Поняття внутрішньої форми фразеологізму

Питання про внутрішню форму у вітчизняному мовознавстві порушив О.О. Потебня, який глибоко дослідив семантику різних мовних одиниць, конкретизував поняття гумбольдської внутрішньої форми мови щодо внутрішньої форми слова і фразеологізмів. Український учений розглядав внутрішню форму слова як творчу даність національної свідомості. Розвиваючи ідеї В. фон Гумбольда, він зазначав: "Внутрішня форма слова є співвідношенням змісту думки до свідомості; вона показує, як уявляється людині її власна думка" [6 с. 83]. Ядром концепції О.О. Потебні є визнання апперцептивної природи внутрішньої форми, тобто залежності формування так званого вторинного образу, який є основою номінації того чи іншого явища, від раніше пізнаного. Іншими словами, кожне конкретне сприйняття зумовлене попереднім досвідом людини. Внутрішня форма, виступаючи як основа вмотивованості виконує функцію з’єднувального ланцюжка між змістовою та формальною сторонами мовного знака. Ідеї О.О. Потебні є особливо важливими для розуміння семантики фразеологізмів які ми досліджуємо, оскільки її цілісне узагальнено-образне значення опосередковано формується шляхом використання того колективного народного досвіду, який «закодовано» у внутрішній формі. Так наприклад, серед нашого матеріалу трапляється дуже багато фразеологізмів з компонентом заперечення, які мають повчальний характер та використовуються як прислів’я: " Auf die Länge tut das nicht gut " (зі значенням "если дело затянется, будет плохо"); " Aus Nichts wird Nichts "(зі значенням "из ничего не будет ничего"); " das Kleid macht nicht den Mann, der Sattel macht kein Pferd " (зі значенням "о человеке не суди по одежде, о лошади - по седлу"); " es wandelt niemand ungestraft unter Palmen " (зі значенням " никому не дано безнаказанно вкушать яд власти"); " juble nicht eher, als bis du über den Graben bist " (зі значенням " не говори "гоп" пока не перепрыгнешь"); " es ist nichts verborgen, man kommt zuletzt auf den Grund " (зі значенням "нет ничего тайного,что не стало бы явным").

Багато з дослідницьких фразеологізмів використовуються в німецькій мові також як приказки, за допомогою яких коментують ту чи іншу ситуацію. Розуміння О.О. Потебнею внутрішньої форми слова як "представлення", "способу представлення позамовного змісту", "відношення змісту думки до свідомості", "ознака значення", спільного (А) для даного (А) і нового (Х, Б), безліч разів інтерпретованого у формулі А - а - Х (Б), є визнанням апперцептивної природа внутрішньої форми, тобто залежності формування вторинного образу, який утворює основу найменування того чи іншого явища. Основними способами створення апперцептивних образів виступають, на думку О.О. Потебні, асоціації, тобто коли "два різні уявлення сприймаються свідомістю за одне й те саме" [8 с.136]. Цікавими на нашу думку з точки зору формування вторинного образу в фразеології виявляється наприклад: " es schlägt nicht immer ein, wenn es donnert " (зі значенням: "не всегда ударяет молния, когда гремит гром") [НРФС, с.181]; " man schlägt nicht Mücken mit Keulen tot " (зі значенням: "на мух с дубинами не ходят") [НФРС, с. 413].В першому фразеологізмі слово "блискавка" (молния) виступає для вираження поняття надзвичайної складності проблем. Тобто не завжди проблема може бути такою глобальною, як може здаватися на перший погляд. Не слід заздалегідь боятися. Це може виявитися марним. В другому фразеологізмі слова "муха" та "дубина" виступають для розуміння того, що маленька справа не потребує часто надвеликої уваги.

Вчення про внутрішню форму слова О.О. Потебні є ключем до мовної концепції взагалі та фразеологічної зокрема, оскільки фразеологізм має тісні зв’язки з лексикою, яка, виконуючи роль будівельного матеріалу, демонструє в її межах свою здатність до значних семантичних змін, що зумовлені смисловими асоціаціями. Воно найтісніше пов'язане з проблемою номінації й асиметричністю мовного знака. Образ свідомості, асоціаційний зі словом, - це одна з небагатьох спроб описати знання, що використовуються комунікантами при створенні та сприйнятті мовленнєвих повідомлень. А ім'я (слово, тіло знака) - це культурна рамка,яка накладається на індивідуальний досвід кожної людини, яка пройшла соціалізацію в певній культурі. "Назвати" - означає приписати певне значення, тобто зрозуміти, включити до своєї свідомості [180, с.208].

Безперечним є те, що національна - культурна специфіка детермінується не мовою, а формується в процесі життєдіяльності конкретного соціуму, в системі вибудуваних ним матеріальних та духовних цінностей і лише відбутих у мові, її семантиці [128, с. 21-22]. Таким посередником між фразеологічним значенням та фраземотвірною основою і виступає внутрішньою формою. Інакше кажучи, "вона стає своєрідним віконцем, що допомагає побачити когнітивні й духовні особливості національних мовних картин світу" [116, с. 138].

Отже, під внутрішньою формою фразеологізмів розуміють такі ознаки номінації, які усвідомлюються мовцями певного колективу. Оскільки вона пов'язана з образністю, базується на образності, то мовці легко переходять від елементів значення прототипів (вільних сполучень, неметафоричних фраз) до цілісного значення фразеологізмів. У процесі еволюції актуальне значення фразеологізмів відтісняє етимологічний образ на другий план, однак саме актуальне (предметне) значення фразеологізму "не може якось виявлятися окремо й незалежно від етимологічного значення" [65, с. 9].

РОЗДІЛ II. Специфіка семантики заперечних фразеологізмів в німецькій мові