Практична робота № 3

Тема: Країнознавча характеристика Туреччини

 

Питання для обговорення:

1. Економіко-географічне положення та природно-ресурсний потенціал країни та його вплив на рівень розвитку господарства Туреччини.

2. Історичні особливості та сучасний стан розвитку господарства країни.

3. Основні показники розвитку населення та розселення Туреччини.

4. Характеристика господарського комплексу.

5. Розвиток сфери послуг.

6. Транспортна система Туреччини.

7. Зовнішньоекономічні зв’язки Казахстану.

8. Внутрішні відмінності країни.

 

Аудиторні завдання:

1. Оцінити господарство Туреччини за планом економіко-географічної характеристики; встановити господарську спеціалізацію країни в міжнародному поділі праці і рівень економічного розвитку в порівнянні з іншими державами Південно-Західної Азії.

2. Дати письмову характеристику особливостей розвитку і виробничої структури сільського господарства Туреччини.

3. Скласти картосхему розміщення у Туреччині найважливіших промислових районів з населенням, найбільших промислових центрів. Показати галузі спеціалізації в промислових центрах.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

 

Туреччина

Родовища корисних копалин:

вугілля: Зонгулдаксько-Ереглійський і Анатолійський басейни;

хромітової руди: Тавр.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Карабюк, Ереглі, Іскендерун;

кольорової металургії: Сейдишехір, Фаста, Мургул;

машинобудування і металообробки: Стамбул, Ізмір, Анкара, Ерзурум;

текстильної: Кайсері, Назіллі;

харчової: Ескішеріх, Мараш, Урфа, Стамбул, Ізмір.

Економічні райони:Західний, Центральний, Східний.

Головні морські порти:Стамбул, Ізмір, Іскендерун, Самсун.

 

Література

1. Актин Н. Релігія в Туреччині // Людина і світ. – 2002. – № 1. – С. 30–34.

2. Балабанов В. С. Этапы становления рынка в Турции. – М: Финиздат, 1995.

3. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

4. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

5. Будько Є. Туреччина. Слово господарям (про туристичний бізнес) // Міжнародний туризм. – 2003. – № 3.– С. 27–29.

6. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

7. Экономическое развитие современной Турции. – М: Наука, 1983.

8. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

9. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

10. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

11. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

12. Познаньская К. Старая и новая Турция. – М.: Наука, 1974.

13. Родионова И. А., Бунакова Т. М. Экономическая география: Учеб.-справ. Пособие. – 7-е изд. – М.: Московський Лицей, 2004. – 496 с.

14. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

15. Спиридонов И. А. Мировая экономика. – М.: ИНФРА, 1998.

16. Старченков Г. И. Турция на новом этапе социально-экономического развития // МЭ и МО. – 1999. – № 10.

17. Старченков Г. И. Трудовые ресурсы Турции. – М: Наука, 1981.

18. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.

19. Турецкая республика: Справочник. – М., 1990.

Семінарське заняття № 7.

Тема: Південна Азія

 

Питання для обговорення:

1. Особливості економіко-, політико- і транспортно-географічного положення країн регіону.
2. Історичні особливості розвитку країн Південної Азії.
3. Природні умови та ресурси країн регіону.
4. Загальна характеристика населення країн та міжнаціональні конфлікти.
5. Господарський комплекс країн Південної Азії.
6. Розвиток соціальної сфери в регіоні.
7. Транспортна система та зовнішньоекономічні зв’язки регіону.
8. Внутрішні відмінності в країнах регіону.

 

Географічні назви, які потрібно знати:

 

Шрі-Ланка

Родовища корисних копалин:

графіту: Богала, Рагедара, Пусселава;

торієвих руд: Кайкавала;

кухонної солі: Елефант-Пасс, Тутталам;

дорогоцінного каміння: Мітіягода, поблизу міст Ратнапура, Сапугаскана.

Основні центри обробної промисловості:

металургійної: Орувелла, Коломбо;

металообробної: Коломбо, Ратмалана;

нафтопереробної: Келані, Сапугаскана;

деревообробної і паперової: Гінтота, Валайчченай;

текстильної: Канді;

харчової: Коломбо, Канталай.

Головні морські порти:Коломбо, Галле, Трінкомалі.

Непал

Основні центри обробної промисловості:

машинобудування: Біргандж;

харчової: Біргандж, Біратнагар, Джанапкур, Катманду.

Пакистан

Родовища корисних копалин:

нафти: район Дхуліян;

газу: Суі, Маррі;

гіпсу: Сібі;

хромітів: район Хіндубаг;

солі: Пасні, Дживані.

Основні центри обробної промисловості:

машинобудування: Карачі, Ландхі, Таксіл;

нафтопереробної: Равалпінді, Карачі;

хімічної: Лахор, Мултан, Лайалпур, Харіпур;

текстильної: Карачі, Хайдарабад, Мултан, Лахор;

харчової: Пенджаб, Сінд, Ханпур.

Головні морські порти: Карачі.

 

Бутан

Родовища корисних копалин:

залізної руди: Баршонг;

Основні центри обробної промисловості:Тхімпху, Чіранг, Домка, Тхункар.

