2020-09-24
297
А. Знерухомлену жабу фіксують черевцем догори. Розкривають грудну клітку, оголюють серце, знімаючи перикард. Оцінюють роботу серця до і після нанесення на серце кілька крапель жовчі в розведенні 1:10; 1:5 та цільної (підраховують частоту серцевих скорочень).
Б. Серце відмивають ізотонічним розчином хлориду натрію до відновлення вихідної частоти серцевих скорочень. Потім на серце наносять декілька (2 – 5) крапель попередньо підігрітої до 45 - 500С, а потім охолодженої жовчі підраховують частоту серцевих скорочень.
Роблять заключення та висновки, відповідаючи на наступні запитання:
1) які зміни серцевої діяльності спостерігалися в дослідах?
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2) що можна думати, враховуючи результати дослідів, про ймовірний механізм дії жовчі на серце?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
|
|
|
3) які складові компоненти жовчі викликають порушення серцевої діяльності?
______________________________________________________________________________________________________________________________________
Примітка: жовчні кислоти нестійкі до нагрівання.
Завдання 3. Визначити жовчні пігменти в сечі при різних жовтяницях.
А. Визначити наявність уробіліну в сечі (реакція Богомолова).
До 1,0 мл сечі додають 6 – 8 крапель 10% розчину сірчанокислої міді та 1 – 2 мл хлороформу. При наявності уробіліну в сечі хлороформ після змішування забарвлюється в рожевий колір.
Б. Визначити білірубін в сечі (метод Франка).
До 5,0 мл сечі додають краплями 0,2% водний розчин метиленової синьки. Сеча, що не містить білірубіну, після додавання 1 – 2 крапель розчину набуває синього забарвлення, тоді як сеча, яка містить білірубін забарвлюється в зелений колір. Доводять зелений колір у пробірці, додаючи 0,2% розчин метиленової синьки, до синього. Проводять розрахунок, виходячи з того, що 20 крапель розчину метиленової синьки відповідають 1 мг білірубіну.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Роблять заключення та висновки, відповідаючи на наступні питання:
1) які механізми появи білірубіну та уробіліну в сечі?
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
2) про яку жовтяницю свідчить поява уробіліну в сечі
______________________________________________________________________________________________________________________________________
3) про яку жовтяницю свідчить наявність білірубіну в сечі?
|
|
|
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
4) які складові компоненти жовчі можна ще визначити в сечі?
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Література
1. Патофізіологія /За ред. М.Н. Зайка, Ю.В.Биця, М.В.Кришталя. – 4-е вид., переробл. і допов. – К.: ВСВ Медицина,2014, 2015.- С.593-614.
2. Атаман О.В. Патофізіологія: підручник в 2 т. Т.2 Патофізіологія органів і систем. – Вінниця: Нова Книга, 2016.-С.284 – 315.
3. Патофізіологія / За ред. М.Н.Зайко і Ю.В.Биця.- К.:Медицина, 2008.- С.534-555.
4. Патологическая физиология /Под ред. А.И. Воложина, Г.В. Порядина. – Т.2. - М.:МЕД пресс, 2000. – С.318-330.
5. Атаман О.В. Патологічна фізіологія в запитаннях і відповідях. – Вінниця.: Нова книга, 2007.- С.402-420.
6. Патологічна фізіологія/ За ред. проф. М.С.Регеди, проф. А.І.Березнякової. Підручник для студентів - Львів, Магнолія, 2011.- 490 с.
Підпис викладача________________
Заняття 17
Тема: Патофізіологія нирок. Ниркова недостатність.
Актуальність теми: Ураження нирок в різних країнах світу виявляється в середньому у 1,8 % населення. До числа особливостей ниркової патології відносять:
- високий рівень захворюваності у віці 35 – 45 років;
- затяжний характер перебігу захворювань;
- порівняно низька ефективність терапевтичних заходів при них;
- досить часта втрата пацієнтами працездатності;
- висока летальність, в тому числі в молодому віці;
- значно і постійно збільшується кількість пацієнтів з ураженням нирок лікарського генезу (біля 10 % від усіх причин).
Звідси і витікає необхідність вивчення основних закономірностей патологічних процесів в нирках і пов’язаних з цим механізмів порушення гомеостазу з метою раннього виявлення, адекватної фармакотерапії і профілактики як самих захворювань, так і їх ускладнень.
Навчальні цілі:
Знати:
- етіологію та патогенез основних захворювань нирок;
- причини та механізми порушень процесів клубочкової фільтрації, канальцевої реабсорбції і секреції;
- роль карієсу як джерела хронічної стрептококової інфекції в патогенезі хронічного гломерулонефриту.
Уміти:
- використовувати дані про кількісний та якісний склад сечі та крові для пояснення патогенезу основних патологічних процесів у нирках та зумовлених ними порушень гомеостазу;
- пояснити механізм розвитку порочного кола в патогенезі гострої ниркової недостатності;
- оцінити значення різних підходів до експериментального моделювання гострого гломерулонефриту в з’ясуванні причин та механізмів його розвитку.
Самостійна позааудиторна робота
Питання для повторення
1. Роль нирок у підтриманні гомеостазу в організмі. Недіуретичні функції нирок.
2. Механізм розвитку алергічних реакцій ІІ та ІІІ, IY типу.
3. Патогенез запалення
