Предмет екологічної оцінки

Предметом екологічної оцінки є вплив запланованої діяльності на навколишнє середовище. Під дією розуміють ті зміни у довкіллі, які повністю або частково є результатом запланованої діяльності. Прогноз і розробка заходів зниження впливу є одним з основних складових процесу ЕО. Систематизована, комплексна екологічна оцінка дозволяє виявити ті дії, які можуть неадекватно враховуватися стандартами, встановленими для окремих середовищ і джерел дії, — перш за все, непрямі і кумулятивні впливи. З іншого боку, для того, щоб такий систематичний аналіз був можливий, а результати його застосовувані на практиці, екологічна оцінка має бути сконцентрована на найбільш важливих, ключових діях. Дії в рамках екологічної оцінки розглядаються не лише з точки зору їх фізичної величини, але і з точки зору їх значущості для суспільства в цілому, окремих соціальних груп і громадян.

Що ж розуміють під навколишнім середовищем у контексті ЕО? В першу чергу, предметом розгляду в ході ЕО є вплив на навколишнє природне середовище — природні середовища, компоненти навколишнього середовища, ландшафт. Традиційно в ході ЕО розглядаються і історико-культурні цінності. Проте практично завжди екологічна оцінка в тій чи іншій мірі зачіпає медичні, соціальні і економічні наслідки запланованої діяльності, пов'язані з дією на природне середовище. Так, погіршення якості природного середовища може спричинити для місцевого населення погіршення здоров'я, наслідки соціального характеру (наприклад, погіршення якості життя унаслідок скорочення можливостей для рекреації), а також економічного характеру (наприклад, падіння цін на нерухомість). Розгляд таких наслідків у ході ЕО є практичною необхідністю незалежно від того, чи закріплені подібні вимоги законодавчо. Це пов'язано з тим, що екологічна оцінка розглядає вплив на навколишнє середовище з точки зору його значущості для суспільства в цілому, окремих громадян і груп, яка в істотній мірі обумовлена саме соціальними і економічними наслідками.

Тому провести чітку грань між впливом на навколишнє середовище і впливом соціально-економічного характеру (включаючи вплив на здоров'я) в рамках ЕО важко. Це призводить до поступового формулювання думки про те, що наслідки соціально-економічного характеру мають бути предметом систематичного аналізу в ході екологічної оцінки або аналогічної процедури. Дана проблема в даний час є предметом активного обговорення фахівців і дослідників в галузі ЕО і суміжних галузях. Один із запропонованих підходів передбачає відтворення позитивного досвіду ЕО в соціальній сфері і сфері охорони здоров'я — створення спеціальних механізмів “оцінки соціального впливу” (Social Impact Assessment, SIA) і “оцінки впливу на здоров'я” згідно моделі екологічної оцінки. Інший підхід передбачає проведення “інтегрованої оцінки впливу” (Integrated Impact Assessment). Передбачається, що предметом такої оцінки є будь-які наслідки запланованої діяльності, особливо ті, які не оцінюються ініціатором діяльності, виходячи з його власних інтересів (економічні інтереси для приватного ініціатора, або мети діяльності для державного органу). Проте спроби здійснення цих підходів на практиці в даний час носять експериментальний характер і не закріплені, на відміну від екологічної оцінки, в нормативних документах.

Тому в даний час в більшості систем ЕО прийнятий “традиційний” підхід — систематична оцінка соціально-економічних наслідків (включаючи вплив на здоров'я) проводиться лише в тих питаннях, що пов'язані з дією на природне середовище. При цьому ряд соціально-економічних наслідків залишається за межами екологічної оцінки. Передбачається, проте, що всі ці чинники, разом з результатами екологічної оцінки, враховуються органом, що приймає рішення про можливість здійснення запланованої діяльності.

Предметом екологічної оцінки є запланована діяльність проектного рівня — проекти конкретних господарських об'єктів. Проте проекти істотно розрізняються за масштабом і характером пов'язаного з ними впливу. Як вже було сказано, метою системи ЕО є мінімізація негативного впливу діяльності людини на навколишнє природне середовище. Для того, щоб система була ефективною, основні зусилля мають бути зосереджені на тих проектах, які передбачають значний вплив. Тому проведення повномасштабної ЕО для всіх проектів навряд чи було б доцільним, і з самого початку цей механізм був орієнтований, перш за все, на крупні проекти.

