У чому ж полягали причини цієї поразки?

Єдиний національний фронт, створений в Іспанії для боротьби з французами, складався з дуже різних елементів. Його, в першу чергу, підтримували широкі маси простих людей: селяни, ремісники, солдати, чиновники, службовці, інтелігенція та міська дрібна буржуазія. Саме ця маса складала базу всієї боротьби за незалежність. Також його підтримувала більша частина середньої і великої буржуазії, значна частина великих землевласників, дехто з аристократії, які пізніше злякалися великого розмаху народно-патріотичного руху. І, нарешті, єдиний національний фронт підтримувало середнє і нижче духовенство, більш залежне від широких мас населення.

Таким чином, доки мова йшла про вигнання іноземних загарбників, всі елементи національного фронту були єдині, хоч і тут виникали між ними суперечності про методи і форми організації спільної боротьби.. Ситуація істотно змінювалась, коли справи стосувались проблем внутрішнього характеру. Коли на порядок денний виносились питання про конституцію, про земельну- реформу, про католицьку церкву чи фінанси, в рядах єдиного національного фронту терміново виникали великі протиріччя і явно окреслювались різні угрупування, які представляли різні соціальні елементи. У той період в таборі іспанських патріотів було Два головних крила: консервативне І ліберальне. Консервативне крило спиралось, в основному, на великих землевласників, на церкву, на темні маси селянства, які загрузли в релігійних та політичних забобонах. Ліберальне крило спиралось на буржуазію, інтелігенцію, студентство, ремісників, робітників та дрібних торговців» тобто на більш демократичні сили населення.

Консервативне крило представляло інтереси феодального землевласника, а ліберальне -- буржуазії, яка народжувалась. Праве крило було більш чисельним і сильним, ніж ліве. Та інакше і бути не могло: в Іспанії капіталізм розвивався дуже повільно. Але ліве крило певною мірою компенсувало свої якісні недоліки більшою активністю і цілеспрямованістю. Боротьба між цими двома угрупуваннями, яка відбувалась протягом всієї шестирічної війни за незалежність, складає головний зміст першої Іспанської буржуазної революції XIX століття.

Б. Перша Іспанська буржуазна революція і контрреволюція 1814-1820 років.

Перша іспанська революція почалась зразу ж після мадридських подій 2 травня 1808 р. Протягом літа цього року вся Іспанія вкрилась численними хунтами -- своєрідними органами місцевої революційної влади. Вони відіграли велику, і надзвичайно почесну, роль в організації народної боротьби проти іноземних загарбників. Найважливішим актом Центральної хунти, створеної в 1808 р. і яка уже сформувалася до вересня 1810 р. у кадиські кортеси, була знаменита Конституція 1812р. У 334 статтях, які мали 10 розділів, знайшла своє втілення найбільш передова думка тодішньої Іспанії.

Основним пунктом Конституції було проголошення принципу верховенства народу. В ній було підкреслено, що "носієм верховної влади по суті є нація, якій і належить виключне право засновувати основні закони". З цього видно, що в наявності цілковитий розрив з віковими основами іспанської монархії, яка виходила з принципу Божественного походження королівської влади. Далі Конституція проголошувала загальне виборче право (крім домашньої прислуги). Слід нагадати, що англійська палата в той час обиралась всього лише 3% населення, тому радикалізм Конституції 1812 р. став особливо показним. Конституція також установила місцеве самоуправління, побудоване на демократичних засадах, прогресивне оподаткування, обов'язкову освіту І загальну військову повинність. Вона піддавала повній перебудові всюсудову систему і поряд з регулярною армією створювала в кожній провінції корпуси місцевої національної міліції.

Без сумніву. Конституція 1812 р. була несумісна із збереженням старого феодального порядку. Саме тому кадиські кортеси видають ряд законів, які мали за мету певною мірою усунути це протиріччя. Так, конституційне була знищена інквізиція, відмінена десятина, почали за­криватися монастирі і конфісковувалась їхня власність. Але у головному питанні -- в питанні про знищення феодалізму -- кортеси проявили згубну половинчатість. Незважаючи на свій лібералізм, вони не посягнули на основу основ феодального верховенства -- конфіскацію поміщицьких земель.

