2020-09-24
93
Процедури екологічної оцінки в різних країнах розрізняються в багатьох аспектах: для яких видів діяльності проводиться ЕО, хто проводить її, в яких рішеннях і яким чином враховуються її результати. Так, екологічна оцінка може проводитися для всіх видів діяльності, або, наприклад, лише для крупних проектів, здійснюваних за рішенням уряду, або для видів діяльності, відібраних по певних правилах. Основну роль у проведенні екологічної оцінки може відігравати ініціатор діяльності або природоохоронні органи. Результати її можуть по-різному використовуватися в системі ухвалення рішень. Обов'язковість врахування результатів екологічної оцінки в ухваленні рішень теж розрізняється у різних країнах.
Не дивлячись на ці відмінності, ефективні системи екологічної оцінки, перевірені часом, відповідають трьом основним принципам: превентивності, комплексності і демократичності.
Принцип превентивності означає, що екологічна оцінка проводиться до ухвалення основних рішень щодо реалізації запланованої діяльності, а також, що її результати використовуються при підготовці і ухваленні рішень.
Для ефективних систем екологічної оцінки характерне розширене розуміння превентивності — екологічна оцінка повинна проводитися не лише до ухвалення рішення про можливість здійснення запланованої діяльності (наприклад, видачі відповідного дозволу), але і до ухвалення найважливіших проектних рішень. Послідовна реалізація принципу превентивності призводить до необхідності стратегічної екологічної оцінки (СЕО), предметом якої є рішення вищого рівня, перед плануванням конкретних проектів.
Одним з важливих інструментів реалізації принципу превентивності є аналіз альтернатив. Розгляд і порівняння декількох альтернатив досягнення мети запланованої діяльності і варіантів її реалізації забезпечує свободу ухвалення рішень в залежності від результатів екологічної оцінки.
Принцип комплексності передбачає спільний розгляд і облік чинників впливу запланованої діяльності і пов'язаних з ними змін у природному, а також в соціальному, середовищах. Цей принцип ґрунтується на уявленні про те, що розділення довкілля на “компоненти” (повітря, вода, ґрунт) є спрощенням реальної ситуації. Насправді ми маємо справу з єдиною природною системою, невід’ємно пов'язаною з суспільством. Завдання екологічної оцінки полягає не лише в тому, аби прослідити, наскільки дотримуються “стандарти і нормативи” для окремих компонентів природного середовища, але і в тому, аби зрозуміти, як природно-соціальна система в цілому відреагує на дію запланованої діяльності.
На процедурному рівні віддзеркаленням принципу комплексності є вивчення різних впливів запланованої діяльності в рамках єдиної процедури, а також представлення інформації про них в єдиному документі.
Принцип комплексності може бути розширений до розгляду і обліку в ухваленні рішень екологічних і соціально-економічних наслідків запланованої діяльності в комплексі.
Принцип демократичності відображає той факт, що екологічна оцінка не зводиться до науково-технічного дослідження, а є інструментом ухвалення взаємоприйнятних рішень. Передбачувана дія запланованої діяльності на довкілля зачіпає інтереси потенційно необмеженого кола осіб і організацій. Більшість з них не мають які-небудь формальні повноваження відносно цієї діяльності. Інструментом захисту інтересів цих сторін (у тій мірі, в якій вони відображені на користь суспільства в цілому”) можуть служити різного роду системи дозволів і ліцензування, норми проектування. Проте принцип демократичності має на увазі визнання за цими сторонами права на безпосередню участь у процесі ухвалення рішень. Таким чином, зацікавлені сторони повинні мати можливість брати участь в процесі ЕО, і їх думка повинна враховуватися разом з висновками експертів при формулюванні висновків і використанні результатів процесу ЕО.
Ще один важливий наслідок принципу демократичності полягає в тому, що для забезпечення можливості участі зацікавлених сторін екологічна оцінка повинна проводитися відповідно до певних правил, які відомі і зрозумілі всім її учасникам. Таким чином, процедура екологічної оцінки повинна бути регламентованою. У рамках цієї процедури учасники процесу повинні мати певні права і обов'язки.
“Демократичні” процедури ЕО зазвичай протиставляються “технократичним”, в яких рішення приймаються закритим чином. У таких системах передбачається, що проблема впливу запланованої діяльності на довкілля носить переважно науково-технічний характер, і при її розгляді думки експертів-професіоналів, а також компетентних осіб, що приймають рішення є дуже важливими.
Відсутність демократичності, закритість і непрозорість процесу ухвалення рішення часто призводить до того, що на практиці рішення в таких системах приймаються на основі неформальних переговорів і угод за участю окремих, найбільш впливових зацікавлених сторін. У результаті дуже часто страждає об'єктивність екологічної оцінки.
