Ч.Глок і Р. Старк

Чарльз Глок – американський соціолог релігії, вчився в Бостонському університеті, в 1952 році в Колумбійському університеті отримав ступінь доктора філософії і працював там в якості дослідника, а потім професора, пізніше – професора Каліфорнійського університету Берклі. Був директором Центру наукового вивчення релігії і сприяв появі в американській соціології релігії напрямку, який називають «емпіричним позитивізмом» за особливу увагу до методології та методики емпіричних досліджень. В 50-ті одним з перших в американській соціології звернувся до проблеми емпіричного вивчення релігійного життя. В своїх ранніх роботах «К типологии религиозной ориентации» (1959), «К изучению религиозной веры»(1962) Глок розробляє типологію релігійності, як наслідок разом зі Старком в роботі «Религия и общество в напряжении»(1965) він деталізує цю типологію, дає класифікацію релігійного досвіду, його рівнів та вимірювань релігії [2].

Зупинимося на аналізі методики вимірювання релігійності американських соціологів Ч. Глока і Р. Старка. З їхньої точки зору, існує п'ять основних вимірів релігійності:

- Релігійний досвід,

- Релігійна віра,

- Релігійна практика,

- Релігійне знання,

- Релігійний вплив на повсякденне життя і на поведінку індивіда [2].

Зупинимося докладніше на кожному з показників.

Релігійна віра (ідеологічний вимір).Для представників деяких церков цей вимір є головним і індивідуальна релігійність вимірюється по шкалі віддаленості, - наближеності до певної ортодоксальної доктрини. Релігійну віру важко оцінити з точки зору наукової об’єктивності, бо навіть в рамках одної релігії, немає одночасного розуміння ортодоксальної позиції.
Релігійний досвід трактується дослідниками як екстатичний стан, містичні переживання, в яких індивід відчуває безпосередню присутність Божественного, священного і свій зв'язок з ним. У такому трактуванні релігійний досвід є одним із проявів релігійної віри.
Вимір релігійної віри відповідає на питання, в які релігійні догмати вірить людина.

Релігійна практика (ритуальний вимір), тобто участь в культовій діяльності групи так, як і культові дії, що здійснює індивід за її межами.
Культовий вимір або «поведінковий» розкривається через участь у богослужіннях, молитвах і т. д. Крім цього він проявляється і через позакультові форми релігійної поведінки - читання Біблії, матеріальна підтримка релігійних організацій та інше. Групова участь, чи відвідування цекви довго вважались стандартними критеріями релігійності так, як їх найлегше виміряти.

Наступний критерій – релігійне знання (інтелектуальний вимір). Воно означає інформованість, начитаність і включає сукупність знань про свою релігію. Глок і Старк в описі цього критерію вказують на його неоднозначність: можна знати догмати, але не бути віруючим, або знати поверхнево священні книги, але при цьому бути глибоко віруючою людиною.

Релігійний вплив на поведінку індивіда і повсякденне життя. Вплив релігійної мотивації проявляється у всіх сферах життя людини, його поведінці в різних ситуаціях. Під релігійним мотивом слід мати на увазі внутрішній стимул дії, в якості якого може виступати релігійна потреба, віра, ідея, почуття. Даний мотив передбачає певну мету, наказує віро повчальними принципами. У відношенні мотиву до мети виявляється особистісний сенс дії. Тому про мотив можна судити по цілі і за змістом цієї дії. Одним з індикаторів релігійної мотивації поведінки індивіда може виступати його участь в релігійних обрядах. Іншим - виконання релігійних приписів.

Релігійний досвід, який також важко вимірювати засобами соціології, оскільки він включає суб’єктивні стани. Глок і Старк запропонували в якості визначальної характеристики релігії, досвід переживання «святого», чи «священного» [2].

В їх роботі релігійний досвід ділиться на 2 протилежних класи: досвід сприйняття «божественного» і досвід сприйняття «диявольського». Ці класи виникають на основі само ідентифікації. Найбільш поширений тип релігійного досвіду «підтверджуючий» - означає, що визначена ситуація, чи об’єкт викликають почуття благоговіння, чи святості. Цей тип є поширеним і більше ніж інші підтримується суспільством та релігійними інститутами. Наступний тип «реактивний» Має місце тоді, коли людина відчуває присутність «божества». Цей тип досвіду менше притаманний релігійним інститутам і менше ними заохочується.

Третій тип «екстатичний» - тут дуже тісний зв’язок особистості з божеством. Тип не є розповсюдженим і не підтримується суспільством. Він для небагатьох людей, які займають особливий релігійний статус (шаман, святий).

Найменш розповсюдженим є сокровенний досвід, коли людина стає довіреною особою, чи представником божества (диявола), з метою затверджувати, змінювати, чи заперечувати існуючу релігійну практику. Цей тип найменш розповсюджений і найменш одобрений суспільством і релігійними інститутами [2].

Типології і шкали релігійності Глока дозволили йому достатньо близько підійти не просто до інтуїтивного розуміння, а до вимірювання того, що довго знаходилось за межами наукового дослідження. При цьому він весь час вводить нові компоненти і підвиди в рамках основних вимірів, ускладнюючи шкалу, прагнучи до більшої точності процедури вимірювання.

Лекція 7.