Мініатюра Київської Русі

Осібним видом мистецтва Київської Русі була книжкова мініатюра. Книгу на Русі любили й шанували. Рукописні книги були дуже дорогими, їх переплітали в міцні оправи з металевими замками, прикрашали численними ініціалами, заставками, мініатюрами.

Серед найвизначніших пам’яток давньоруської літератури — «Остромирове Євангеліє», «Ізборник  Святослава», «Слово про закон і благодать», «Руська Правда» і, звичайно, «Повість минулих літ».

      Художнє оздоблення рукописних книг складалося з мініатюр. Невід’ємними елементами художнього оформлення майже кожного літературного твору були заставки або мініатюри (сюжетні зображення, розміщені на початку книги чи її розділу), буквиці (великі орнаментовані кольорові літери на початку тексту), також рукописи часто прикрашалися кінцівками й візерунками на полях.

 "Остромирове Євангеліє"  написане у 1056—1057 pp. "Виконував" цю книгу диякон Григорій. Це урочистий, великий фоліант, написаний на пергаменті гарним урочистим шрифтом — так званим уставом. Зміст книги — євангельські щоденні читання. Переписано її з болгарського оригіналу, як і більшість давньоруських церковних книг того часу, прикрашено численними ініціалами, заставками та трьома великими, на весь аркуш, мініатюрами з зображенням євангелістів Іоанна, Марка та Луки.

Рукописні книги в Київській Русі часто виготовлялись на замовлення, були передбачені для подарунка, вкладу в скарбницю церкви і представляли собою визначні зразки книжкового оформлення. Так, наприклад, оформлення «Остромирового Євангелія» свідчить, що ця книга не була призначена для

буденного користування.

    Друга книга — "Ізборник Святослава", витворена дияконом Іоанном у 1073 p., цікава зображенням сім´ї Святослава Ярославовича, а також заставками і малюнками на полях.

Витвори образотворчого мистецтва й архітектури часів Київської Русі відзначаються художньою довершеністю й майстерністю виконання. Більшість із них сучасні дослідники визначають як геніальні творіння. Нетлінність давньоукраїнських шедеврів — неспростовний доказ духовної єдності України сучасної та України княжої.

Висновки

    Таким чином, культурний розвиток Русі  перебував на високому

європейському рівні. Про це свідчить розвиток оригінальної місцевої

літератури, певний рівень освіти та наукових знань. Вироби

декоративно-прикладного мистецтва, що вийшли з руських майстерень, дивували технікою виконання та художньою досконалістю. На жаль, несприятливі зовнішньополітичні чинники наступних століть перервали яскравий і неповторний культурний процес Київської держави.

 

Список використаної літератури

 

1. Бокань В., Польовий Л. Історія культури України. - К., 2001.

2. Семчишин М. Тисяча років української культури. - К., 1992.

3. Крип’якевич І. Історія української культури. – К., 1999.

4. Історія української літератури ХХ ст. — У двох книгах. /за ред. В. Г. Дончика.- К.:Либідь, 1994.

5. Мистецтво Київської Русі: Альбом / Авт.-упоряд. Ю.С. Асєєв. — К.: Мистецтво, 1989.

6. Асеев Ю. С. Архітектура Київської Русі. — К.: Будівельник, 1969.

7. Ковальчук О. В. Українське народознавство. — К.:Освіта, 1992

 


Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: