Вимоги до сировини та фізіологічні основи виготовлення сінажу

Сінаж – це прісний консервований корм, в якому поживні речовини зберігаються завдяки фізіологічній сухості вихідної сировини (вологість 45-55%) без доступу кисню. За поживність сінаж наближається до вихідної зеленої маси: в 1 кг його міститься 0,3-0,4 к. од. і 50-70 г перетравного протеїну, 40 мг каротину.

Високоякісний сінаж отримують з конюшини, люцерни, тимофіївки, вівсяниці лучної, грястиці збірної, костреця безостого, бобово-злакових сумішей, вики, гороху, гороховівсяних сумішей. Для сінажування придатні всі види як злакових, так і бобових трав незалежно від їх цукрового мінімуму, але найбільш доцільно сінаж виготовляти з бобових трав, оскільки вони погано силосуються, а при заготівлі сіна втрачають велику кількість листя і суцвіть.

Консервуючим фактором під час виготовлення сінажу є не актуальна кислотність, а фізіологічна сухість середовища. При цьому діяльність бактерій значно знижується внаслідок того, що вода пров’ялених рослин недоступна їм. Сисна сила бактерій становить 50-52 атм. і вони мають всі умови для життя на свіжоскошеній траві. У пров’яленої трави з вологістю 40-60% клітини витримують клітинний сік з силою, рівною 55-60 атм. Межею є водоутримуюча сила клітин, і трави (в більшості випадків) висушують не більше ніж до 45-55%. Подальше висушування підвищує небезпечність самозігрівання корму, зростають втрати сухої речовини і каротину, знижується перетравність білків.

Другою важливою умовою недопущення втрат є надійна герметизація корму. При доступі повітря пров’ялена трава легко пліснявіє і може стати непридатною для використання. Безповітряне середовище не дає можливості розвиватися плісеням. Втрати за рахунок бродіння та гниття в сінажі незначні і набагато менші, ніж під час силосування або приготування сіна з сушінням та скиртуванням у полі. Консервований корм з пров’ялених трав значно прісні ший від силосу, показник рН у нього становить 4,4-5,2.

При закладанні сінажуємої маси в башти довжина січки повинна бути не більше 2-3 см, в траншеї – до 7 см. Тривалість закладання в траншеї – не більше 4 днів, в башти – не більше 3-4 днів. Температура сінажної маси не повинна перевищувати 37^оС. При її підвищенні слід прискорити закладання, посилити трамбування.

Об’ємна маса сінажу при вологості 50 %, в траншеї – 450-550 кг/м³, в баштах – 350-400 кг/м³ .

Сховища для зберігання та підготовчі роботи до закладання сінажу

Найпридатнішими для сінажу є спеціальні герметичні сховища баштового типу з верхнім розвантаженням. Башти з верхнім розвантажуванням надійніші. Під час розвантаження вуглекислий газ, що утворюється внаслідок біохімічних процесів у період консервування, не витікає з них. Коли ж нижнє розвантаження – можлива втрата вуглекислоти. Із сховища і надходження повітря, яке створює сприятливі умови для життєдіяльності аеробної мікрофлори, що може призвести до псування корму. Для закладання сінажу використовуються башти самих різних конструкцій, які будують з залізобетону і металу, передбачається використання для їх будівництва пластику та інших полімерів.

За способом розвантаження сінажу башти поділяють на три основні групи: з нижнім, верхнім і комбінованим розвантаженням.

Найбільш поширеною для використання при зберіганні сінажу є башта вітчизняного виробництва БС-9,15. Пройшли виробниче випробування башти чеського (^,,Вітковіце^,,) і німецького виробництва (НС-09, НС-25 та ін..). Як показали наслідки багаторічних випробувань, одним з головних недоліків башт „Вітковіце” з нижнім розвантаженням є низька потужність їх при розвантаженні (до 0,9 т/ч) і втрати корму по вище наведеній причині, тому в господарствах вони використовуються для зберігання гранульованих кормів і зерна на корм. Оскільки башти з нижнім розвантаженням відрізняються підвищеними вимогами до ступеня подрібнення корму то вони можуть бути використані на невеликих фермах.

Слід зазначити, що до експлуатації сінажних башт допускаються робітники, які пройшли медичну комісію і мають посвідчення на право виконання робіт, оскільки можливе отруєння обслуговуючого персоналу двоокисом вуглецю і двоокисом азоту – газами, що не мають запаху і забарвлення. При наявності у повітрі 3-5% вуглекислого газу у людини спочатку з’являється слабкість, головокружіння, а потім настає втрата свідомості. При вдиханні повітря з вмістом 25-30% вуглекислого газу людина майже миттєво втрачає свідомість і гине. При завантаженні і розвантаженні кормів баштові сховища необхідно ретельно провітрювати.

Для зберігання сінажу ще досить широко використовуються звичайні силосні траншеї, хоча в траншеях важче герметизувати корм ніж у баштах, а втрати його значно більші. Для закладання сінажу використовують переважно наземні траншеї з місткістю, яка б дозволяла заповнити її сінажною масою за 3-4 дні.

До підготовчих робіт для закладання сінажу належать: підготовка полів до збирання трав на сінаж, підготовка сховищ та їх обладнання.

Попадання металевих предметів і каміння в обладнання сінажних башт, особливо в розвантажувач, а також при скошуванні трав в косарки–плющилки, а при підбиранні валків і подрібненні трави в підбирач-подрібнювач викликають поламки, які часто повністю порушують технологію закладання сінажу. Тому весною до відростання трави, проводять ретельне очищення полів від сторонніх предметів.

Підготовка сховищ полягає в їх провітрюванні, очищенні стін від залишків сінажу і при необхідності в ремонті штукатурки, піднятті і ревізії розвантажувача під дах (купол) і герметизації люків поліетиленовою плівкою.