Перехід займенників в інші частини мови

Займенники можуть втрачати значення узагальненої вказівки на ознаки або кількості й переходити в іменники. В основному спостерігається неповна субстантивація займенників, наприклад: Кожен намагався показати свою силу, вправність, сміливість (Бойч.); Про себе дбай, але й інших не забувай (Нар. тв.).

Будь-який займенник, співвідносний з приметником, може бути субстантивованим словом, якщо його вжити без іменника. Проте деякі займенники і поза текстом мають конкретне предметне значення, наприклад: мій у значенні чоловік, коханий, наречений; моя – жінка, кохана, наречена; наш (наша, наше, наші) із значенням людей, близьких за соціальним становищем, за переконаннями, почуттями патріотизму: Вчора вийшов мій (чоловік) на село, вже сонце сідало, коли скаче щось верхи. Він на дзвіницю зараз, ударив у дзвони (М.Коцюбинський).

Окремі займенникові форми перейшли в частки, як-от тобі (куди тобі нарядилася), собі (Жив собі вовчик), все (Та все швидше і швидше біжить), це (Де це ти ходиш?).

6. Явище прономіналізації (вживання іншх частин мови у ролі займенників)

У розряд займенників можуть переходити слова і з інших частин мови. Явище прономіналізації (від лат. pronomina – займенник) полягає в тому, що окремі слова можуть втрачати своє конкретне значення предметності, ознаки або кількості, набуваючи узагальненої вказівки на предмети чи ознаки, і тим самим лексично зближуватися з займенниками.

Найчастіше прономіналізуються числівники один (одна, одно, одні), другий (друга, другі), що виступають у значенні займенників той, інший, сам, якийсь. Наприклад: Одні одно говорили, а другі друге – і з тих розмов спліталась сітка, в якій ні кінця ні початку (М.Коцюбинський); Якби один другому не допомагав, то світ би пропав (Нар. тв.).

Тема: ДІЄСЛОВО ЯК ЧАСТИНА МОВИ

1. Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм.

2. Категорія виду, способи дієслівної дії.

3. Категорія стану.

4. Категорія способу. Вторинні значення форм способу.

5. Категорія часу дієслів. Вторинні значення форм часу.

6. Категорія особи, числа і роду. Безособові дієслова.

7. Дієслова певної особової парадигми.

8. Інфінітив.

9. Дієслівні основи. Класи дієслів. Дієслівні парадигми.

Література:

1) Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.П. Граматика української мови. – К.: Либідь, 1993.

2) Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1986.

3) Исаченко А.В.Грамматический строй русского языка в сопоставлении с словацким. — С. 130-131.

4) Потебня А.А.Из записок по русской грамматике. - М, 1958. - Т. 1-2. - С. 91.

5) Сучасна українська літературна мова / За ред. А. Грищенка. – К., 1997.

6) Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

7) Сучасна українська літературна мова / За ред. О. Пономарева. – К., 1997.

8) Шведова Н. Ю.Лексическая классификация русского глагола // Славянское языкознание. IX Междунар. съезд славистов. - М., 1983. - С. 310.

9) Шкуратяна Н.Г., Шевчук С.В. Сучасна українська літературна мова. – К.: Літера, 2000.