 

Індія

Родовища корисних копалин:

вугілля: Ранігандж, Джхарія, Каранпура, Сінгарені;

нафти і газу: Анклешвар, Камбей, Тарапур, Дігбой, Нахоркатія;

залізної руди: Кеондшхар, Сінгбум, Байладіла, Бхілаі;

мідної руди: Сінгбхум;

марганцевої руди: Нагпур;

слюди: Хазарібаг, Неллуру;

бокситів: Белгаум, Колхапур;

золота: Колар, Хартія;

алмазів: Панна.

Основні центри обробної промисловості:

чорної металургії: Бхілаі, Бокаро, Дургапур, Вішакхапатнам;

кольорової металургії: Кхетрі, Алває, Корба;

машинобудування: Бомбей, Калькутта, Мадрас, Хайдарабад, Бонгалуру, Ілахабад, Канпур;

хімічної: Нангал, Бомбей, Хайдарабад, Бенгалуру, Ілахабад, Канпур;

лісової: Джайпур, Нагрур, Канпур, Лакхнау, Мадурай, Ахмадабад, Шолапур;

бавовняної: Калькутта, Бомбей, Ахмадабад;

джутової: Калькутта;

шкіряно-взуттєвої: Канпур, Калькутта, Мадрас;

тютюнової: Гунтуру.

Економічні райони:Північно-Східний, Західний, Південний, Центральна і Східна Індія.

Головні морські порти:Бомбей, Калькутта.

 

Література

1. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навч. посіб. – К.: Академія, 2005. – 704 с.

2. Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу. Посібник. – К.: Академія, 2003. – 688 с.

3. Бондаренко В. Хорошу релігію придумали індуси // Дзеркало тижня. – 2002. – 2 лют. – С. 19.

4. Бонифатьева Л. И., Сучков Н. В. Шри-Ланка. – М.: Мысль, 1985. – 111 с.

5. Борисов А. Е. и др. Индия: Монография. – М.: Межд. отношения, 1990. – 152 с.

6. Ганковский Ю. Экономические трудности, этнические проблемы осложняют развитие крупной страны на юге Азии (Пакистан) // Азия и Африка сегодня. –2001. – № 1. – С. 42–46.

7. Грабовець І. Геостратегічні імперативи та ринок озброєнь Південної Азії на межі XXI ст. // Людина і політика. – 2001. – № 3. – С. 94–101.

8. Губина Н. К. Сельское хазяйство Индии: рынок средств производства. – М.: Наука, 1986. – 103 с.

9. Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны: Учебник / Под ред. д-ра геогр. наук, проф. С. Б. Лаврова, канд.. геогр. наук, доц. Н. В. Каледина. – М.: Гардарики, 2003. – 928 с.

10. Економічна і соціальна географія світу: Навч. посіб. Для студ. геогр. спец. внз / за ред. С. Кузика. – Л.: Світ, 2005. – 672 с.

11. Желтиков В. П. Экономическая география: Учеб. Пособие для студентов вузов. – Ростов/н/Д.: Фенікс, 2003. – 384 с.

12. Зарицкий О. Країна контрастів (Індія) // Всесвіт. – 2002. – № 11–12. – С. 102–119.

13. Ивашенцов Г. А. Индия. – М.: Мысль, 1989. – 158 с.

14. Ігнатьєв П. М. Країнознавство. Країни Азії: Навч. посіб. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 384 с.

15. Індійський культурний регіон // Художня культура світу / Н. Є.Миропольська, Е. В. Бєлкіна, Л. М. Масол та ін. – К., 2003. – С. 8–31.

16. Индия // МЭ и МО. – 2002. – № 8. – С. 70–82.

17. Коркунов И. Н. Стратегия промышленного развития Бангладеш // Восток. – 1998. – № 4. – С. 192–194.

18. Котовский Г. Аграрний строй и изменения за годы независимости (Индия) // Азия и Африка сегодня. – 2001. – № 4. – С. 59–62.

19. Лунев С. Индийская цивилизация в глобализирующемся мире // МЭ и МО. – 2003. – № 3. – С. 74–83.

20. Масляк П. О. Країнознавство / П. О. Масляк. – К.: Знання, 2007. – 294 с.

21. Народная республика Бангладеш: Справочник. – М.: Наука, 1974. – 200 с.

22. Пакистан: Справочник. – 3-е изд. Справ. и доп. – М.: Наука, 1991. – 424 с.

23. Рамковский Е. Индия // МЭ и МО. – 2003. – № 3. – С. 60–73.

24. Республіка Індія мовою цифр і фактів // Всесвіт. – 2002. – № 11–12. – С. 98–101.

25. Республика Шри-Ланка. Экономика и политика. – М.: Наука, 1974. – 230 с.

26. Рогожин А. Индия на мировом рынке информационно-комуникационных технологий // МЭ и МО. – 2004. – № 7. – С. 74–82.

27. Родионова И. А., Бунакова Т. М. Экономическая география: Учеб.-справ. Пособие. – 7-е изд. – М.: Московський Лицей, 2004. – 496 с.

28. Сдасюк Г. В. Штаты Индии: Природа. Население. Хозяйство. Города. – М.: Мысль, 1981. – 386 с.

29. Социально-экономическая география зарубежного мира: Учеб. для вузов обуч. по геогр. спец. / Под ред. В. В. Вольского. – 2-е изд., испр. – М.: Дрофа, 2003. – 560 с.

30. Страноведение: Учеб. пособие / П. И. Рогач, Н. Е. Косяков, В. Г. Гаркавая, С. В. Лукьянчик. – Минск: БГЭУ, 2003. – 284 с.