Критерії діагностики ендокардитів у дітей

І. Великі (основні) критерії.

1. Позитивна гемокультура (типовий мікроорганізм для інфекційного ендокардиту з 2 незалежних гемокультур – Viridans streptoccoci, Streptoccocus bovis, HACEK – група (Нaemophilus spp., Actinobacillus actinomycetemcomitans, Cardiobacterium Hominis, Eikenella spp., Kingella kingae), Staphylococcus aureus, Enterococci, що отримані через 12 годин або всі 3 або більшість з 4 незалежних гемокультур з інтервалом не менше 1 години).

2. Позитивні ехокардіографічні дані (інтракардіальні маси на клапанах та інших структурах серя з наявністю потоку регургітації, або на імплантованих матеріалах, або абсцес серця, поява нової клапанної регургітації або підсилення попередньої).

ІІ. Малі (допоміжні) критерії.

1. Попередні захворювання серця або внутрішньовенне застосування препаратів чи наркотичних засобів.

2. Лихоманка 38,0⁰С.

3. Васкулярні феномени (великі артеріальні емболи, септичні інфаркти легенів, мікотична аневризма, інтракраніальні геморагії, кон´юктивальні геморагії, Janeway – ураження).

4. Імунологічні феномени (гломерулонефрити, вузлики Osler, плями Roth, ревматоїдний фактор).

5. Мікробіологічні докази (позитивна гемокультура у випадках, коли не витримані умови щодо великих критеріїв, серологічні тести).

6. ЕхоКГ (зміни, що притаманні для інфекційного ендокардиту у випадках, коли не витримані умови щодо великих критеріїв.

Міокардит (ГОСТРИЙ МІОКАРДИТ І40) – це ураження серцевого м´яза переважно запального характеру, що обумовлено безпосереднім впливом ряду факторів або опосередкованим через імунні механізми.

Фактори ризику:

- спадкова гіперчутливість серцевих м´язів;

- генетична неповноцінність імунітету;

- васкуліти.

Етіологія міокардитів:

- вірусні інфекції (грип, аденовіруси, віруси Коксакі А, В, ЕСНО-віруси, віруси герпесу, краснухи, корі, поліомієліту, гепатиту);

- бактеріальні інфекції (дифтерія, скарлатина, туберкульоз, менінгіт, пневмонія, остеомієліт, стафілококові інфекції);

- найпростіші: Trypanosoma cruzi (хвороба Чагаса), Toxoplasma gondii;

- рікетсіозні, внаслідок ушкодження ендотелія судин і розвитку коронариту (сипний тиф, Q-лихоманка);

- паразитарні (трихінельоз, ехінококоз);

- грибкові (кандидоз, актиномікоз, аспергильоз);

- алергічні (лікарська, сироваткова, нутритивна);

- токсичні агенти і біологічно активні речовини: антрацикліни, алкоголь, катехоламіни, інтерлейкін-2, інтерферон-α;

- імунні та аутоімунні реакції (негативний вплив на міокард цитокінів, що утворюються у вогнищі імунного запалення (інтерлейкін-2, фактор некрозу пухлин).

- ідіопатичні.

Розрізняють міокардит паренхіматозний – з переважним ураженням кардіоміоцитів; інтерстиціальний - з переважним ураженням строми міокарда; а в залежності від особливостей запальних реакцій – альтернативний (дистрофічно-некробіотичний) і ексудативно-проліферативний.

КЛАСИФІКАЦІЯ МІОКАРДИТІВ У ДІТЕЙ (Коваленко В.М., 2000)

 І. Гострий міокардит – І40:

а) із установленою етіологією І40, І41* (інфекційні – І40.0, бактеріальні – І41.0*, вірусні – І41.1*, паразитарні – І41.2*, при інших захворюваннях – І41.8*);

б) неуточнений – І40.9.

ІІ. Хронічний неуточнений міокардит – І51.4.

ІІІ. Міокардіофіброз – І51.4.

IV. Поширеність:

а) ізольований (осередковий) – І40.1;

б) інший (дифузний) – І40.8.

V. Перебіг: легкий, середній тяжкий.

VI. Клінічні варіанти: аритмія, порушення реполяризації, кардіалгії та ін.

VII. Серцева недостатність (СН-0, І, ІІ, ІІІ стадії).

Примітка: * - при хворобах, класифікованих в інших рубриках, використовується подвійне кодування, основним є захворювання, що обумовлює розвиток міокардиту.