Саме для таких проектів превентивне регулювання за допомогою стандартів, раз і назавжди встановлених для будь-якої ситуації, виявляється особливо неадекватним. Саме в разі масштабних дій найяскравіше виявляються взаємозв'язки між різними природними середовищами, компонентами навколишнього середовища. Крім того, крупні проекти є в деякій мірі унікальними, і попередній досвід може виявитися просто недостатнім для того, щоб встановити для них стандарти. Для регулювання впливу невеликих проектів в більшості випадків достатнім є використання типових норм і стандартів, заснованих на попередньому досвіді. До них також може застосовуватися спрощена процедура ЕО.

Спеціальному розгляду підлягають стандартні проекти, що реалізуються в нестандартних умовах, наприклад, поблизу унікального природного комплексу. Серйозна стурбованість населення також може бути підставою для проведення екологічної оцінки або, принаймні, одним з чинників, від яких залежить необхідність її проведення. Тому вирішення питання про необхідність ЕО в тому або іншому конкретному випадку є певною проблемою.

Отже, предметом ЕО можуть бути не лише окремі проекти, але ініціативи більш вищого рівня — різні плани і програми, галузеві схеми розвитку, проекти нормативних актів, застосування яких може мати значні екологічні наслідки.

ПИТАННЯ № 8

Які елементи містить загальна схема проведення екологічної оцінки? Які процедури у процесі екологічної оцінки виділяють за даними проф. Я.О. Адаменко? Який документ регламентує в Україні екологічну оцінку? Яка відмінність існує між вітчизняними та західними екологічними оцінками?

Загальна схема проведення екологічної оцінки повинна містити ряд елементів, де процес екологічної оцінки проектів починається з прийняття рішення про необхідність ЕО Ці рішення можуть прийматися ініціатором діяльності або державними органами на основі списків діяльності, що підлягають ЕО, у вигляді сформульованих у нормативно-правових актах і попередньої оцінки впливів запланованої діяльності на навколишнє середовище. Результатом цього етапу може бути вибір однієї з декількох процедур ЕО, що допускаються законодавством. Ці процедури можуть відрізнятися за належною детальністю і глибиною опрацювання передбачуваних впливів та характером передбачуваних заходів.

На цій же стадії відбувається більш точне визначення об'єкта екологічної оцінки. Це необхідно для того, щоб уникнути ситуації, коли оцінці піддається тільки частина реального задуму. Наприклад, якщо передбачається прокладка шосе, то екологічна оцінка потрібна не тільки для невеликої ділянки, на яку в даний момент виділяється фінансування, а на всю магістраль в цілому, з урахуванням під'їзних шляхів, АЗС і інших об'єктів, невід’ємно з ним пов'язаних та з урахуванням тих змін, які відбудуться на прилеглих територіях.

Рішення про проведення екологічної оцінки приймається безпосередньо ініціатором діяльності на основі чинного законодавства. Однак відбір об'єктів ЕО проводиться органами охорони навколишнього середовища, часто за участю зацікавлених сторін і громадськості.

Наступним етапом є визначення завдань ЕО. На цьому етапі виявляються потенційно важливі впливи, які повинні детально вивчатися згодом, також може відбуватися визначення принципових альтернатив запланованої діяльності, які будуть аналізуватися і порівнюватися в процесі подальшої оцінки. Як правило, на цьому етапі готується програма проведення ЕО (технічне завдання), яка включає отримання необхідних погоджень, консультації з громадськістю та інші заходи.

Визначення завдань і планування ЕО може здійснюватися як безпосередньо ініціатором і розробником, так і за участю органів державної влади та зацікавлених сторін. У ряді систем програма або технічне завдання ЕО носить офіційний характер і затверджується або безпосередньо розробляється державними органами.

Прогноз, аналіз і оцінка значущості очікуваних впливів на навколишнє середовище є основним етапом процесу екологічної оцінки. При цьому вивчається не тільки фізична величина факторів, що впливають (обсяг викидів або концентрація шкідливих речовин), але й очікувані зміни в різних компонентах навколишнього середовища: воді, повітрі, ґрунті, ландшафті, фауні і флорі, взаємозв'язку між усіма цими факторами. Також вивчається можливий вплив здійснення діяльності на здоров'я людини, історико-культурні цінності і, як правило, соціально-економічні умови. Наслідки здійснення запланованої діяльності повинні бути оцінені не тільки в термінах їх величини, але і в термінах їх значущості. Потенційний вплив вивчається для всіх альтернатив, які розглядаються в ході екологічної оцінки, щоб забезпечити можливість їх порівняння і вибору найбільш прийнятного альтернативного рішення.

