Політична культура сучасного українського суспільства

У заг. рисах укр. пол. культура (УПК) поєднує різні сис-ми цінностей (тоналіт. і демокр.), часом несумісні пол. орієнтації та діаметрально протилежні типи пол. свідомості, але залишається об’єкт.показником стану сус-ва.

Пол. культура - це вироблений тривалим істор.досвідом алгоритм сусп. уявлень про світ політики, сук-сть зразків поведінки, що визначають ставлення громадян до пол. життя.

Б. Цимбалістий.Особливості історії України, що вплинули УПК:

1. Багатовікова бездержавність;

2. Включення укр. територій до складу ін. держав (психол., побут. і пол. відчуження між частинами укр. народу).

3. Денаціоналізація провідних верств укр. народу:

Риси пол..культури укр.. сус-ва:           

-          культура маргінального сусп-ва;

-          підданський тип пол. культури

-          характер УПК визначає й регіон. менталітет, зумовлений міжконфес. відмінностями

-          полісуб’єктність;

-          демагогічне та популістське забарвлення, конфліктний хар-тер;

-          функціонує за інерцією(комплекси нац.меншовартості, нездатність адекв.оцінки нац.інтересів, схильність розраховувати на зовн. допомогу, ніж на власні сили);

-          правовий нігілізм;

-          ідеологізоване мислення; нерозвинений індивідуалізм;

-          носить несформований хар-тер.

Рудакевич. Чинники формування пол. культури: 1) лібералізацію сусп-х відносин; 2) пропагування знань про істор. досвід укр. та інших народів, суч.досягнення; 3) підтримка різн. ініціатив, новацій, експериментів, вивч. і поширення вітч. пол. досвіду; 4) залучення науковців до розробки пол. технологій і програм; 5) законодавче закріплення продуктивних пол. ідей, норм, інституцій та розробка сис-ми заходів їх використання.

 

Політична поведінка особи.

Пол. поведінка - будь-яка форма участі у здійсненні влади або протидії її здійсненню.

М. Вебер. Залежно від ступеня участі людей у здійсненні влади: політики за випадком, політики за сумісництвом і політики за професією.

Польські дослідники. 2 осн. типи: відкритий (пол. дія) і закритий (пол. бездіяльність, або іммобільність). 

Відкрита пол. поведінка особа може виконувати такі пол.. ролі: 1) звичайний член сус-ва, громадянин із незначним пол. впливом, незначною активністю та інтересом до політики: 2) громадянин – член гром. орг-ції, сусп. руху або декількох орг-цій; 3) громадянин – член суто пол. орг-ції, який цілеспрямовано і з власної волі бере участь у пол. житті; 4) громадський, особливо пол. діяч; 5) профес.політик; 6) пол. лідер – загальновизнаний пол. діяч, керівник пол. партії.

Закрита пол.. поведінка: 1) виключеність з пол. відносин через низький рівень розвитку особи або сусп. розвитку взагалі; 2) пол. виключеність як рез-тат заорганізованості пол. сис-ми, розчарування в пол. інститутах і лідерах і байдужості до їхньої діяльності; 3) пол. апатія як форма неприйняття пол. сис-ми; 4) пол. бойкот як вияв активної ворожості до пол. сис-ми та її інститутів.

У пол. поведінці залежно від ступеня активності її учасників виокремлюють: лідери (очолюють пол. орг-ції і рухи, сприяють їх згуртуванню й досягненню накреслених цілей; послідовники (підтримують висунуті лідерами цілі як такі, що відповідають їхнім інтересам); активісти (є посередники між 1) і 2), організують учасників пол. руху, постачають лідерам інформацію про його розвиток; лідери думки – справляють на пол. орг-цію чи рух, пол. життя в цілому не організаційний, а інтелектуальний вплив.

 

Політична соціалізація.

Пол. соціалізація — це процес засвоєння індивідом сис-ми пол. знань, норм і цінностей, залучення його до пол. сис-ми.

Пол. соціалізація забезпечує набуття індивідом уміння орієнтуватись у пол. просторі й виконувати в ньому певні владні функції. Через пол. соціалізацію здійснюється формування, відтворення і розвиток пол. культури.

Пол. соціалізація є істотним чинником функціонування пол. сис-ми сусп-ва, її стабільності. Може бути використана як інструмент пол. контролю, засіб прищеплення індивіду потрібних пол. норм, цінностей і цілей.

Пол. соціалізація є процесом і результатом взаємодії між об'єктив. умовами ж/д індивіда та його поведінкою. В сукупності цих умов важливу роль відіграють ті групи, які оточують індивіда. Залежно від характеру особистих контактів і ступеня формальної організованості вони поділяються на первинні (сім’я, друзі) і вторинні (школа, пол. партії).

Форми пол. соціалізації: пряма та опосередкована.

Пряма: поширення відповідних знань, пропаганди певної інформації, популяризації зразків бажаної поведінки. Зміст набутих індивідом таким чином знань та орієнтацій має яскраво виражений пол. х-р.

Опосередкована: створення таких умов ж/д індивіда, які спонукають його діяти саме так, а не інакше.

Процес пол. соціалізації триває протягом усього життя людини. Пол. цінності, традиції, зразки поведінки та інші елементи пол. культури засвоюються індивідом неперервно. Сприймаючи одні ідеї й навички, індивід водночас може втрачати інші. Тому рівень пол. соціалізованості індивіда не може залишатися незмінним.