І ще в одному важливому питанні кадиські кортеси не змогли під­нятися до рівня передової думки свого часу і залишилися на позиціях середньовіччя -- це питання про релігію. Стаття 12 Конституції проголошувала: "Релігія іспанського народу є і завжди буде католицькою, апостольською і римською, єдина істинна релігія. Нація охороняє її мудрими і правими законами і забороняє сповідання будь-якої іншої." Іншими словами, Конституція 1812 р. не визнавала свободи совісті, більш того, кортеси прийняли декрет про те, що кожний, хто замислив відвернути іспанський народ від католицької віри, підлягає переслідуванню як зрадник і карається смертною карою.

І все ж Конституція і декрети являли собою проіраму буржуазної революції, досить радикальної, щоб поставити Іспанію на шлях капіта­лістичного розвитку. Але цього не трапилось. Основна причина відсталості країни -- відсутність в Іспанії на початку XIX століття тих могутніх суспільних сил, які взяли б на себе проведення в.життя кадиської програми. В результаті. Конституція 1812 р, виявилась лише документом, символом, прапором, але не реально діючим державним режимом. Вона не здійснила повороту до нової історичної епохи. Іспанський феодалізм зберіг свої позиції, а церква залишалась всемогутньою, це значило, що широкі народні маси, звільнивши країну від іноземних- завойовників, не змогли звільнити себе від феодального поневолення. Цим і скористалися сили контрреволюції, яка. відбулася в 1814-1820 роках.

Після поразки Наяолеона король Фердінанд VII повернувся в березні 1814 р. до Іспанії і 13 травня увійшов у Мадрид. Він так "любив" свою батьківщину, що на подорож від кордону до столиці витратив майже два місяці (з 22 березня по 13 травня). Дише він сів на трон, як спішно почалася реставрація старого режиму. Король вирішив перекреслити все те» що сталося в країні між 1808 і 1814 роками. Він відмінив Конституцію 1812 р. і оголосив кортеси розпущеними. Були поновлені установи епохи королівського абсолютизму, в тому числі інквізиція, повернулися назад єзуїти, вигнані з країни ще в 1767 р. Почалися репресії проти ліберальних діячів. Такою була дяка Фердінанда VII іспанському народові, який у своїй політичній наївності втратив 300 тисяч людей для того, щоб посадити його на трон. Воскресла і королівська камарилья, яка стала ще більш огидною, ніж в часи Карла IV.

У такій обстановці економічне та фінансове становище країни, зруйноване тяжкою шестирічною війною, ставало все більш катастрофічним. Багато промислових підприємств стояло, торгівля значно скоротилась, майже зовсім припинились прибутки з американських колоній. Державний борг виріс до велетенських розмірів, а бюджет регулярно зводився з дефіцитом в 50-60 %, причому 4/5 витрат пішло на армію, на двір, на погашення відсотків згідно позик.

Загострилось колоніальне питання. Сепаратистський рух в іспанській Америці на початку XIX століття прийняв широкого розмаху, а битва при Трафалгарі зробила її майже незалежною від метрополії. У 1809-1810 роках у багатьох колоніях відбулися революції, які закінчилися майже без кровопролиття: стара іспанська адміністрація була позбавлена влади і влада перейшла до рук місцевих хунт, тобто до рук креолів.

У ситуації, що склалась, режим Фердінанда VII не зміг не викли­кати різкої опозиції з боку всіх прогресивних і патріотичних елементів народу. Цей режим здійснив повну реставрацію феодально-абсолютистського порядку. Він не пішов ні на які компроміси, хоч би на найпоміркованіші, з силами капіталізму, що народжувалися. Тому у іспанської буржуазії не було іншого шляху, крім рішучої боротьби проти деспотизму Фердінанда. Спочатку ця боротьба мала форми змов і звору­шень переважно військового характеру. За період з 1814 по 1819 роки • відбулося три найважливіших повстання: Міни (1814 р.), Порльє (1815 р.) і Ласи (1817 р.). Всі ці повстання закінчилися поразкою для буржуазії і дуже часто коштували життя їхнім вождям, наприклад, Порльє і Ласі.