Дана стадія екологічної оцінки виконується ініціатором діяльності або, за його дорученням, спеціалізованими організаціями.

Розробка заходів щодо пом'якшення впливів. У процесі проведення екологічної оцінки проектів інформація про суттєві екологічні впливи приводить до вибору між запропонованими альтернативами або пошуку нових проектних рішень, спрямованих на їх пом'якшення. Під пом'якшенням розуміють запобігання або зменшення впливів (наприклад, шляхом встановлення очисних споруд або використання технології, що приводить до менших викидів), ліквідацію або зменшення збитків, завданих навколишньому середовищу, і, нарешті, різні форми компенсації.

 Загальна схема процесу екологічної оцінки проектів

Прикладом останньої можуть бути, заходи з благоустрою прилеглих територій, зниження для місцевого населення тарифів на послуги компанії - ініціатора діяльності, а в деяких випадках - безпосередня виплата компенсацій місцевому населенню. Вибір заходів повинен бути обґрунтований і їх екологічна ефективність описана в документації по ЕО, - це зазвичай є відповідальністю ініціатора і розробника.

Складання підсумкового документа екологічної оцінки (ОВНС) є обов'язком ініціатора діяльності і, як правило, здійснюється за його дорученням розробником проектної документації або спеціалізованими організаціями. Документація по ЕО повинна в першу чергу сприяти ухваленню рішення (або рішень) щодо запланованої діяльності. Інша важлива функція - представлення інформації про заплановану діяльність та її передбачувані впливи для зацікавлених осіб та організацій. Тому у документації в стислій і зрозумілій формі повинно бути викладено основні висновки екологічної оцінки проекту.

Консультації та участь громадськості. Взаємодія із зацікавленими сторонами - консультації та участь громадськості - доцільно на багатьох або навіть на всіх стадіях екологічної оцінки. Наприклад, на стадії визначення завдань ЕО корисно знати думку громадськості про те, які саме дії на навколишнє середовище викликають найбільше занепокоєння і, отже, повинні бути вивчені.

За загальною схемою процедури екологічної оцінки передбачено особливу стадію, присвячену консультаціям та участі громадськості. Основним змістом цього етапу є обговорення підсумкового документа ЕО (ОВНС) або його проекту, подання коментарів і зауважень до нього. Як правило, протягом певного періоду цей документ доступний громадськості та іншим зацікавленим сторонам, які можуть представляти свої зауваження та пропозиції. Одночасно документ направляється до державних органів та інших організацій для отримання офіційних коментарів і зауважень. Поширеною вимогою є також проведення на цьому етапі громадських слухань та включення їх результатів у матеріали з оцінки впливу.

Оцінка повноти і якості ЕО. Оскільки особи, які використовують результати екологічної оцінки, в багатьох випадках не мають можливості оцінити, наскільки якісно вона проведена, необхідна попередня перевірка якості документації з екологічної оцінки. В Україні перевірка адекватності та повноти наданих замовником матеріалів з оцінки впливу здійснюється в ході державної (а іноді і громадської) екологічної експертизи.

Післяпроектні стадії. Накопичений досвід у галузі ЕО свідчить, що результативність цього процесу вирішальним чином залежить від того, наскільки висновки екологічної оцінки враховуються не тільки при плануванні, але і при здійсненні запланованої діяльності. Тому в сучасних системах ЕО більша увага приділяється тим стадіям ЕО, що відбувається після затвердження запланованої діяльності ("післяпроектні стадії"). З цією метою в документацію по ЕО включаються так звані плани екологічного менеджменту (ПЕМ), які докладно описують, яким чином будуть виконуватися пропоновані заходи щодо пом'якшення негативних впливів. ПЕМ зазвичай також включають програми моніторингу реальних впливів і порівняння їх з передбаченими, що дозволяє поліпшити не тільки індивідуальні процедури екологічної оцінки, але і систему ЕО в цілому.

За даними проф. Я. О. Адаменко (Івано-Франківський Національний технічний університету нафти і газу, Україна), у процесі ЕО виділяють наступні процедури, які пропонуються впроваджувати в Україні:

1) попередня екологічна оцінка впливів – скринінг;

2) визначення задач екологічної оцінки – скоупінг;

3) генералізація, порівняння та вибір альтернатив;

4) оцінка параметрів навколишнього середовища;

5) пом’якшення впливів;

6) прийняття рішення.

