Загальна характеристика дієслова як частини мови. Система дієслівних форм

Дієслово - частина мови, що позначає дію або стан предмета як процес, виражає його у граматичних категоріях виду, стану, способу, особи, а також числа і роду, і відповідає на питання що робити? що зробити? та ін.

Слова відповідного лексико-граматичного класу мають значення дії або стану. Процесуальність, або динамізм, - це становлення чи розгортання ознаки в часовій перспективі. Цим дієслово відрізняється від інших частин мови, оскільки не позначає сталих ознак предметів, їхньої кількості, а виражає динамічну ознаку, пов’язану з діяльністю особи або активністю предмета: білий сніг - біліє сніг, своя думка - засвоїти думку. Така кваліфікація цієї частини мови ґрунтується на досить виразному, але певною мірою спрощеному поділі дієслівної лексики за двома згаданими значеннями. Відображаючи у своїх значеннях багатогранні процеси, дієслівна лексика показує, що «сфера дій, активності в житті значно ширша, розгалуженіша, ніж сфера станів, позначених пасивним перебігом (або пасивно сприйманих); що в той же час дія далеко не завжди може бути протиставлена станові, відокремлена від нього; що у сфері активної діяльності практично немає чистого протиставлення дій інтелектуальних, інтелектуально-емоційних і конкретно-фізичних, а в більшості дій є лише різне співвідношення відповідних компонентів; що є життєві сфери, з якими пов'язане найбагатше і розгалужене коло дій і станів, і життєві сфери, з якими пов'язане обмежене, порівняно вузьке коло дій і станів». (Шведова Н. Ю.Лексическая классификация русского глагола // Славянское языкознание. IX Междунар. съезд славистов. - М., 1983. - С. 310.)

При всій різноманітності значень, за якими можливий поділ дієслівної лексики на групи, об'єднані вужчими, конкретнішими значеннями, основну сему будь-якого дієслова становить лексичне значення процесу, що реалізується як динамічна ознака особи, предмета, явища або ж виступає поза формально вираженими зв'язками з ними. Саме воно, подібно до іменникового найзагальнішого значення предметності, обирається за критерій семантичної кваліфікації дієслова, відмежування його від інших повнозначних частин мови. Багатогранність дієслова полягає, зокрема, і в тому, що воно охоплює своєю лексичною і морфологічною специфікою слова, які не позначають ні дії, ні стану, а вказують на різні відношення і зв'язки між предметами, явищами, наприклад: а) дієслова зі значенням встановлення еквівалентності або характерних параметрів предметів (важити, коштувати, дорівнювати, цінуватися, відрізнятися, полягати, містити, доводитися (братом), означати, годитися): Двадцять першого березня день дорівнює ночі; Ті цимбали Копійок двадцять п'ять Івану коштували (М. Рильський); Дехто навіть думав, що Богучари доводяться Андрієві далекими родичами (В. Кучер); б) дієслова зі значенням існування, розташування предметів у просторі (височіти, виглядати, видаватися, прилягати, міститися, виходити (на південь), межувати, впадати, стелитися, простягатися, розкинутися, стояти, лежати): Кілька високих струнких димарів височіли над будівлями заводу (М. Трублаїні); 3 вікон, що виходять на Кожум'яки, видно Щекавицю (Ю. Яновський); В долинах, по крутих боках гір скрізь розкидані села, стеляться ниви та баштани, зеленіють невеличкі дубові гаї (І. Нечуй-Левицький). Наведені приклади підтверджують висновок, згідно з яким загальна ознака процесуальності стала такою значною мірою визначати природу дієслова як частини мови, перетворилася на його типовий показник, що будь-яке явище, виражене дієсловом, «стилізується» як процес. У лексичній системі української мови існує велика кількість слів, що мають загальне значення процесу, але не належать до лексико-граматичного класу дієслів. Вони представлені, зокрема, численними іменниками, що відповідно до категоріальної семантики цієї частини мови називають опредмечені дії, стани і події (біг, бігання, біганина; стук, стукіт, стукотнява; виступ, перемога, збори, зустріч, змагання, зрошування). Категоріальне значення статичної ознаки властиве також прикметникові (зелений, білий, синій, молодий, швидкий). Однак тільки дієсловам властиві граматичні засоби вираження процесуальної ознаки (дії, стану, відношень між предметами, форм існування їх у просторі тощо). Принципові відмінності між іменами, зокрема прикметниками, і дієсловами О.О. Потебня охарактеризував так: «Порівнюючи, з одного боку, вирази, як «зелена трава», що не становить речення, а з другого - речення, як «трава зеленіє», не виявимо в них ніякої відмінності за змістом, але дієслово зображає ознаку під час її виникнення від діючої особи, а ім'я ні. У цьому визначенні дієслова не має значення, буде момент виникнення ознаки одночасний з мовленням того, хто говорить, чи ні; буде час уявлятися тривалим, миттєвим; буде саме виникнення ознаки фактом чи наказом, бажанням, умовою... У поняття про дієслово обов'язково входить відношення до особи, яка б ця остання не була: відома чи ні, справжня чи фіктивна». (Потебня А.А.Из записок по русской грамматике. - М, 1958. - Т. 1-2. - С. 91.)

Дієслівні морфологічні категорії характеризують динамічну процесуальну ознаку з погляду різних часових площин її розгортання, граничності - неграничності, реальності - гіпотетичності вияву, зв'язку з одним або кількома суб'єктами, співвідношення між мовцем, адресатом мовлення і предметом повідомлення тощо.

Дієслову властиві багатогранні синтаксичні функції, найголовнішою, або категоріальною, серед яких є, звичайно, предикативна. Дієвідмінювані дієслова виступають у реченні у функції присудка. Типовими для дієприкметника і дієприслівника є відповідно атрибутивна і обставинна функції. Дієприкметник, як і прикметник, може входити до складу присудка. До синтаксично поліфункціональних дієслівних утворень належить інфінітив: він виступає у ролі як головних, так і другорядних членів речення.