Основні поняття суїцидології

Самогубство – це складна форма поведінки, на яку впливають психологічні, соціальні, філософські, біологічні, геокосмічні й інші чинники. Різні аспекти цього явища визначають його дослідження із загальнопсихологічної, патопсихологічної, соціально-психологічної, психокорекційної, психолого-вікової позиції.

Суїцидологія – це особлива міждисциплінарна область знань, що займається вивченням самогубств і замахів на них.

Суїцидом вважаються не всі дії, які мають наслідком смерть людини. Виділяють аутоагрессивну поведінку й суїцид.

Суїцид – це усвідомлене самоушкодження зі смертельним фіналом. Аутоагрессивна поведінка – це специфічна форма особистісної активності, спрямована на заподіяння шкоди своєму соматичному або психічному здоров'ю. Суїцидальні еквіваленти – неусвідомлені і спеціальні дії, які призводять до психічного або фізичного саморуйнування, хоча на це не розраховані.

Парасуїцід – на відміну від істинного суїциду, парасуїцидальна спроба має інший сенс, вона спрямована на певний соціальний ефект. Це не бажання реального самознищення, а найчастіше заклик до зміни людських взаємин.

Термін суїцидальна поведінка об'єднує всі прояви суїцидальної активності – від думок та намірів, висловлювань та погроз до реальних спроб замаху на власне життя.

У структурі суїцидальної поведінки виділяють внутрішні й зовнішні форми. Внутрішні форми містять суїцидальні думки й суїцидальні задуми. Суїцидальні думки – роздуми суб'єкта про відсутність цінності й сенсу життя, обґрунтування власної смерті, обмірковування способів та засобів самогубства. Суїцидальні задуми це уявні операції, у яких формується суїцидальний намір, вибираються спосіб, визначаються засоби, час здійснення самогубства. Вони пов'язують уявний (представлений) суїцид із реальним.

Суїцидальний намір являє собою задуми в поєднанні з вольовим рішенням, яке безпосередньо спонукає до дії. Це мотиваційний феномен, який пов'язує внутрішні – психічні та зовнішні – діяльнісні – складники вчинку. У зв'язку з цим можна сказати, що самогубство це завжди заздалегідь задуманий акт.

До зовнішніх форм суїцидальної поведінки відносять суїцидальні спроби – цілеспрямоване оперування засобами самогубства, яке не закінчується смертю з якоїсь причини.

Для формування суїциду необхідний певний час, у своєму розвитку суїцидальна поведінка має певні стадії. У зв'язку з цим виділяють пресуїцидальний період (пресуицид) – період від виникнення суїцидальних думок до перших спроб їхньої реалізації (від декількох хвилин до декількох місяців).

Особистість, яка зважилася на суїцидальний вчинок, але не реалізувала його, вимагає уваги, оскільки можливе поглиблення її проблем і наступні суїцидальні спроби. У зв'язку з цим, виділяють постсуїцидальний період – часовий проміжок після здійсненої спроби самогубства

Природа самогубства пов'язана з впливом соціологічних, соціально-психологічних, біохімічних і психологічних чинників.

Соціологічні чинники лежать у політичних, соціокультурних та інших аспектах суспільного життя, які формують масові настрої, утворюють фон, на якому відбувається життєдіяльність людей. У кризових етапах життя суспільства соціально-економічні та політичні проблеми загострюються й кількість самогубств зростає. Таким чином, із соціальної точки зору суїцид – це продовження й наслідок стану суспільства на конкретному етапі його розвитку.

Соціально-психологічні чинники розкриваються через міжособистісне взаємодія і спілкування людей. Проблеми, ускладнення, що виникають у цій сфері, за несприятливих умов підвищують суїцидальну активність людей.

Біохімічні чинники стосуються особливостей гормональної регуляції, функцій імунної та медіаторних систем в організмі, які відповідають за формування депресивних станів, агресивної поведінки, емоційного фону суб'єкта. Велике значення мають генетичні чинники.

Психологічні чинники є первинними, оскільки рішення про суїцид людина приймає особисто – це його вибір. Психологічні чинники пов'язані як зі специфічними станами організму, так і зі схильністю індивіда до суїциду.

Специфічні стану організму – це психологічне потрясіння, стомлення, виснажливі навантаження, депресія та інші. Інтегруючим центром цих станів американський суїцидолог Е. Шнейдман вважає нестерпний психічний біль «метабіль» – гостре, тривале, глибоке, негативно забарвлене емоційне переживання, яке суб'єкт не може витерпіти.

Психологічну схильність до суїциду зумовлюють психологічні риси особистості й характеру, які сприяють вчиненню суїциду.