Державне регулювання ринку праці в Україні

 

Головні функції регулювання ринку праці в Україні виконує Міністерство праці й соціальної політики. Для реалізації програми зайнятості й забезпечення громадянам відповідних гарантій на всій території України створені державні служби зайнятості.

Засоби державного регулювання ринку праці представлені у табл. 5.2.

 

Таблиця 5.2

Засоби державного регулювання ринку праці

Класифікаційна ознака	Засіб державного регулювання ринку праці
За об'єктами впливу	Ø економічно активне населення; Ø окремі групи працівників, підприємці і їхні групи; Ø певні елементи організації праці тощо
Залежно від особливостей об'єкта	Ø заходи загального впливу; Ø спеціальні міри
За спрямованістю впливу	Ø що збільшують (зменшують) попит на робочу силу, Ø що збільшують (зменшують) пропозицію на робочу силу, Ø що впливають на структуру попиту й структуру пропозиції, Ø спрямовані на збільшення ступеня відповідності попиту та пропозиції.
За формою впливу на ринок праці	Ø прямі методи регулювання; Ø непрямі методи регулювання
За характером впливу на ринок праці	Ø заохочувальні, Ø обмежувальні, Ø заборонні; Ø захисні.
За змістом	Ø економічного характеру; Ø адміністративного характеру; Ø змішані
За рівнем управлінського впливу	Ø загальнодержавні; Ø регіональні; Ø галузеві; Ø внутріфірмові.
За джерелами фінансування	Ø Держбюджет; Ø позабюджетні кошти; Ø кошти Фонду зайнятості; Ø кошти комерційних організацій й ін.
За тривалістю впливу	Ø короткостроковими (до одного року), Ø середньостроковими (від одного року до 5 років) Ø довгостроковими (від 5 років і більше)

Висновки

 

1. Ринок праці – це багатогранне поняття. Ринок праці – це система економічних відносин, пов’язаних з формуванням і реалізацією попиту і пропозиції робочої сили; це – економічний простір, сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; це – механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

2. Під функціями розуміють рід та вид діяльності. Сучасний ринок праці виконує такі функції: суспільного поділу праці, інформаційну, посередницьку, ціноутворюючу, стимулюючу, оздоровлюючу, регулюючу.

3. Основні елементи ринку праці: суб'єкти; правові акти, які регламентують сторони ринкових відносин; кон'юнктура; конкуренція; інфраструктура ринку праці; система соціальних виплат і гарантії для громадян, яких з виробництва перевели на нове місце роботи, та безробітних; альтернативні форми забезпечення зайнятості: суспільні роботи, надомна праця, сезонні роботи та інші. Для функціонування ринку праці необхідне існування і взаємодія усіх його елементів.

4. Сегментація виконується за різними критеріями та в залежності від різних ознак. Ними можуть бути: територіальний, соціальний, професійний підходи; ланки суспільного виробництва; кількісне співвідношення покупців та продавців товару "робоча сила"; умови конкуренції тощо.

5. Держава застосовує такі види регулювання ринку праці: захисне, призначене для обмеження дій, які призводять до незахищеності різних груп населення; заохочувальне, направлене на створення умов, в яких можуть здійснюватись і розвиватись певні форми діяльності; обмежувальне, яке здійснюється для виключення дій окремих осіб або груп таким чином, щоб вони не могли одержувати певних переваг перед іншими; директивне регулювання, яке передбачає вплив уряду на ринок праці з врахуванням інтересів населення; регулювання за допомогою економічних, фінансових заходів (податків, субсидій), які сприяють росту пропозиції на ринку або зростанню зайнятості тощо.

 

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття «ринок праці».

2. Охарактеризуйте елементи ринку праці.

3. Охарактеризуйте типи кон’юнктури ринку праці.

4. Які функції виконує ринок праці?

5. Розкрийте сутність поняття «безробіття», його види.

6. Розкрийте сутність поняття «зайнятість», його види.

7. Охарактеризуйте види державного регулювання ринку праці.

 

ТЕМА 6. СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВІ ВІДНОСИНИ ЗАЙНЯТОСТІ

Основні питання

6.1.Сутність поняття «зайнятість»

6.2. Безробіття, його види та показники

6.3. Механізм державного регулювання зайнятості населення

 

Сутність поняття «зайнятість». Види й структура зайнятості населення

Зайнятість – це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, що не суперечить законодавству й приносить заробіток (трудовий дохід).

До зайнятого населення відносяться громадяни України, які проживають на території України на законних підставах:

1. працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах й організаціях, незалежно від форми власності, у міжнародних й іноземних організаціях в Україні й за кордоном;

2. самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, фермерів і членів їхніх родин;

3. обрані, призначену або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління й суспільних об'єднань;

4. особи, які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Прикордонних військах України, військах внутрішньої й конвойної охорони й Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, альтернативну (невоєнну) службу;

5. особи, які проходять професійну підготовку, перепідготовку й підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; які вчаться в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

6. працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні й виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

Класифікація видів зайнятості населення наведена у табл. 6.1.

 

Таблиця 6.1