Кінта -- 1/5 прибутків місцевого самоврядування

Вестфальський мир 1648р. -- два мирних договори, які    були

Підготовлені у Мюнстері і Оснабрюке (ВестфалІя), завершили

Тридцятирічну війну 1618-1648рр. Швеція отримала гирла майже всіх судноплавних річок Південної Німеччини, Франція -- частинну Ельзасу, за німецькими князями були фактично визнані права суверенних государів.

Кромвель Олівер (1599-1658), діяч англійської буржуазної революції XVII ст., керівник індепендентів. В 1653 р. встановив режим одноособової військової диктатури.

Питання до теми:

Правління Пилила III та його спадкоємця Пилипа IV.

Повстання в Каталонії в 1640-1652 роках.

Причини повстань у Португалії, Італії та Іспанії в період правління Пилипа IV.

Правління Карла II. Політичні плани Людовика IV Французького.

Питання про іспанську спадщину.

Культура і мистецтво Іспанії в ХУ-ХУІЇ століттях.

Теми для самостійного опрацювання:

І. Панування Габсбургів та їх роль в історії Іспанії. 2. Мистецтво і архітектура Іспанії в ХУ-ХУІІ століттях.

Література:

Альтамйрай- Кревеа Р. История Испании.- м.: Иностр. лит-ра,

Т.2.

Деборйн А. М. Культура Испании. -- М.: ОГиЗ, 1940. 3, Д о д о л е в М. А. Россия й Испания. 1808-1823 годн,- М.: Наука, 1984.

Новая история. (под ред. Гарле Е. В.).- М.: ОГиЗ, 1939.

Розділ X Іспанія у XVIII і на початку XIX століття. Війна за незалежність

І Пилип V І Фердіванд VI

Початок XVIII століття ознаменувався в історії Іспанії переходом престолу від династії Габсбургів до династії Бурбонів., На престол зійшов онук Людовика XIV Пилип Анжуйський.

Католицькі королі Фердінанд та Ізабелла на рубежі XV і XVI сто­літь об'єднали феодально-монархічну Іспанію. Самі вони були іспанця­ми, але після їхньої смерті придатних нащадків-іспанців йе виявилось; іспанський трон у силу родинних зв'язків перейшов до династії Габсбургів, яка тримала його у своїх руках майже два століття (1516-1700 рр.) і втягла Іспанію в орбіту загальноєвропейської політики Австрії. Ця династія дала Іспанії п'ять королів, які наслідували один одного: Карл І (151 б-15 56 рр.), Пилип II (1556-1598 рр.), Пилип III (1598-1621 рр.), Пилип IV (1621-1665 рр.) і Карл II (1665-1700 рр.).

За часів перших двох королів -- Карла І і Пилипа П -» Іспанія досягла зеніту своєї' могутності, а потім стала на шлях поступового занепаду і послаблення. Карл І і Пилип II попри всі свої недоліки були все ж монархами великого масштабу; але, починаючи з Пилипа III» фігури Габсбурзьких королів починають все більше дрібніти і вироджуватися. Останній іспанський монарх з цієї династії, Карл П, був хворою людиною і не залишив нащадків. Він заповідав свій трон герцогу Пилипу Анжуйському, онукові Людовика XIV. Це, власне, і стало причиною виникнення нової європейської війни, так званої війни за іспанську спадщину, в якій взяли участь найважливіші держави Західної Європи -- Франція, Австрія, англія, Голландія, Ірландія та Іспанія, і яка тяглася з 1701 р. по 1714 р. Бурбони врешті-решт утримали за собою іспанський трон, хоча втратили за Утрехтським1 (1713 р.) і Раштаттським (1717 р.) договорами захоплений англійцями під час війни Гібралтар, а також віддали Австрії залишки своїх володінь у Південній Фландрії -- Люксембург та Італійські володіння.

Історики стверджують, що Людовик XIV, посилаючи до Іспанії свого онука Пилипа, дав йому таку пораду: "Відтепер Ви повинні бути добрим іспанцем, але не забувати, що Ви за походженням француз. Відтепер не буде більше Піренеїв". Таким чином, з часу вступу на престол Іспанії династії Бурбонів почали поступово руйнуватися штучні перепони, які відокремлювали Іспанію від інших країн Європи. Як приклад, можна навести той факт,, що Пилип V скасував закон, який забороняв іспанцям виховувати своїх дітей за кордоном. При ньомупомітно збільшилась кількість по-європейському освічених осіб; все більше прихильників почали знаходити ідеї освіти, а народна освіта поступово виходила а під контролю духовенства.

Оточивши себе французькими радниками, Пилип V почав проводити централізацію Іспанії на зразок французької. Але тут він зіткнувся з протилежними принципами місцевої автономії і, фуеросів. Так, під час війни за іспанський престол дише Кастилія визнала Пилипа Анжуйського королем. Каталонія, наприклад, підтримувала його суперника Карла, ерцгерцога Австрійського. Це змусило Пилипа V після закінчення війни за Іспанську спадщину направити в Каталонію армію, щоб підкорити населення і змусити його прийняти конституцію Кастилії. Але каталонці не підкорилися, І Барселона протягом року виявилась у стані облоги. Її вересня 1714 р. її взяли приступом, вожді були страчені, а каталонське представництво в кортесах було скасоване 16 січня 1716 р. У містах правителі і судді призначались лише королем, а кортеси більше не скликалися. Таким чином, Пилипу V удалося завершити справу, яку почали ще Карл І і Пилип II, і скасувати каталонські вольностІ. Лише Наварра і провінція Басків залишались вірними Пилипу V і зберегли свої фуероси.

Міжнародне.становище Іспанії на початку XVIII століття було незавидним. Суперництво з Австрією, недавнім ворогом, продовжувалось і після війни за іспанську спадщину. Думка про повернення Гібралтару ніколи не залишала Пилипа, і він вигадував різні політичні комбінації, щоб повернути Гібралтар. Так, він задумав посадити на англійський престол Якова III Стюарта, сподіваючись одержати від нього Гібралтар як платню за послугу. Здійснити цей план Пилип V розраховував за допомогою Росії, яка за часів Петра І вперше вступила в дипломатичні стосунки з Іспанією. Прагнучи установити з Іспанією торговельні відносини, Петро І посилає до Кадиса князя Щербатого, а трохи пізніше, у тому ж 1723 р., посилає до Мадрида офіційного посланця князя Сергія ГолІцина. Іспанія також мала свого представника при російському дворі, герцога Лірійського, позашлюбного онука короля Іоана II. Пилип був упевнений, що він краще,.ніж будь-хто інший, зможе привернути Росію на бік Якова III Стюарта, свого рідного дядька, претендента на англійський престол, і схилити Росію до союзу з Іспанією.