Механізм утворення умовного рефлексу

Щоб з’ясувати механізм утворення умовних рефлексів, використовують часткове виділення певних частин кори великого мозку та реєстрацію електричної активності різних мозкових структур під час дії безумовного і умовного подразників.

І.П. Павлов вважав, що при одночасній дії на два різні аналізатори в різних чутливих ділянках півкуль великого мозку виникає збудження, а з часом, між ними утворюється зв’язок. Наприклад, при спалахуванні лампочки і підкріпленні цього подразника їжею у собаки виникає збудження в кірковій частині зорового аналізатора, що знаходиться в потиличній ділянці кори і збудження харчового центра кори півкуль великого мозку - тобто в обох кіркових центрах (зоровому і харчовому), між якими утворюється нервовий зв’язок, який при багаторазовому поєднанні в часі цих подразників стає міцним. Дослідження тварин, в яких видаляли ділянки кори, показало, що в цих тварин можна виробити умовні рефлекси.

Але для людини основну роль у формуванні тимчасових зв'язків відіграє кора великого мозку. Підкіркові структури також мають важливе значення для утворення умовних рефлексів. Так, в дослідах на кішках показано, що під час утворення умовних рефлексів викликані потенціали виникають не тільки в корі, а і в зовнішньому колінчастому тілі — специфічному ядрі згір'я. Руйнування ретикулярної формації середнього мозку порушує швидкість утворення рухових умовних рефлексів, а подразнення цієї ділянки мозку за допомогою вживлених електродів, навпаки, прискорює швидкість утворення їх.

При умовних рефлексах, як і при безумовних, має місце зворотна афференція, тобто сигнал про те, що відбулась умовно-рефлекторна реакція. Вона дає можливість ЦНС оцінити поведінкові акти. Без такої оцінки неможливе тонке пристосування поведінки до постійно змінних умов середовища.

Отже, умовні рефлекси формуються внаслідок взаємодії кори великого мозку і підкіркових центрів. Структура рефлекторної дуги умовного рефлексу має складний характер. Так, в утворенні складних поведінкових реакцій кора має провідне значення, а при формуванні вегетативних умовних рефлексів кора і підкіркові структури відіграють однакову роль. Доведено, що руйнування сітчастого утвору затримує утворення умовних рефлексів, а подразнення його електричним струмом прискорює їх утворення.

Фізіологія сну

Згідно з сучасними науковими даними, сон являє собою розлите гальмування кори великих півкуль, що виникає в міру витрачання нервовими клітинами свого біоенергетичного потенціалу протягом періоду неспання і зниження їх збудливості. При цьому в стані гальмування, часткового функціонального спокою нервові клітини не тільки повністю відновлюють свій біоенергетичний рівень, а й обмінюються інформацією, необхідною для майбутньої діяльності. Про те, що робота мозку у сні не припиняється, можна судити по зберіганні в стані сну його біоелектричної активності. Реєструються вони при одночасному відведенні з багатьох точок голови, і після посилення записуються у вигляді електроенцефалограми (ЕЕГ), яка в залежності від різних фізіологічних станів має своєрідний і характерний малюнок (їх частота коливань - 1 - 3 в с., тоді як у стані неспання переважають хвилі з частотою коливань 8 - 13 в с.).

Під час сну також значно гальмуються безумовні і умовні рефлекси. Що стосується дихання при глибокому сні, то воно значно знижено, ніж під час неспання, частота серцевих скорочень і артеріальний тиск знижуються. Зменшення надходження до тканин крові під час сну супроводжується зниженням інтенсивності обміну речовин на 8 - 10%, зниженням температури тіла і зменшенням поглинання кисню з навколишнього середовища. Все це свідчить про те, що в стані сну разом з мозком отримують "відпочинок" і всі внутрішні органи, що забезпечують життєдіяльність клітин і тканин.

Білет 18

Функції мозочка

Мозочок - одна з інтегративних структур головного мозку, що бере участь у координації та регулюванні довільних, мимовільних рухів, регуляції вегетативних і поведінкових функцій. Реалізація цих функцій забезпечується наступними морфологічними особливостями мозочка:

 1) кора мозочка побудована досить однотипно, має стереотипи зв'язку, що створює умови для швидкої обробки інформації;

 2) основний нейронний елемент кори - клітина Пуркіньє, має велику кількість входів і формує єдиний вихід з аксонів мозочка, колатералі якого закінчуються на ядерних його структурах;

 3) на клітини Пуркіньє проектуються практично всі види сенсорних подразнень: пропріоцептивні, шкірні, зорові,слухові, вестибулярні і ін.;

 4) виходи з мозочка забезпечують його зв'язок з корою великого мозку, зі стовбуровими утвореннями і спинним мозком.

Таким чином, мозочок бере участь у різних видах діяльності організму: моторної, соматичної, вегетативної, сенсорної, інтегративної і т. д. Однак ці функції мозочок реалізує через інші структури ЦНС. Мозочок виконує функцію оптимізації відносин між різними відділами нервової системи, що реалізується, з одного боку, активацією окремих центрів, з іншого - стягненням цієї активності в певних рамках збудження, лабільності і т. д. Після часткового пошкодження мозочка можуть зберігатися всі функції організму, але самі функції, порядок їх реалізації, кількісну відповідність потребам трофіки організму порушуються.