Усі стадії ЕО супроводжуються залученням громадськості та зацікавлених сторін.

У міжнародних системах ЕО скринінг – це процедура визначення необхідності проведення ЕО для конкретного проекту або діяльності. Процедура скринінгу визначає, чи вимагає запланована діяльність, екологічної оцінки і, якщо так, то який рівень деталізації оцінки необхідно проводити. В Україні екологічну оцінку регламентує Закон України “Про екологічну експертизу” та Державні будівельні норми (ДБН А.2.2-1-2003). Однією з особливостей цього Закону є відсутність чітко регламентованого та диференційованого підходу до об’єктів різної складності та масштабів впливу на навколишнє середовище. Вибір об’єктів для проведення ОВНС здійснюється згідно переліку екологічно небезпечних видів діяльності. Цей підхід існує і в інших країнах, але він не є достатнім та не охоплює інші види інвестиційної діяльності, які починають розвиватися в нашій державі та можуть негативно впливати на довкілля, а також не враховує типізацію можливих впливів, відношення об’єкту до екологічно чутливих зон, ймовірний масштаб впливу та вимоги зацікавлених сторін щодо проведення ЕО.

За результатами послідовного та відкритого використання чітких процедур скринінгу, що можуть бути запроваджені в рамках процесу ОВНС в Україні, ініціатор діяльності, ретельно приділяючи увагу усім можливим екологічним чинникам, може бути впевнений, що запропонована ним діяльність буде добре сприйнята та зрозуміла всіма зацікавленими сторонами.

Наступний етап ЕО скоупінг – це процедура визначення завдань, яка дозволяє виявити проблеми, що будуть важливі для ЕО, і знімає ті, які не є важливими. Тобто, цей етап спрямовує дослідження на певне коло проблем, дозволяє встановити мету та завдання досліджень, необхідних експертів з ЕО та зацікавлених сторін, часові рамки та бюджет робіт, що в свою чергу запобігає витрати часу і коштів на непотрібні дослідження.

 Схема процедури скринінгу

Основна різниця між вітчизняною та міжнародними системами ЕО полягає у тому, що на Україні ОВНС виконується після вибору земельної ділянки, тобто рішення про місце, де буде впроваджена діяльність, вже прийняте. Міжнародні системи екологічної оцінки регламентують спочатку розглядати усі можливі альтернативи щодо запропонованої діяльності, з подальшою їх оцінкою та порівнянням, а вже після цього приймати рішення про доцільність будівництва техногенно небезпечного об’єкту в тому чи іншому місці.

Наступним етапом є генерація, порівняння та вибір альтернатив. Поняття альтернатива визначається як засіб досягнення мети запропонованого інвестором задуму.

Як правило, для будь-якої діяльності існує дві альтернативи: запропонована діяльність та відмова від цієї діяльності. Але, в рамках запропонованого задуму, можна виділити ще декілька типів альтернатив, як, наприклад, альтернативи технологічного процесу, альтернативи розміщення об’єкту, альтернативи дизайну, альтернативи часових рамок впливу та інші, причому для кожної з них можливі варіанти впровадження діяльності.

Процедура генерації альтернатив полягає у первісному формуванні всієї множини альтернатив, базуючись на досвіді зацікавлених сторін ЕО, а також на новітніх техніко-технологічних рішеннях, що можуть привести до досягнення мети проекту. Як тільки визначені фактори, що обмежують рішення за можливістю впровадження тієї чи іншої альтернативи, наступним етапом є робота з генералізації визначених альтернатив або можливих напрямків дій для рішення проблеми. Багато альтернативних рішень звичайно відомі з попереднього досвіду, стандартні і легко вписуються в критеріальні границі кращого рішення. Процедура генералізації альтернатив, як правило, може проходити у три етапи: формування, оцінка і вибір альтернатив.

Наступним кроком є порівняння та оцінка альтернатив, які задовольняють мету інвестиційного задуму. Цей етап базується на таких критеріях: відповідності місцевим умовам – природним, соціальним, економічним та ін.; видах потенційного впливу на навколишнє середовище; потребах у додатковій інфраструктурі; капітальних і експлуатаційних витратах за проектом. Процедури порівняння альтернатив дають змогу приймати екологічно виправдані рішення.

