Роль ЗМІ у політичному житті суспільства

ЗМІ - важливі інструменти реалізації пол. процесу, покликані оперативно обробляти та розповсюджувати інф.

Політика неможлива без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами.

Преса: користується послідовним способом розповсюдження інф., послідовно висвічуючи події, формуючи цілісну картину того, що відбувається.

Телебачення: використовує фрагментарний спосіб розповсюдження інф., що зумовлює труднощі у пізнанні події; ритуалізація і персоналізація політичних відомостей (трансляція зустрічей, облич, але нюанси домовленостей залишаються поза камерою). ТБ використовують під час виборчих кампаній (політична реклама).

Радіо: перевагою є велика аудиторія, переважно дешевий спосіб розміщення пол. реклами, однак мала вірогідність повторного контакту.

Характерні риси ЗМІ:

•         публічність (необмежене коло споживачів);

•         наявність спец. тех. засобів;

•         непряма взаємодія комунікаційних партнерів;

•         непостійний, дисперсивний х-р їх аудиторії;

•         переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.

Функції засобів масової інформації: 1 рівень:забезпечення відкритості,2 рівень: інформаційна, критики і контролю, 3 рівень: освітня, соціалізації; мобілізаційна,,оперативна, пропагандистська; маніпулятивна, вивчають і формують громадську думку;

 

Сутність та обгрунтування теорій політичних еліт.

Суть елітизму – сус-вом завжди править вибрана меншість, наділена особливими соц., психол. й пол. якостями, — еліта.Підходи: Ціннісний підхід (В. Парето), пояснює існування пол. еліти наявністю у належних до неї осіб особливо цінних для суспільства інтел., псих., мор., органі. та інших рис. Функціональний, або організаційний (Г. Моска і Р. Міхельс) пояснює існування пол. еліти важливістю функцій управління - особлива роль людей, що їх виконують.

Концепції еліти Г. Моски. В. Парето і Р. Міхельса - макіавеллістська школа - визнання елітарності будь-якого сус-ва, - це випливає з природи людини та сус-ва.

Формування і зміна еліт відбуваються в ході боротьби за владу. Та за всіх змін еліт їхні відносини з рештою сус-ва, як відносини панування і підкорення, залишаються незмінними.

Концепції демократичного елітизму. Правління народу і правління незначної меншості суперечать одне одному. Дослідники намагаються довести сумісність демократії та елітизму:концепції конкуруючих еліт Й. Шумпетера, відкритості еліти Г. Лассуела, рухливих еліт Н. Боббіо, рівних можливостей К. Манхейма, вертик. демократії Дж. Сарторі.

Концепції множинності (плюралізму) еліт - заперечення існування еліти як єдиної привілейованої і відносно згуртованої групи, наявність багатьох еліт: пол., ек., наук., худ., рел. та ін. Вплив кожної з них обмежений специф. для неї сферою діяльності.

Ліволіберальна концепція еліти Чарлза Райта Міллса. Еліта є не результатом інтел., псих. та мор. переважання, а наслідком зайняття командних позицій у суспільній ієрархії.

 

Елітаризм і демократія.

Теорія демократії як правління народу і теорія еліт як правління незначної меншості суперечать одна одній. Г. Моска, В. Парето і Р. Міхельс розв'язували цю суперечність на користь теорії еліти, ставлячи під сумнів можливість демократії.

Концепції демократичного елітизму: конкуруючих еліт Й. Шумпетера, відкритості еліти Г. Лассуела, рухливих еліт Н. Боббіо, рівних можливостей К. Манхейма, вертикальної демократії Дж. Сарторі.

Йозеф Шумпетер. Демократія як безпосереднє правління народу неможлива та недоцільна. Суть «нової» демократії полягає в здобутті влади елітами шляхом конкуренції. Правляча еліта необхідна для будь-якого суспільства, у тому числі і для дем., характерна риса якого – конкуренція еліт за позиції влади, а також відкритість еліти для оновлення талановитими, здібними, високомор. представниками народу. Значення електорату обмежується участю в оновленні та зміні еліти. Контроль виборців за елітами - відмова під час переобрання. «Правління народу» заміняє на «правління, схвалене народом».

Дж, Сарторі. Демократія не тільки не заперечує еліту, а, навпаки, передбачає її. Демократія має горизонтальний (принципі рівності і означає правління народу) і вертикальний виміри (ґрунтується на принципі свободи і означає владу множинних конкуруючих меншин, або поліархію). Критерії для виокремлення контролюючих у системі вертикальної демократії меншин (альтиметричний і мерітократичний). «Демократія повинна являти собою (а) селективну поліархію і (б) поліархію за основою достоїнств (заслуг).