Участь власних коштів при фінансуванні об’єкта, що кредитується

Кожен клієнт повинен мати власну капітальну базу і стійку рішучість використати свій капітал у реалізації проекту, що кредитується, тобто взяти на себе певну частину ризику.

Дуже важливо при аналізі проекту, що кредитується правильно визначити розмір кредиту. При цьому слід упевнитися, що клієнт не запитує більше кредиту, ніж йому потрібно, оскільки це може призвести до нераціонального використання лишку кредиту, а звідси і до проблем його погашення. Слід також упевнитися, що клієнт не запитує менше кредиту, ніж йому необхідно, оскільки в цьому випадку можуть виникнути проблеми, пов’язані зі здійсненням проекту, що кредитується, а звідси із погашенням кредиту. Дуже важливо, щоб участь власним капіталом у заході, який кредитовано була достатньою, порівняно з розміром запитуваного кредиту. Це зумовлено тим, що банк не зацікавлений у здійсненні ризикових вкладень.

Якщо ж клієнт вклав значні власні кошти в проект, що кредитується, то спочатку саме клієнт понесе збитки, а потім тільки наразиться на небезпеку вкладені банком кошти. Якщо клієнт вкладає власні кошти в проект, то він прикладе більше зусиль для забезпечення успіху проекту. Основне правило для банкіра – не надавати кредиту у розмірі якого перевищує особистий внесок клієнта в його справу, навіть за наявності забезпечення.

Згідно зі світовими стандартами при видачі кредиту в ОФ частка власних коштів позичальника повинна складати не менше 30% заходу, котрий кредитується.

Якщо кредитна угода зазнає не­вдачі і клієнт не бере участі в ній своїм капіталом, то у разі не­здатності позичальника погасити кредит збитки нестиме банк. При видачі кредиту в оборотні фонди власні кошти позичаль­ника повинні складати не менше 50% валюти балансу, або власні кошти повинні повністю покривати запаси і витрати.

 

Оцінка можливостей повернення позички за рахунок цільових джерел.

Основною передумовою повернення банківської позички є одержання цільових грошових надходжень, доходу, прибуток від реалізації об'єкта, що прокредитований. Але будь-яка кредитна операція пов'язана з певним ризиком, з тим що позичальник не зможе забезпечити достатню суму цільових грошових надходжень, доходів і тому не зможе забезпечити своєчасне повернення боргу. Для страх-ня цього ризику застосовуються певні форми забезпечення боргу, тобто певні гарантії.

У банківській практиці використовуються два види джерел погашення позичок: 1) первинні; 2) вторинні.

Для фінансово стабільних позичальників, які належать до першокласних клієнтів банку, цілком достатньо закріпити в кредитній угоді первинного джерела погашення позички у вигляді доходів позичальника. Але першокласні клієнти не є домінуючими в загальній масі позичальників. Тому в більшості випадків банки змушені застосовувати, поряд з первинними, і вторинні(додаткові) джерела у формі захисту від кредитного ризику, тобто вимагати від позичальників певного забезпечення.

Кредитна документація позичальника.

Згідно додатку 3 Положення №279 Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків України (форма 1 „Кредитна документація позичальника ”) складається з:

- заявки на кредит

-техніко-економічне бгрунтування кредиту (особливо для нових підприємств чи при розширенні їх діяльності)

- контракту;

- якщо позичальник є клієнтом або позичальником іншого банку-картка зі зразками підписів керівника і гол.бухгалтера, виписка з рахунку (довідка про залишок на рахунку),

- установчі документи;

- особи, які уповноважені отримувати кредит від імені підприємства

-кредитна угода

-угода про заставу

- договір поруки

- договір гарантії

- договір страхування.

Кредитна історія позичальника.

Згідно додатку 4 Положення №279 Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків України (форма 2 „Кредитна історія позичальника”).

Кредитна історія включає в себе:

позичальник/відносини з банком

-вид діяльності позич-ка

-адреса

-кредитний спеціаліст

-дата надання кредиту

- строк погашення

-первісна сума

- % ставка

-забезпечення

- попередня інформація про кредит

-оцінка фін стану

-мета кредиту

-дата

- умови

-джерело погашеня

- категорія кредиту

- розрахункова сума резерву.

Зміст кредитного договору та порядок його укладання.

Кредитна угода – розгорнутий документ, що підписується обома сторонами кредитної угоди і містить докладний виклад усіх умов позички.

Його осн розділи:

- свідчення і гарантії – підтверджує, що позичальник має сертифікат про інкорпорування, має повноваження укладати кред угоди і підписувати боргові зобов’язання, не має заборгованості по податках, має право розпоряджатися активами, не має активів у заставі крім відомих банку.

- характеристика кредиту- докладно викладаються умови кредиту (вид позички, сума, % ставка, шкала погашення і забезпечення). Зазначено всіх учасників угоди.

- зобов’язуючі умови – сформульовані правила, яких повинен дотримуватися позичальник протягом всього періоду дії позички: підтримувати визначений рівень оборотного капіталу, стабільний рівень акціонерного капіталу, дотримуватись установленої величини балансових коефіцієнтів та ін.

- умови, що забороняють- зазначені дії, що не повинні бути здійснені позичальником – не продавати чи закладати активи, не купувати акції чи облігації, не видавати гарантій по боргах інших підприємств

- невиконання умов кред угоди- наводяться випадки, які варто трактувати як невиконання чи порушення договору (несплата чергового платежу за позичкою, порушення однієї з обмежуючих умов, оголошення банкрутства чи ліквідації справи, смерть позичальника)

- санкції у разі порушення умов перелічується: вимога негайного погашення всієї суми боргу, що залишається в %, вимога додаткового забезпечення гарантій.