double arrow

З журбою радість обнялась

З журбою радість обнялась…

В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,

І з дивним ранком ніч злилась

І як мені розняти їх?!

В обіймах з радістю журба,

Одна летить, друга спиня…

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто – не знаю я…

«З журбою радість обнялась» – зразок неоромантичної лірики. Емоційна насиченість вірша, місткість образів, риторичні запитання в поєднанні з ритмомелодійними особливостями: мінорною інтонацією, уповільненим ритмом – навіюють особливий настрій, сприяють

філософським роздумам. Неоромантичним є і протиставлення реального життя мріям і сподіванням.

Прочитайте поезію Олександра Олеся «Чари ночі».

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її, –

Знов молодість не буде!

Ти не дивись, що буде там,

Чи забуття, чи зрада:

Весна іде назустріч вам,

Весна в сей час вам рада.

На мент єдиний залиши

Свій сум, думки і горе –

І струмінь власної душі

Улий в шумляче море.

Лови летючу мить життя!

Чаруйсь, хмелій, впивайся

І серед мрій і забуття

В розкошах закохайся.

Поглянь, уся земля тремтить

В палких обіймах ночі,

Лист квітці рвійно шелестить,

Траві струмок воркоче.

Відбились зорі у воді,

Летять до хмар тумани...

Тут ллються пахощі густі,

Там гнуться верби п'яні.

Як іскра ще в тобі горить

І згаснути не вспіла, –

Гори! Життя – єдина мить,

Для смерті ж – вічність ціла.

Чому ж стоїш без руху ти,

Коли ввесь світ співає?

Налагодь струни золоті:

Бенкет весна справляє.

І сміло йди під дзвін чарок

З вогнем, з піснями в гості

На свято радісне квіток,

Кохання, снів і млості.

Загине все без вороття:

Що візьме час, що люди,

Погасне в серці багаття,

І захолонуть груди.

І схочеш ти вернуть собі,

Як Фауст, дні минулі...

Та знай: над нас – боги скупі,

Над нас – глухі й нечулі...»

.......................

.......................

Сміються, плачуть солов'ї

І б'ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її –

Знов молодість не буде!»

1904

До символістської поетики належить шедевр інтимної лірики «Чари ночі» (збірка: «З журбою радість обнялась»).

«Чари ночі» – це симфонія звуків і барв, породжена красою природи й людських почуттів; це гімн юності, ода коханню. Краса весняної ночі та найпотаємніших почуттів людини злиті воєдино, вони гармонійно чисті:

Сміються, плачуть солов’ї

І б’ють піснями в груди:

«Цілуй, цілуй, цілуй її –

Знов молодість не буде...»

У цих рядках відбиті епікурейські погляди поета на життя. Утіленню провідної думки твору підпорядковані й виражальні засоби: динамічна ритміка, окличні речення імперативність висловлювання, асонанси,

Літературний рід: лірика.

Вид лірики: інтимна (любовна).

Жанр «Чари ночі»: романс (він став популярною народною піснею).

Провідний мотив: захоплення красою життя й красою кохання.

Віршовий розмір: чотиристопний ямб з пірихієм.

Тема: жаль щодо швидкоплинності людського життя, закоханість у красу буття й людини, збентеженість від краси світу й любові, уславлення філософії життя ліричного героя, його життєлюбства.

Ідея: утвердження кохання як найважливішого в житті людини, як сенсу життя; заклик насолоджуватися життям (вітаїстичні мотиви) перед обличчям тлінності; гімн природі й красі.

Композиція: кільцева, яка є важливим складником авторськоїконцентрації почуттів, відтворення динаміки розгортання ліричного сюжету.

Поезія складається з дванадцяти куплетів-чотиривіршів.

У вірші наявне обрамлення. Перша строфа повторюється в кінці вірша, обрамлюючи його, утворюючи смислову багатозначність художнього світу. Лірична оповідь у творі ведеться трьома суб’єктами: власне автором, ліричним героєм і адресантом (уявним співбесідником).

Поезія побудована на паралелізмах.

Образи: людей: ліричний герой – закоханий; Фауст – людина, яка хоче повернути минуле; примарна кохана; міфологічних істот: боги; природи:солов’ї, весна, шумляче море, земля, лист, квітка, струмок, зорі у воді, хмари, туман, верби п’яні; предметів і явищ: поцілунок, мить життя, струни золоті, бенкет весни, дзвін чарок, бажання, холодні груди.

Символічні образи: солов’ї (символ весни, кохання); іскра (символ душевної енергії, завзяття); бенкет весни (символ буяння природи й життя); Фауст (символ неповоротності минулого, минущості, марності намагань).

Художні засоби: «Сміються, плачуть солов’ї» – антоніми, метафори, анафора, епітети.

Метафори: («тут ллються пахощі густі, там гнугься верби п’яні», «сміються, плачуть солов’ї і б’ють піснями в груди», «…уся земля тремтить в палких обіймах ночі»); персоніфікованим образом весни, яка завжди була символом молодості, краси, оновлення («весна іде назустріч

нам», «весна бенкет справляє»).

Численні персоніфікації ( наприклад, у п’ятій строфі) підкреслюють злитість природи й людини в прагненні жити, кохати й бути щасливими. Контраст («Гори! – життя

єдина мить, для смерті ж – вічність ціла. Вірш став прекрасним романсом, гімном життю й любові.

Виконайте запропоновані завдання.

1 Прочитайте уривок з вірша «Contra spem spero!» Лесі Українки:

В довгу, темную нічку невидну

Не стулю ні на хвильку очей –

Все шукатиму зірку провідну,

Ясну владарку темних ночей.

Віршовий розмір твору…

б) хорей;

в) дактиль;

г) амфібрахій;

д) анапест.

2 Провідним мотивом вірша «Contra spem spero!» є…

а) сумніви щодо можливості одужання хворої молодої людини;

б) заперечення права молодої людини на справжнє шастя;

в) любов до рідного краю, його історії, традицій, культури;

г) місце митця в суспільному житті;

д)заперечення тужливих настроїв, протиприродних молодості.

3 Вірш «Contra spem spero!» побудований на

а) порівняннях;

б) паралелізмі;

в) риторичних запитаннях;

г) оксюморонах;

д) антитезах.

4 Романсом є твір…

а) «Чари ночі»;

б) «Блакитна Панна»;

в) «З журбою радість обнялась»;

г) «Уста говорять: «Він навіки згинув!»;

д) «Стояла я і слухала весну».

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



Сейчас читают про: