Поняття посттравматичного стресового розладу (ПТСР)

У сучасному світі наразі різко зросла кількість ситуацій, що характеризуються понадекстремальним впливом на психіку людини (стихійні й антропогенні катастрофи, «гарячі точки» в різних регіонах планети, злочини проти особистості та інші) Ці ситуації викликають у людини травматичний стрес, наслідки якого в крайньому своєму прояві виявляються в посттравматичному стресовому розладі (ПТСР).

Відповідно до сучасних поглядів, стрес стає травматичним, якщо результатом впливу стресора стають порушення в психічній сфері, за аналогією з фізичними порушеннями. У якості стресора в таких випадках виступають травматичні події – екстремальні кризові ситуації, що мають потужний негативний вплив, ситуації загрози, що вимагають від індивіда екстраординарних зусиль із подолання наслідків впливу. Травматичні події можуть бути двох типів: а) короткострокові, несподівані травматичні події (сексуальне насильство, природні катастрофи, ДТП тощо); б) постійно повторюваний вплив травматичного стресора – серійна травматизація або пролонгована травматична подія (повторюване фізичне або сексуальне насильство, бойові дії тощо).

Факт переживання травматичного стресу для деяких людей стає причиною появи в них у майбутньому посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Посттравматичний стресовий розлад – це непсихотична відстрочена реакція на травматичний стрес, що здатний викликати психічні порушення практично в будь-якої людини.

Теоретичні моделі ПТСР

В даний час не має єдиної теоретичної концепції, що пояснює сутність і механізми виникнення й розвитку ПТСР. Проте в результаті наукових розвідок розроблено кілька теоретичних моделей, таких як: психодинамічний, когнітивний, психосоціальний і психобіологічний підходи та розроблену в останні роки мультифакторну теорію ПТСР.

Психодинамічні моделі описують процес розвитку ПТСР-синдрому як пошук оптимального співвідношення між патологічною фіксацією на травмуючій ситуації та її повним витісненням зі свідомості людини.

Значення когнітивної оцінки та переоцінки травмуючого досвіду відображено в когнітивних моделях. Когнітивна оцінка ситуації, що травмує, є основним чинником адаптації особистості після травми та сприяє подоланню її наслідків.

У психосоціальних моделях акцентовано значення соціальних умов, зокрема чинника соціальної підтримки оточення, для успішного подолання посттравматичного розладу.

Психобіологічні теорії ґрунтуються на класичному принципі умовно-рефлекторної обумовленості ПТСР. Основна роль у формуванні синдрому відводиться травмуючої події, яка відіграє роль інтенсивного безумовного стимулу, що викликає в людини безумовно-рефлекторну реакцію.

До комплексних моделей ПТСР належать теоретичні розробки, що враховують і психічні, і біологічні аспекти розвитку ПТСР.

Для відповіді на питання, чому лише в частини людей, які зазнали травматизації, спостерігаються симптоми ПТСР, пропонується мультифакторна концепція А. Меркера. Виділяються три групи чинників, поєднання яких призводить до виникнення ПТСР:

- Чинники, пов'язані з травматичною подією: важкість травми, її неконтрольованість, несподіваність.

- Захисні чинники: здатність до осмислення того, що відбувається, наявність соціальної підтримки, механізми подолання.

- Чинники ризику: вік до моменту травмування, негативний минулий досвід, психічні розлади в анамнезі, низький інтелект і соціально-економічний рівень.