Експертні прогнози альтернатив повинні містити компонентні оцінки зміни стану атмосферного повітря, поверхневих і ґрунтових вод, підземних пластових вод, ґрунтів, надр, рослинного і тваринного світу, заповідних територій, ландшафтів, техногенного і соціального середовищ. Всі ці дані повинні бути максимально виражені у кількісних оцінках в залежності від мети проектного задуму, складності проекту, масштабів ймовірних впливів запропонованої діяльності на навколишнє середовище. Існують абсолютні та відносні технології порівняння альтернатив, основним з яких є: переліки для перевірки; бальні оцінки; факторний аналіз; матриці Леопольда; методи поєднаного аналізу карт з використанням ГІС.

За результатами прогнозу та порівняння впливів на навколишнє середовище проводять вибір альтернативи, яка б була найбільш доцільна з точки зору охорони навколишнього середовища. При цьому інші альтернативи розглядаються в обов’язковому порядку, з метою подальшого прийняття рішення щодо впровадження запропонованої діяльності.

Існує одна відмінність між вітчизняними ОВНС та західними екологічними оцінками, яка ґрунтується на постійній участі громадськості на всіх її етапах з метою відкритості та прозорості даного процесу. Результатом цього етапу є поліпшення процесу прийняття рішень, прийнятність для зацікавлених сторін. Етап залучення громадськості вимагає значних затрат часу і зусиль, але без цього проекти рідко розробляються на надійній основі, зберігається ймовірність того, що вони викликають протести з боку зацікавленого населення. Між тим участь громадськості в процесі ОВНС в Україні має особливо велике значення через те, що, на відміну від законодавчих норм США чи ЄС, в нашій державі ОВНС готує не незалежний від інвестора державний природоохоронний орган, а проектна організація за завданням інвестора.

Вітчизняний та іноземний досвід свідчать, що від інвестора не можна чекати повністю об’єктивного підходу до виконання ЕО, тому що ініціатор діяльності має особливу зацікавленість в мінімізації витрачання коштів на реалізацію пропонованої ним діяльності, і, перш за все, на неприбуткові для нього природоохоронні заходи.

Наявність цих відмінностей проте не є правовою перешкодою до застосування “західних” процедур екологічної оцінки при умові добровільної згоди на це інвестора та розробника проекту і незалежного донорського фінансування участі громадськості в процесі ОВНС.

ПИТАННЯ № 9

Назвіть основні завдання оцінки впливу на навколишнє природне середовище. Назвіть етапи проведення оцінки впливу на навколишнє природне середовище. Який існує порядок підготовки матеріалів оцінки впливу планованої діяльності? Які дані повинні містити матеріали врахування громадських інтересів?

Оцінка впливу запланованої господарської та іншої діяльності на навколишнє середовище - це процес, який сприяє прийняттю екологічно орієнтованого управлінського рішення про реалізацію запланованої господарської та іншої діяльності за допомогою визначення можливих несприятливих впливів, оцінки екологічних наслідків, обліку громадської думки, розробки заходів по зменшенню і запобіганню впливів.

Поняття оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС) введене в практику проектування і державної екологічної експертизи у 1989 р. Вона є обов'язковим елементом всіх стадій розробки проектних матеріалів на здійснення господарської та іншої діяльності, яка може негативно впливати на стан природних ресурсів, здоров'я і умови життя населення.

Недостатньо зробити будь-який науковий прогноз можливих змін навколишнього середовища в результаті реалізації того чи іншого господарського рішення. Важливо, щоб висновки такого прогнозу увійшли у зміст рішення до моменту його прийняття і здійснення та забезпечували його екологічну безпеку для суспільства. Прийняття таких рішень може забезпечити процес оцінки впливу на навколишнє середовище.

Метою ОВНС є екологічне обґрунтування доцільності проектованої діяльності і способів її реалізації, визначення шляхів і способів нормалізації стану навколишнього середовища і забезпечення вимог екологічної безпеки.

Оцінка впливу на навколишнє природне середовище вирішує ряд завдань

При розробленні матеріалів ОВНС необхідно керуватися вимогами чинного законодавства, чинними державними будівельними, санітарними та протипожежними нормами, а також місцевими екологічними умовами й обмеженнями.

Зміст матеріалів ОВНС залежить від етапів вирішення питання про способи і характер здійснення такої діяльності.

Для кожного етапу рекомендується різний за повнотою і глибиною зміст матеріалів ОВНС, які підлягають еколого-експертному аналізу і оцінці.

Виконання ОВНС та підготовка її матеріалів, а також виконання окремих розділів на засадах субпідряду доручається організаціям, які мають відповідну ліцензію. Вартість робіт з ОВНС проводиться у зведеному кошторисі окремим рядком.