Типології (типи) особистості

 

 

Соціальна типологія (типи) особистості за спрямованістю
Суспільне прийнятної спрямованості		Суспільне неприйнятної спрямованості

  

  Рівень 2а — за ознаками суспільної неприйнятності

Типології (підтипи) СН за ознакою:

  

- Інші члени суспільства

- власність

- економічні принципи

- норми права

- норми моралі

- норми культури

- інші норми

- асоціальна

- антисоціальна

- суспільне небезпечна

 

Результат: визначені види СН за різними її ознаками, у тому числі за глибиною - суспільне небезпечна (СНБ); особа за останньої набуває типової ознаки суспільної небезпечності

  

  Рівень 26 — за характером ймовірного прояву суспільної небезпечності особистості

Типологія (типи) особи суспільне небезпечної особистості за ймовірним проявом суспільної небезпечності

  Результат: визначені ймовірні типи СНБ особистості; типові ознаки передкримінального та кримінального типів: криміногенна орієнтація та кримінальна мотивація з високою ймовірністю вчинення злочину

Типологізація (типи) особи СНБ особистості за діяльнісним проявом активності

 

 

 

 

 

 

 

Неправомірний, незлочинний, без високої ймовірності вчинення злочину		Особа правопорушника
Те саме з високою ймовірністю вчинення злочину		Особа передкримінального типу

 

 

 

 

 

 

 

Вчинення злочину		Особа злочинця
	••^
У тому числі умисно повторного		Особа рецидивіста

Результат: визначена пов'язаність типів особи суспільне небезпечної спрямованості з діяльнісним проявом активності; типова ознака особи злочинця - вчинення злочину

Як видно зі схеми, особи типів, які нас цікавлять, а саме: стосов­но якої ймовірно можна прогнозувати вчинення злочину (перед-кримінальний тип) та яка вчинила злочин (тип особи злочинця) свою першу типову ознаку отримують у ретроспективі під час виділення серед інших членів суспільства за суспільною неприй­нятністю спрямованості їх особистості. Серед інших членів суспільства на першому рівні соціальної типологізації (за сут­ністю соціальної спрямованості особистості) вони належать до типу особи з суспільне неприйнятною особистістю.

Особи передкримінального типу та типу злочинця набувають (також при ретроспективному розгляді) додаткових типових ха­рактеристик суспільної неприйнятності (поділяються на підтипи останньої) під час диференціації її вияву спочатку за ознаками: сфери прояву, стійкості, інтенсивності, глибини. Зокрема під час поділу осіб суспільна неприйнятного типу спрямованості особи­стості залежно від суспільної значущості об'єкта спрямування виділяються його підтипи: асоціальний, антисоціальний та най­глибший суспільна небезпечний, який характеризується спрямуван­ням проти головних умов життєдіяльності суспільства. Особи передкримінального типу та типу злочинця належать, як правило,

273

  Глава 6

до названого суспільне небезпечного підтипу суспільної неприй­нятності — це їх друга типова ознака, хоча під час спрямування не проти головних умов життєдіяльності суспільства або за відсут­ності дієвого вияву цього спрямування можуть належати й до антисуспільного або навіть асоціального підтипів суспільної неприйнятності спрямованості їх особистості. Крім згаданих типових характеристик, особи суспільне небезпечного підтипу суспільне неприйнятної спрямованості особистості залежно від прогнозування характеру ймовірного прояву суспільної небезпеч­ності саме на цій стадії ще лише прогностична поділяються па три підтипи, серед яких крім некримінального, виділяються перед-криміпальний та кримінальний. Типовими ознаками обох останніх е криміногенна орієнтація, а самого останнього — ще й кримінальна мотивація. Всі згадані типології (типи і підтипи) відображуються у разі типологізації особи суспільне неприйнятної спрямованості особистості на другому рівні за ЇЇ відповідними ознаками і харак­тером ймовірного прояву суспільної небезпечності такої особис­тості.

Реальний вияв передкримінального типу та типу злочинця осо­ба отримує через відповідні діяльнісні прояви активності: пер­ший — через неправомірні діяння з високою ймовірністю вчинення злочину, другий — після вчинення злочину. Названі діяльнісні про­яви є типовими ознаками: перша — особи передкримінального типу; друга — особи злочинця. Через повторне вчинення умисно­го злочину виділяється посткримінальиий підтип суспільної не­безпечності особи та відповідно — особа злочинця-рецидивіста.

Раніше було зазначено, що додаткова типологізація спрямова­ності особистості суспільне неприйнятного типу проводиться за такою ознакою як сфера ЇЇ вияву. Відповідно вибудовується типо­логія такої спрямованості особистості та осіб, які мають останню. Зазначена типологія зберігає своє значення і на третьому рівні соціальної типологізації особи, на якому серед інших виокрем­люється тип особи злочинця. Міра суспільної неприйнятності, а далі й суспільної небезпечності спрямованості особи злочинця залежить від суспільної значущості сфери суспільних відносин, у якій вона проявляється, та об'єктів цієї сфери, до яких вона спря­мовується. Характер спрямованості антисоціального та суспільно

274

  Теорія особи злочинця

небезпечного ЇЇ типів може виявлятися у негативному, принизли­вому, чи активно протидіючому, або легковажно-безвідповідально­му та іншому суспільне неприйнятному ставленні особи, у тому числі особи злочинця, до різних об'єктів, умов життєдіяльності суспільства. Такими об'єктами є: людська особа, яка складає головну цінність демократичного суспільства, та пов'язані з нею суспільні феномени і блага: життя, здоров'я, честь, гідність, особи­ста недоторканність, природні права людини і громадянина. Суспільне неприйнятна та небезпечна спрямованість особистості щодо будь-якого зі згаданих об'єктів виділяє один з типів особи злочинця у разі її типології за сферою та характером зазначеної спрямованості.

Інший різновид особи злочинця за цією типологією утворює її тип, що подібним неприйнятним і небезпечним чином ставиться до власності, недоторканність права на яку є також вищою цінністю цивілізованого суспільства. Наступні типи особи злочинця за цією типологією диференціюються через ставлення до таких сфер суспільних відносин, головних умов життєдіяльності суспільства як держава, її національна безпека; праця, що є основою існування та розвитку суспільства, людська культура, суспільні норми, прави­ла, настанови, передусім загальнообов'язкові, правові, екологічні, технологічні правила безпеки тощо. Слід підкреслити, що типологія за ознакою характера ставлення до зазначених об'єктів суспільних відносин сполучається з типологіями, побудованими за іншими ознаками: глибина, інтенсивність, стійкість суспільне неприйнятної спрямованості. Тобто вона може бути побудована відповідно до кож­ного типу особи злочинця, виділеного за названими підставами та у сполученні з ним. Таким чином, запропонована типологія може бу­ти визначена в якості універсальної щодо особи злочинця.

Як зазначалося вище, крім типології особи злочинця існує бага­то класифікацій останньої, що проводяться за будь-якою нетипо­вою ознакою самого злочину (вид, місце, час, спосіб, форма вчи­нення тощо) або його суб'єкта (стать, вік, освіта, соціальне становище, психофізіологічні властивості, психологічні та психічні якості, мотиви та ін.). Класифікацію особи злочинця до­цільно розглядати стосовно окремих видів злочинів, що міститься У Книзі 2 Курсу.

275

  Глава 6