Функції та значення емоцій

Функція емоцій - це вузьке природне призначення, робота, яку виконують емоції в організмі, а їхня роль (узагальнене значення) - це характер і ступінь участі емоцій у чомусь, зумовлена їхніми функціями або ж їхній вплив на щось, крім їхнього природного призначення (тобто вторинний продукт їхнього функціонування). Роль емоцій для тварин і людини може бути позитивною й негативною.

Деструктивний (негативний) вплив емоцій. Вони можуть призводити до дезорганізації поведінки й діяльності людини. Страх, наприклад, може порушити поведінку людини, пов'язану з досягненням певної мети, зумовлюючи в неї пасивно-оборонну реакцію (ступор при сильному страху, відмова від виконання завдання).

Функції емоцій:

1) Відображально-оцінна: виявляється за рахунок суб'єктивного компонента емоційного реагування (переживання) в основному на початковому етапі довільного керування і на кінцевому етапі;

2) Мотиваційна: під час оцінки значущості зовнішнього подразника, у разі сигналізації потреби, яка виникає, й оцінки її значущості, під час прогнозування можливості задоволення потреби, у разі вибору мети;

3) Сигнальна: на першому (мотиваційному) етапі головне призначення емоцій - сигналізувати про користь або шкоду для організму того чи іншого стимулу, явища, які позначаються певним знаком (позитивним або негативним) ще до того, як їх буде усвідомлено, логічно оцінено;

4) Прогностична: включаючись у процес імовірнісного прогнозування, емоції допомагають оцінювати майбутні події (передчуття задоволення або неприємних переживань);

5) Спонукальна: на думку С.Л. Рубінштейна, «... емоція в собі самій містить потяг, бажання, прагнення, спрямоване до предмета або від нього, так само як потяг, бажання, прагнення завжди більш-менш емоційні». Загалом, питання про те, звідки в спонуканні береться заряд енергії, досить складне і дискусійне. Виключати наявність у спонуканні до дії енергії емоцій не можна, але вважати, що емоції, власне, викликають спонукання до дії, теж навряд чи можливо;

6) Активаційно-енергетична: виявляється в основному за рахунок фізіологічного компонента: зміни вегетативних функцій і рівня порушення кіркових відділів мозку. Німецький філософ І. Кант поділив емоційні реакції на стенічні (сила), які підсилюють життєдіяльність організму, та астенічні - які її послаблюють. Стенічний страх може сприяти мобілізації резервів людини за рахунок викиду в кров додаткової кількості адреналіну, наприклад під час втечі від небезпеки. Сприяє мобілізації сил організму й наснага, радість ("окрилений успіхом", - кажуть у таких випадках);

7) Комунікативна: емоції за рахунок свого експресивного компонента (головним чином — експресії обличчя) беруть участь у встановленні контакту з іншими людьми в процесі спілкування з ними, у впливі на них. Важливість цієї ролі емоцій видно з того, що на Заході багато керівників приймає на роботу співробітників за коефіцієнтом інтелекту, а підвищують у посаді - згідно з емоційним коефіцієнтом, який характеризує здатність людини до емоційного спілкування.

8) Маніпулятивна: часто ми свідомо або за звичкою демонструємо ті чи інші емоційні вияви не тому, що вони виникли в нас природно, а тому, що вони бажаним чином впливають на інших людей. Як засоби маніпулювання використовують посмішку, сміх, погрозу, лемент, плач, показну байдужість, показне страждання тощо.

9) Пізнавальна: «роль емоцій в інтелектуальному творчому процесі різноманітна – це й муки творчості, і радість відкриття. Хто не знав мук невідомого, той не зрозуміє насолод відкриття, які, звичайно, сильніші за всі, що людина може переживати» (Платон, Арістотель).

10) Оздоровча: емоції беруть участь у підтримці гомеостазу, однак це радше належить до емоційного тону відчуттів, ніж до емоцій. Останні ж можуть чинити на здоров'я людини як позитивний, так і руйнівний вплив. Усе залежить від знака й інтенсивності емоції.

Білет 16

Рефлекторні функції довгастого мозку

Численні рефлекси довгастого мозку поділяють на життєво важливі і нежиттєздатне важливі, однак таке уявлення досить умовно. Дихальні і судиноруховий центри довгастого мозку можна віднести до життєво важливих центрів, так як в них замикається ряд серцевих і дихальних рефлексів.

Довгастий мозок організовує та реалізує ряд захисних рефлексів: блювання, чхання, кашлю, сльозовиділення, змикання повік. Ці рефлекси реалізуються завдяки тому, що інформація про подразнення рецепторів слизової оболонки очі, порожнини рота, гортані, носоглотки через чутливі гілки трійчастого і язико-глоткового нервів потрапляє в ядра довгастого мозку, звідси йде команда до рухових ядер трійчастого, блукаючого, особового, язико-глоткового, додаткового або під'язикового нервів, в результаті реалізується той чи інший захисний рефлекс. Точно так само за рахунок послідовного включення м'язових груп голови, шиї, грудної клітки і діафрагми організовуються рефлекси харчової поведінки: смоктання, жування, ковтання.

Крім того, довгастий мозок організовує рефлекси підтримання пози. Ці рефлекси формуються за рахунок аферентації від рецепторів передодня равлики і півколових каналів у верхнє вестибулярне ядро; звідси перероблена інформація оцінки необхідності зміни пози надсилається до латерального і медіального вестибулярним ядрам. Зміна пози здійснюється за рахунок статичних і статокінетичних рефлексів. Статичні рефлекси регулюють тонус скелетних м'язів з метою утримання певного положення тіла. Статокінетичні – забезпечують перерозподіл тонусу м'язів тулуба для організації пози, відповідної моменту прямолінійного або обертального руху.

Велика частина автономних рефлексів довгастого мозку реалізується через розташовані в ній ядра блукаючого нерва, які отримують інформацію про стан діяльності серця, судин, травного тракту, легенів, травних залоз та ін. У відповідь на цю інформацію ядра організують рухову і секреторну реакції названих органів.