2020-09-24
124
Технічне переоснащення діючих підприємств - комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та заміни застарілого і фізично зношеного устаткування на нове більш продуктивне. Технічне переоснащення здійснюється без розширення виробничих площ [8].
Виходячи з даного визначення, переоснащення підприємств тягне за собою цілу низку факторів, які потрібно проаналізувати перед тим, як його проводити. Найвагомішими з них є:
Необхідність вкладення грошових коштів у здійснення проекту переоснащення підприємства;
Придбання ліцензій та патентів (в разі потреби) на застосування нових технологій;
Проектування розміщення нового обладнання та схеми його обслуговування на уже існуючих виробничих площах;
Підготовка наявного чи набір нового персоналу, кваліфікація якого дозволяє працювати за нових умов;
Аналіз економічної доцільності та прогнозування економічного ефекту від переснащення;
Утилізація чи перепродаж технічного забезпечення, що використовувалося раніше.
Інтенсифікація - відтворювальний процес, що сприяє виявленню нових виробничих можливостей, наявних і знову впроваджених коштів виробництва. К. Маркс, характеризуючи розширене відтворення, писав: "Через певні проміжки часу відбувається відтворення, і до того ж - якщо розглядати його з суспільної точки зору, - відтворення в розширеному масштабі: розширеному екстенсивно, якщо розширюється тільки поле виробництва; розширеному інтенсивно, якщо застосовуються більш ефективні засоби виробництва [9, с.193]. Це положення розкриває сутність двох способів розширеного відтворення: на основі техніки і технології з незмінними характеристиками і на основі більш досконалої і продуктивної техніки і технології.
Таким чином, інтенсифікація виробництва являє собою двоєдиний процес, вихідним моментом якого виступає впровадження нових засобів виробництва з подальшим зростанням ступеня використання всієї сукупності елементів продуктивних сил, що знаходить вираз у підвищення ефективності виробництва.
Характерною особливості інтенсифікації в сьогоднішніх умовах є не лише підвищення продуктивності виробництва. Новітні технології все частіше передбачають собою якомога більшу економію електричної та інших видів енергії, екологічність процесу виробництва та суміжних з ним процесів, максимальну безпечність для виробничого персоналу, тощо.
Варто також зазначити, що використання нової техніки не завжди передбачає застосування нової технології. В світовому досвіді інколи навіть були випадки, коли нову технологію застосовували на старому обладнанні.
Техніко-технологічна база підприємства - це сукупність найбільш активних його елементів, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, що здійснюється за допомогою машинної техніки (обладнання, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних, інформаційних засобів, організованих у технологічні системи (лінії) виробничих підрозділів і підприємства вцілому [10, с. 196].
Оновлення техніко-технологічної бази часто може торкатися лише певних родів його діяльності, чи ж якихось окремих операцій в ланці виготовлення продукції. Частіше всього, підприємство модернізує свої, так звані, «слабкі місця», за рахунок чого відчутно підвищується загальна ефективність та продуктивність виробничо-збутового процесу.
Враховуючи сучасні умови діяльності підприємства (динамічність середовища, стрімкий розвиток науки, тощо), варто враховувати наступні тенденції, що прослідковуються в якісному розвитку виробництва 1[10, с. 196]:
Підвищення наукоємності засобів праці;
Зростання масштабів і розширення спектру застосування сучасної мікроелектронної техніки та комп’ютерних технологій, устаткування;
Перетворення засобів праці на цілісність більш високого порядку й трансформація в усе більш універсальні системи (гнучкі виробництва);
Поглиблення інтеграції окремих елементів ТТБ та організаційно-управлінських компонентів виробництва;
Підвищення ступеня автоматизації техніки й технічних систем, перехід до гнучкої і повної автоматизації всього виробничого процесу, що зумовлено їх кількісним різноманіттям та зменшенням серійності.
На мою думку, слід розглянути більш детально кожну із перерахованих тенденцій.
З економічної точки зору, підвищення наукоємності засобів праці викликає за собою цілий ряд факторів, які можна назвати деякими «незручностями». Це, наприклад:
Значно підвищує вартість засобів праці;
Викликає необхідність залучати дорогий висококваліфікований персонал для обслуговування;
Складність монтажу та демонтажу;
Часто тягне за собою зменшення надійності, підвищену чутливість до зовнішніх негативних факторів (запиленість приміщень, вібрації, тощо);
Висока вартість предмету праці безперечно викликає за собою високу вартість обслуговування та ремонту, заміни комплектуючих, тощо.
Хоча, в той же час, вища наукоємність призводить до підвищення продуктивності праці, зменшенню негативного впливу устаткування на екологію, підвищення безпеки праці та обслуговування, тощо.
Наступні дві тенденції безпосередньо та логічно випливають з першої. Комп’ютеризація обладнання, підвищення його технологічності дає змогу більш гнучко та точно його налаштовувати, виконувати декілька видів операцій на одному й тому ж обладнання, підвищує ступінь його взаємозамінності та універсальності.
Автоматизація виробничих процесів, перехід більшої частини на потокове виробництво викликають за собою все більшу інтеграцію обладнання. Все частіше можна спостерігати, що конвеєрні лінії одночасно виконують цілу низку операцій, починаючи з виробництва продукції, закінчуючи її сортуванням та пакуванням. Особливо помітним це є в харчовій галузі.
Під автоматизацією виробництва розуміють процес, під час якого всі або переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника, передаються машинам і здійснюються без його особистої участі, крім функції налагодження, нагляду і контролю [11, с. 344].
