2020-08-05
76
Після приєднання західноукраїнських земель до СРСР почалася їх активна радянізація – здійснення перетворень відповідно до радянського зразка.
Перетворення носили суперечливий характер.
Деякі заходи радянської влади отримали позитивну оцінку українського населення:
- експропріація маєтків польських землевласників з перерозподілом землі між селянами;
- українізація системи народної освіти, заходи з ліквідації неписьменності;
- запровадження безкоштовного медичного обслуговування;
- створення система соціального забезпечення.
Але, поряд із цім:
- радянська влади принесла жорстокий репресивний режим: були розгромлені всі політичні партії і громадські організації, у т.ч. «Просвіта», «Рідна школа», Наукове товариство ім.Т.Г. Шевченка. Арешту підлягали власники підприємств і банків, керівники кооперативів, великі, а часто і середні, землевласники, уніатське духовенство, службовці старого держапарату, офіцерській склад польської армії. У квітні-травні 1940 р. у Катинському лісі під Смоленськом, а ще раніше - під Харковом і в інших місцях було розстріляно понад 15 тис. польських офіцерів. Упродовж 1939-40 рр. численність репресованих скала понад 10% населення Західної України;
- розпочалася примусова колективізація селян, націоналізація промисловості і банків;
- «радянізація» західноукраїнських територій супроводжувалася утвердженням тотального режиму, механічним перенесенням сюди всього комплексу «казармового» соціалізму (управлінських структур, господарського механізму тощо), що робилося без урахування реальних потреб і можливостей тогочасного суспільства;
- новостворені владні структури зовсім не залежали від волі населення, а були лише придатком компартійних органів. На всі важливі посади перших керівників позначалися працівники, що прибули за направлення ЦК КП(б)У та наркоматів;
- великий утиск зазнало релігійне життя. Усі церковні заклади підлягали ліквідації, а їхнє майно – конфіскації. Уже восени 1939 р. припинили свою діяльність Богословська академія у Львові, Львівська, Перемишльська, Станіславська єпархіальні духовні семінарії, Богословське наукове товариство, припинилося видання релігійної літератури.
