
Номінальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах тобто в цінах, що існують на момент виробництва. Реальний ВВП – це обсяг виробництва, який вимірюється у сталих (незмінних, базових) цінах.
Індекс цін визначає співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів та послуг («ринкового кошика») для певного періоду часу й сукупною ціною ідентичної або схожої групи товарів й послуг у базовому періоді.
Розрізняють декілька індексів цін:
Індекс Ласпейреса (індекс споживчих цін або агрегатний індекс цін) – показує, як змінюється ціни за два періоди, що порівнюються, якщо товарна структура виробленого ВВП залишається такою, як в базовому році. Індекс Пааше показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо товарна структура виробленого ВВП відповідає поточному року. Індекс Пааше розрахований для сукупної вартості товарів і послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП: Індекс Фішера як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше.
|
|
Якщо величина індексу цін менша за одиницю (Іц < 1) або менша за 100%, то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням. Якщо ж величина індексу цін більша за одиницю (Іц > 1) або більше 100%, то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.