2020-08-05
185
До етикетної сфери належать насамперед особові займенники. Це слова, які вказують на учасників спілкувального акту: я – 1-ша особа, адресант, ти – 2-га особа, адресат, він (вона, воно) – 3-я особа, яка не є учасником діалогу, але присутня при розмові або/і є її предметом.
У посібниках з етикетного мовлення рекомендують обмежувати вживання займенника я. "Що більше ви наголошуєте на своєму "я", то більше зневажаєте його "я", – пише Іржі Томан і радить уживати його нечасто, до того ж "вимовляти пошепки". Обмежується використання цього займенника в певних жанрах офіційно-ділового мовлення. Так, у записі ділової розмови не вживає я людина, яка проводила цю розмову, або учасник переговорів, уповноважений укласти запис.
Серед порад щодо створення та збереження міцної, дружньої сім'ї є рекомендація і чоловікові, і дружині вживати ми, а не я, тобто провадити командну, а не індивідуальну "гру".
У науковому, публіцистичному та деяких інших видах мовлення прийнято (традиція бере початок від часів князівської доби) замість я вживати займенник ми у різних відмінкових формах: Ми встановили; Нами встановлено; Нам було важливо встановити та співвідносний із ми присвійний займенник На нашу думку; За нашими даними; У нашому звіті. Це "множина скромності", або "авторське ми", яке вносить відтінок співрозмови з адресатом. Сьогодні однак спостерігається тенденція до витіснення авторського ми авторським я. Причини різні: вплив Заходу, відхід від канонів радянської моралі з її декларативними цінностями, серед яких були: скромність, обуржуазнювання суспільства, піднесення гідності індивіда. У минулому "множина скромності" вживалася ширше. Наприклад, Михайло Драгоманов писав: Ми хоч і родилися від "підданих російського імператора", але не є росіянином. Ми – українець.
Вибір: ти чи Ви
Оскільки до однієї людини можна сказати і ти, і Ви, то мовець опиняється перед вибором, який не завжди легко зробити. Це попри те, що є доволі прості правила: ти вживається до дітей і підлітків (до 16 років), до близьких знайомих, до рівних і молодших за віком – для вираження дружнього ставлення. В інших ситуаціях уживається Ви. Але у застосуванні цих правил є різні нюанси. Так, підлітки і юнаки звертаються один до одного на ти, навіть якщо не знайомі між собою, а незнайомі люди середнього й особливо старшого віку за повної вікової й статусної рівності звертаються на Ви. Не кожному молодшому, навіть 20-річному, подобається, коли старший звертається до нього на ти. Тому старші за віком і вищі за соціальним становищем не повинні звертатися до молодших і соціально нижчих на ти, якщо ці про те не просили або не давали згоди на таку пропозицію. Особи із загостреним почуттям власної гідності можуть запитати: А чого це Ви мені тикаєте? – або ж і собі почати підкреслено "тикати". Аби уникнути такої ситуації, краще не провокувати її виникнення.
Пропозиція про взаємне звертання на "ти" повинна надходити від старшого за віком, вищого за статусом. Для цього можна застосувати формулу Ви не заперечуватимете (не проти), щоб ми перейшли на "ти"? За вікової і статусної рівності ініціатива переходу на ти може належати будь-кому із спілкувальників.
"Стриманість у зверненні на "ти" особливо рекомендується жінкам". Жінці немає потреби звертатися на ти до людей, з якими так спілкується її чоловік. Жінка не зобов'язана пояснювати причину відмови від переходу на ти з особою чоловічої статі.
Пошанне Ви вживається до незнайомих і малознайомих, в офіційних ситуаціях, до рівних і старших за віком та вищих за соціальним становищем для підкреслення ввічливого ставлення, поваги, стриманих взаємин. Керівник і підлеглий можуть бути друзями і спілкуватися на ти, але в офіційних ситуаціях, на зборах, конференціях, у присутності інших підлеглих, незнайомих людей тощо їм доцільно звертатися один до одного на Ви.
Уживання замість пошанного Ви займенника ти належить до антиетикетних засобів і використовується для пониження статусу співрозмовника, образливо-емоційного впливу на нього. " Тикання" не набагато відрізняється від уживання інвективних одиниць. Проте і несподіваний перехід з ти на Ви маніфестує напруження стосунків, охолодження взаємин, звуження їх до офіційних. Іноді такий перехід є тимчасовим – для вираження іронічного чи зневажливого ставлення до співрозмовника.
У родинних взаєминах українців тривалий час зберігалося пошанне звертання на Ви до старших – не тільки до батьків, а й до старших братів і сестер. На Ви переходили й куми, навіть якщо й були близькими родичами. Сьогодні до батька, матері, діда, баби на Ви звертаються здебільшого у сільській місцевості, та й то не всюди й не у всіх родинах. Пояснюється це зміною форм власності, послабленням родинних зв'язків, іноетнічними впливами, зниженням ролі національних звичаїв і традицій. Щоправда, окремі дослідники вважають, що вживання у взаєминах між близькими родичами пошанного Ви містить у собі елемент відчуженості.
Висловлення без займенників звучать динамічніше, категоричніше. Особливо це помітно у таких жанрах ділового мовлення, як розпорядження, оголошення тощо: Громадяни пасажири, не забувайте своїх речей у вагонах!
Є обмеження щодо вживання займенника він і в ділових паперах. Наприклад, у записі ділової розмови про партнера говорять як про 3-тю особу, але для її найменування використовуються власні і загальні (партнер, контрагент, співрозмовник) іменники.
Про неприсутню людину, незалежно від глибини пошани до неї, говорять, уживаючи займенник 3-ї особи однини він, вона, наприклад: Я від ректора (президента, міністра, начальника). Він (вона) пропонує... Так само в однині, коли йдеться про неприсутню людину, вживають співвідносні присвійні займенники (мій (моя), твій (твоя), Ваш (а)), наприклад: Моя (твоя, Ваша) мати розповідала.
- Іменники називання осіб і звернення до них
Для називання людей і звернення (звертання) до них використовують власні імена. Проте мовцеві власне ім'я людини не завжди відоме, а крім того, бувають ситуації, в яких власного імені недостатньо, його не можна або недоцільно називати тощо. Тому в мовах існують загальні іменники, які вживають для називання і/або звертання. Є два розряди цих іменників – слова-індекси і слова регулятиви.
