Вимоги до власного капіталу потенційного позичальника

        Кожен клієнт повинен мати власну капітальну базу і стійку рішучість використати свій капітал у реалізації проекту, що кредитується, тобто взяти на себе певну частину ризику.

Дуже важливо при аналізі проекту, що кредитується правильно визначити розмір кредиту. При цьому слід упевнитися, що клієнт не запитує більше кредиту, ніж йому потрібно, оскільки це може призвести до нераціонального використання лишку кредиту, а звідси і до проблем його погашення. Слід також упевнитися, що клієнт не запитує менше кредиту, ніж йому необхідно, оскільки в цьому випадку можуть виникнути проблеми, пов’язані зі здійсненням проекту, що кредитується, а звідси із погашенням кредиту. Дуже важливо, щоб участь власним капіталом у заході, який кредитовано була достатньою, порівняно з розміром запитуваного кредиту. Це зумовлено тим, що банк не зацікавлений у здійсненні ризикових вкладень.

Якщо ж клієнт вклав значні власні кошти в проект, що кредитується, то спочатку саме клієнт понесе збитки, а потім тільки наразиться на небезпеку вкладені банком кошти. Якщо клієнт вкладає власні кошти в проект, то він прикладе більше зусиль для забезпечення успіху проекту. Основне правило для банкіра – не надавати кредиту у розмірі якого перевищує особистий внесок клієнта в його справу, навіть за наявності забезпечення.

Згідно зі світовими стандартами при видачі кредиту в ОФ частка власних коштів позичальника повинна складати не менше 30% заходу, котрий кредитується.

Якщо кредитна угода зазнає не­вдачі і клієнт не бере участі в ній своїм капіталом, то у разі не­здатності позичальника погасити кредит збитки нестиме банк. При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичаль­ника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.

Джерела повернення позичок.

Джерела повернення кредитів поділяються на первинні і вторинні (додаткові). Первинним джерелом є прибуток позичальника (для юр осіб виторгу готівковій або безготівковій формі, для фіз. ос заробітна плата або інші надходження). Вторинним є виторг від реалізації закладеного майна, перерахування коштів гарантом або страховою організацією. Порядок використання банком первинних і вторинних джерел погашення позичок неоднаковий. Погашення позички за рахунок прибутку позичальника регулюється кредитним договором, договором застави, дорученням на перерахування відповідних коштів. Погашення здійснюється в день настання платежу або в інший визначений період за наявності коштів на рахунку клієнта. Можливе подовження терміну погашення кредиту, якщо клієнт очікує надходження.

Погашення кредиту за рахунок додаткових джерел означає залучення банку в дію механізму примусового стягнення належного йому боргу. Даний механізм має крвм кред договору правове забезпечення – договір пор заставу, гарантійний лист, договір поручительства, страховий поліс.

Форми забезпечення повернення банківських позичок (застава, заклад, іпотека, порука, цесія, гарантія, страхування).

Застава — це спосіб забезпечення будь-якого (в тому числі й кредитного) зобов'язання. Банк укладає з позичальником окремий договір застави. Предметом застави є високоліквідні (тобто ті, які можна у разі потреби швидко реалізувати) товарно-матеріальні цінності, готова продукція, цінні папери тощо.

У банківській практиці застава майна випливає із заставного зобов'язання, що видається позичальником (заставодавцем) кредитору (заставодержателю) і потверджує право останнього у разі невиконання платіжного зобов'язання отримати переважне задоволення претензії (перед іншими кредиторами) з вартості закладеного майна. В юридичному аспекті для комерційного банку важливо, що для фактичної реалізації заставленого майна кредитору не потрібно порушувати щодо позичальника судовий позов. Сам факт наявності застави дає комерційному банкові особливі права щодо розпорядження заставним майном.

ЗАКЛАД - застава рухомого майна, коли воно передається заставником у володіння заставодержателя або залишається у заставника ("тверда застава"), але під замком і друком заставодержателя або з накладенням знаків, що свідчать про заставу (це зазвичай досить при 3. індивідуально-певній речі).

Іпотéка — застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи. Кредит, отриманий під заставу нерухомого майна називається Іпотечним кредитом.

Порука – форма забезпечення зобов’язань, за якої одна особа зобов’язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останнім свого зобов’язання в повному обсязі або частково.

Цéсія — уступка кредиторам свого права вимагати гроші.

Гарантія - підтвердження того, що третьою стороною буде погашена заборгованість або будуть виконані зобов'язання.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій, вихначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів, страхових внесків, страхових премій.