Засобами виразності є стежки і фігури

Стежки – це мовні звороти, засновані на вживанні слова або виразу в переносному значенні (епітет, порівняння, метафора і т.д.). Фігури мови, або риторичні фігури, – це особливі форми синтаксичних конструкцій, за допомогою яких посилюється виразність мови, ступінь її впливу на адресата (повтор, антитеза, риторичне питання і т.д.). В основі тропів лежить словесна образність, в основі фігур – образність синтаксична.

Троп – це мовний зворот, у якому слово або словосполучення вжиті в переносному значенні і служать засобом досягнення естетичного ефекту виразності в мові художньої літератури, в публіцистиці, в ораторському стилі.

Стилістичні фігури – це мовні звороти, які використовує автор для того, щоб досягти максимальної виразності, а значить, краще донести до читача або слухача необхідну інформацію або сенс, а також надати тексту емоційну і художню забарвлення. До стилістичних фігур належать такі засоби виразності, як антитеза, паралелізм, анафора, епіфора, інверсія, градація.

Градація (лат. gradatio – поступове підвищення, посилення) – стилістична фігура, котра полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення чи пониження їхньої емоційно- смислової значимості. Градація розрізняється за просторово-часовими (переважно у прозі), інтонаційно-емоційними (поезія) та психологічними

(драма) ознаками. Виразність її посилюється поєднанням з анафорою.

Звукопис – відтворення об'єктивного світу за допомогою виражальних музичних засобів. До простого звукопису належить імітація різних «природних» звуків – співу птахів, шуму лісу, ударів грому, завивання вітру.

Афориз́м (грец. αφορισμός, означення, вислів) — короткий влучний оригінальний вислів, що зробився усталеним; яка-небудь узагальнена думка, висловлена стисло в дуже виразній, легкій для запам'ятовування формі, яка згодом неодноразово відтворюється іншими людьми. В афоризмі досягається найвища концентрація безпосереднього повідомлення і того контексту, в якому думка сприймається слухачами або читачем. Афоризмами можуть бути прислів'я, сентенції класичних авторів, крилаті вислови з літературних та філософських творів.

Афористичний – який має риси, ознаки афоризму.

Аналіз поезій Лесі Українки

Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!

То ж тепера весна золота!

Чи то так у жалю, в голосінні

Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі

Буду сіять барвисті квітки,

Буду сіять квітки на морозі,

Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане

Та кора льодовая, міцна,

Може, квіти зійдуть – і настане

Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную

Буду камінь важкий підіймать

І, несучи вагу ту страшную,

Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей –

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

Буду жити! Геть, думи сумні!

[2 травня 1890 р.]

ВИВЧІТЬ!

Вірш «Contra spem spero», написаний Лесею Українкою 2 травня 1890 року, входив до збірки «На крилах пісень» (contra spem spero від лат. – без надії сподіваюсь). Уперше в цій збірці був надрукований у 1893 році.

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: особиста (філософська).

Тема - роздуми про негаразди в житті та сподівання на краще.

Головна  ідея вірша – підняття духу та надії на те, що після чорної життєвої смуги буде біла. Поетеса запевняє, що якщо вірити у добро, коли навіть немає віри, світ змінюється на краще і всі негаразди легше пережити, коли знайти останню краплю надії.

Головна думка: рішучість героїні у змаганні з власними негараздами й темрявою самодержавної ночі.

Провідний мотив: заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості, оптимізм людини за будь-яких життєвих ситуацій. Ліричним героєм є сам автор. Головне – людина, яка хоче житии щасливо і намагається закрити очі на усі нещастя, які звалилися їй на плечі.

У творі ліричного героя можна ототожнити з Лесею Українкою.

У творі наявні такі художні засоби, як:епітети: хмари осінні, весна золота, молодії літа, думи сумні, вбогім сумнім перелозі, барвисті квітки, сльози гіркі, кора льодовая, кора міцна,

весела весна, гора крута крем’яная, камінь важкий, вага страшна, пісня

весела, довга нічка, зірка провідна.

Метафори: владарка темних ночей

Звертання: гетьте, думи, ви хмари осінні!; геть, думи сумні!

Вірш привертає увагу своєю простотою думки та високо піднятим настроєм. Твір побудований на антитезах, причому художні протиставлення звучать як крилаті, афористичні вислови. Їх виразність досягається за допомогою метафоричної образності.