При цьому виділяють наступні етапи автоматизації виробництва [11, с. 345]:
Перший етап характеризується автоматизацією окремих операції або їх групи з повним або частковим вивільненням робітника від виконання трудомістких, шкідливих, монотонних операцій. Для цього створюються напівавтомати й автомати;
Другий етап розвитку автоматизації характеризується впровадженням автоматичної лінії - автоматичної системи машин, що розташовані за ходом технологічного процесу, яка здійснює без безпосередньої участі людини у визначеній послідовності і в заданому ритмі технологічні операції з виготовлення продукції. За робітником залишається виконання функцій налагодження та управління;
Для третього етапу розвитку автоматизації характерна поява електронно-програмного управління: були створені верстати з ЧПУ, обробні центри і автоматичні лінії, оснащені обладнанням з програмним управлінням;
Четвертий етап розвитку автоматизації пов’язаний з новими можливостями ЧПУ, які базуються на застосуванні мікропроцесорної техніки, що дало змогу створити принципово нову систему машин, яка поєднує в собі високу продуктивність автоматичних ліній з вимогами гнучкості виробничого процесу;
П’ятий етап автоматизації характеризується створенням комплексно-автоматизованих дільниць, цехів і заводів у цілому з використанням електронно-обчислювальної техніки та комп’ютерних систем.
Для більш поглибленого розуміння наведеної класифікації необхідно розглянути наступні визначення[11, с. 345]:
Напівавтомат - машина, цикл роботи якої переривається автоматично після завершення виконання операції і для його поновлення необхідно втручання робітника;
Автомат являє собою саморегулюючу робочу машину, що здійснює всі елементи обробки, крім контролю і налагодження;
Автоматична лінія - це система керуючих пристроїв та машин-автоматів, які розміщені за ходом технологічного процесу й об’єднані автоматичними механізмами та пристроями для транспортування, накопичення заділів, усування відходів, зміни орієнтації. Можливі варіації організації лінії, в залежності від жорсткості зв’язку окремих її елементів, тощо.
При застосуванні автоматів і напівавтоматів для виконання окремих операцій створюється частковий автоматизований виробничий процес з використанням принципів непотокових методів організації виробництва, організується багатоверстатне обслуговування.
Логічним також є те, що при модернізації окремих ланок виробничого процесу є недоцільним розглядати економічний ефект лише для неї. Виробництво (а з даної точки зору, перетворення) є цілісною підсистемою більш загальної динамічної системи, яку являє собою підприємство. Тобто, плануючи нововведення, переоснащення чи модернізацію окремої ланки процесу, необхідно детально розглянути вплив наших дій на систему загалом. Для подібного аналізу доцільно обрати декілька варіантів оновлення, та, внаслідок даних, отриманих в результаті аналізу, обрати найбільш доцільний із них [12, с. 216-217].
Як вже говорилося вище, переоснащення підприємства обов’язково тягне за собою економічні затрати. Виходячи з цього, постає ще один, та, мабуть, один із самих важливих, економічний аспект. Для фінансування діяльності необхідні певні стабільні джерела коштів. Відомо, що є два типи джерел: власні та залучені. Для того, щоб обрати тип фінансування, необхідно детально оцінити масштаби змін та пов’язаних з ними затрат, можливі ризики, тощо. Безперечно, заміна устаткування всього виробничого процесу вимагає значних капіталовкладень, що робить доцільнішим залучення коштів зі сторонніх джерел; в той же час, оновлення лише певної ланки виробничого ланцюга підприємство може здійснити за рахунок власних коштів, отриманих внаслідок здійснення господарської діяльності.
Ще одним немало важливим аспектом є фактор часу. Розглядаючи витрати часу з даної точки зору, його можна розподілити на наступні складові:
Час на проектування нововведення (сюди також можна віднести час на планування, аналіз доцільності, тощо);
Час на безпосереднє проведення переоснащення;
Час, необхідний на те, щоб економічний ефект від переозброєння перевищив затрати на нього (іншими словами, термін окупності проекту).
Відповідно, у випадку занадто великих планових затрат часу, варто детально розглянути доцільність проведення переоснащення обраним способом. З цією метою необхідно проаналізувати потенціал розвитку наукової думки даної сфери, швидкість зміни технологій; іншими словами, слід дослідити, наскільки швидко нове обладнання стане морально застарілим.
Великі затрати на безпосереднє проведення переоснащення потребує окремого аналізу. До питань, що розглядатимуться, необхідно включити наступні аспекти:
Наявність необхідності зупиняти виробничий процес;
Час на демонтаж обладнання, що замінюється;
Час на монтаж нового устаткування;
Одним із головних чинників, що впливає на демонтаж та монтаж обладнання є інтеграція ланки виробничого процесу в загальний операційний ланцюг. Чим глибше інтеграція - тим більше часу необхідно. До того ж с підвищенням інтеграції виростає вірогідність того, що буде необхідно повністю зупинити процес виробництва продукції, що, безперечно, тягне за собою вагомі збитки.
Вагомим чинником, що впливає на доцільність переоснащення також є взаємна сумісність технологій різних ланок. При цьому, сумісність повинна бути не лише безпосередньо в технологічному плані, а й з точки зору логіки. Наприклад, немає ніякого сенсу встановлювати високотехнологічну лінію допоміжного виробництва, коли основна лінія морально застаріла та випускає низько технологічну продукцію [13].
