Український світ Сірків. Цитатна характеристика

Сірчиха, розказуючи про своє життя на Далекому Сході, говорить: «Жили ми тут ліпше, як дома. Це була друга Україна, нова Україна, синку, але щасливіша. І назви наші люди подавали тут свої, сумуючи іноді за рідним краєм: Київ, Чернігівка, Полтавка, Україна…».

 «Така вона, як і там, на Україні, і не така. Розборкана — он яка. Скільки тієї мужності простої, скільки тієї певності, може, неусвідомленої, а звичайної, стихійної. І скільки гордості волелюбної, як оті могутні кряжі гір! От що робить з людьми воля!».

 «А люди — ті самі… Всім такі, лише одним не такі — поглядом, життєвим тембром, іншою якістю. Ці — суворі і загартовані. Безжалісні стрільці, веселі й безпощадні звіролови, мускулисті диктатори в цій зеленій, первісній державі, хижі і горді завойовники цієї, ще не загнузданої стихії».

Україна, яку бачив Многогрішний. Цитатна характеристика

 Наталка зазначає: «Ми підем… Ми підем тепер… На тую… на твою Україну!».

«Садки вишневі повирубувані, річки збаламучені, степи сльозами обпоєні, і небо ясне людям потемніло…»

 «…Тими діалектами говорив весь цей «експрес»… Основний контингент його пасажирів — Україна, ота зірвана з місця і розкидана по всіх світах — поза геттю. І хоч цей «експрес» ходив за маршрутом «Владивосток — Москва», але то була своїм мовним і пісенним фольклором та й всім іншим — Україна. Екстериторіальна Україна. Україна «без стерна і без вітрил».

 «Те, що він почав забувати,— ціла ота трагедія його народу,— навалилось на нього всім тягарем, кидаючи серце, мов м’яч, у всі боки. Уся, уся його Вітчизна ось так — на колесах поза геттю, розчавлена, розшматована, знеособлена, в корості, в бруді… розпачі! Голодна!.. Безвихідна!.. Безперспективна!.. Стискав зуби, аж-но набрякли щелепи».

 «Раптом Григорій уловив фразу… Дівчата говорили українською мовою! І так ніби хто врізав батогом по серцю, ніби обухом по карку. «Та це ж вони!!! — дочки розкуркулених батьків, розкиданих по сибірах! Це ж вони, втікаючи, рятуються! Рятуються від холоду і голоду, від безправ’я і смерті,— рятують життя ціною краси і молодості, ціною честі і материнського щастя…».

Висновок. Рефлексія

 «Сміливі завжди мають щастя»,— ці слова рефреном звучать упродовж усієї розповіді про важкий шлях Григорія Многогрішного. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой і, нарешті, саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ.

1. Прочитати роман  І.Багряного «Тигролови».

2. Переглянути презентацію та відео.

3. Опрацювати матеріал теми, знати біографію І.Багряного, вміти аналізувати роман «Тигролови».

4. Записати у зошити визначення поняття «пригодницький роман», скласти паспорт твору «Тигролови».

5. Виконати завдання 1 практичного заняття в електронному вигляді або письмово (визначати жанрові особливості роману «Тигролови»), інші усно.

6. Підготувати відповідь на питання диференційованого заліку:  «Жанрова своєрідність та ідейно-тематична спрямованість роману Івана Багряного “Тигролови”».