Структурні компоненти психологічної кризи

Отже, психологічна криза – це зіткнення особистості з непереборною в даний час перешкодою на шляху досягнення її важливих цілей, що веде до порушення адаптації в соціальному середовищі. Криза – це гострий емоційний стан, що характеризується психічною напругою, тривогою, порушенням пізнавальної та поведінкової активності.

Важливими структурними складниками психологічної кризи є:

- подія, що спричиняє кризу,

- фрустрована потреба,

- дефіцит необхідної для розв’язання проблеми інформації (уявлення про безвихідь ситуації).

Подія – така дезадаптуюча зміна соціального середовища, що веде до зміни очікувань індивіда щодо себе та оточення. Під час аналізу подій, що спричиняють кризу, слід враховувати особистісний смисл індивіда, оскільки те, що для однієї людини представляє втрату, для іншої – цілком ординарне явище. Оцінити чутливість, специфічну схильність індивіда до кризового стану допомагає уявлення про ієрархію його особистісних смислів.

Переживання втрати фруструє найбільш значущу потребу особистості, таку, що забезпечує її самореалізацію. Зокрема перешкода виступає як така, що протидіє потребі, і порівняно однакова з нею за силою, утворюючи пов'язаний із цією потребою внутрішньоособистісний конфлікт. Спочатку цей конфлікт виникає в будь-якій окремій сфері, але згодом поширюється на інші, у крайньому своєму вираженні – на всі сторони психічної діяльності суб'єкта: відбувається генералізація первинного конфлікту.

Дефіцит інформації може мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Перший зумовлений особливою складністю проблеми, її несподіванкою й новизною, що виключає можливість використання минулого досвіду. Суб'єктивний характер інформації пов'язаний такими особливостями психічної діяльності суб'єкта. він пов'язаний із певними характеристиками його когнітивних, пізнавальних, особистісних структур.

Таким чином, психологічна криза – це подія, що її викликає, та особистісна вразливість, які перебувають у відносинах взаємодоповнення.

Стадії протікання психологічної кризи

Криза має певну тривалість, яку майже неможливо спрогнозувати, вона може тривати від декількох годин до місяців. Проте, з усім тим, можна виділити три стадії у формуванні кризи:

1. Нормальна реакція на фрустрацію. Спочатку людина використовує минулий досвід для того, щоби впоратися з проблемою. На цій стадії використовуються звичні для нього способи вирішення й механізми психологічного захисту. Але якщо звичні способи не працюють, то настає друга стадія.

2. Тривога. У людини виникають і наростають відчуття невпевненості, страху, розгубленості. На цій стадії пробуються нові способи розв’язання проблеми, зменшується гнучкість, напруга переважає над розслабленням. Саме в цей період людина потребує допомоги з боку, він готовий до сприйняття нових ідей. Якщо з будь-яких причин він не може отримати допомогу, настає нова стадія.

3. Криза. Стадія характеризується емоційною та інтелектуальною дезорганізацією, відчуттям хаосу. Людині починає здаватися, що всі ресурси вичерпані, і вона не бачить виходу із ситуації, що склалася. На цій стадії консультант може допомогти людині знайти контроль над ситуацією, звернутися до своїх ресурсів, та якщо не розв'язати проблеми, то все ж побачити можливості вибору. Приховані можливості для особистісного розвитку з’являються тоді, коли людина, зіткнувшись із болем, учиться його переносити.

Перебіг багатьох криз не схожий на зазначений, оскільки криза може бути результатом постійного стресу, що накопичується, тож їхній фінал викликаний чимось досить буденним. Чинником, що запускає кризовий стан є «остання крапля» – незначна подія, що є останньою в низці багатьох інших труднощів і неприємностей, тому створюється враження, що в цих криз немає причини. Такі кризи називають «кризи у відсутності події». Часто, потрапляючи в такі ситуації й не усвідомлюючи, що відбувається, людина може ігнорувати події до крайності.

Існують також різні варіанти багатогранних криз, що мають складну природу й містять серію взаємопов'язаних екстремальних подій і проблем, що накопичилися. У багатьох криз складна структура, вони мають багато елементів простих криз – небезпека, втрата, тривала й жорстка депривація потреб, загроза самооцінці тощо.