2021-10-23
49
Болгари не вірять своїм політикам, вважають, що влада є тільки засобом для досягнення власних інтересів, більше довіри сьогодні вони демонструють до керівництва ЄС. О.Сапарев звертає увагу на дивну довірливість болгар і вічне очікування ними допомоги ззовні: «Раніше демонічний Захід тепер уже офіційно пофарбовано в рожеві кольори, а традиційно ідеалізований дід Іван тепер рисується в синьо-чорних тонах». Тобто знову вкотре розпочато процес міфотворчості.
В умовах Євросоюзу, коли болгари просто очікують позитивних змін, не розуміючи, що для цього треба докладати власних зусиль, євроілюзії можуть дуже швидко перерости в агресивний європесимізм. Щоб уникнути такого сценарію, болгарському уряду разом з Єврокомісією належить працювати значно більше, аніж сьогодні.
Болгарський політолог І.Крастєв дійшов висновку, що всі жителі балканських країн (крім албанців) – песимісти, коли мова йде про близьке майбутнє. Але найбільш сприятливою з можливостей вони вважають вступ в ЄС. Отже, зовнішній фактор повинен відіграти тут ту роль, яку не змогли взяти на себе національні еліти, дискредитовані в очах своїх виборців.
Поляки при обговоренні зовнішніх проблем, зокрема, відносин Польщі з ЄС, демонструють значно менший оптимізм ніж «новачки». У 2007 році більш 50% поляків вважали, що політики недостатньо ефективно захищають національні інтереси країни.
Більше половини поляків вважали, що положення Польщі в ЄС в цілому залежить від Німеччини. Оцінка польсько-німецьких відносин за останні 2 роки погіршилась. 22% назвали їх «поганими», 50% - «ні поганими, ні хорошими», і тільки 18% - «хорошими». Ще більш різко впала підтримка поляками політики США: з 62% до 38%.
В уяві східноєвропейців головна дихотомія полягає у протиставленні Росії та Заходу, а себе вони, які й раніше, розташовують між цими центрами сили. Це робить країни Східної Європи уразливими, але й надає можливість вести свою політику, граючи на протиріччях великих держав. Таке розуміння наразі дуже яскраво демонструють вкрай праві політики Польщі. Наприклад, Р.Гертих, лідер «Ліги польських родин», у своїй праці «Контрреволюція молодих» формулює геополітичну концепцію, в основі якої лежить неприйняття ЄС. На його думку Захід, який спирається на міжнародну фінансову мафію, просякнутий ліберальним, антихристиянським духом. Польща покликана протистояти йому, спираючись на Росію, країни ЦСЄ та багаті арабські держави. Росія спричинила багато зла Польщі, але наразі нормальні стосунки з нею – запорука успіху. Польща має стати центром системи, аналогічної (географічно) Австро-Угорщині. З Гертихом солідарні А.Леппер, лідер «Самооборони», а також монах-редемпторист Ридзик, творець торуньського радіо «Марія», популярного з початку 90-х рр. та телеканалу «Трвам», створеного в 2003 р.
ЛПР називає свою програму «національним солідаризмом»; у ній ставиться запитання: «Будемо ми реалізовувати польські програми або програми, чужі Польщі? Будемо ми мати роботу, їсти польський хліб та мати польський дім чи в складі Євросоюзу або іншої сучасної Вавилонської башти будемо імпортувати безробіття, їсти чужий хліб та жити на вулиці?»
Р.Гертих став ініціатором відродження молодіжної націоналістичної організації «Всепольська молодь» (існувала з 1922 р.), тепер відомої своїми антиєвропейськими маніфестаціями, під час яких використовуються гасла «Польща для поляків», «Геть ЄС», «Педофіли, педерасти – євроентузіасти».
В Угорщині у вуличних бійках 2006 р. найбільшу активність проявили також молодіжні правоекстремістські організації («Jobbik», «64 Burgkomitate», рух «Вільна Угорщина»), які розцінюють членство в ЄС як підкорення іноземному пануванню й мріють про Угорщину в кордонах старого королівства.
Антиєвропейська риторика характерна й для румунських «Нових правих». Їхній лідер Тудор Іонеску, коментуючи вступ Румунії в ЄС, відмітив, що оскільки референдуму не було, то приєднання («анексія») – це проект вузької політичної еліти. Румунія не має всередині ЄС ніякого впливу, тому умови розвитку її економіки лише погіршаться. Крім того, ЄС за Іонеску – це атеїстична організація, що є несумісним з православ’ям румунів.
Соціологічні дослідження виявляють також падіння цікавості до ЄС. Тільки 32% респондентів задоволені членством Чехії в ЄС; і тільки 27% (проти 69%) вважають, що ЄС приймає рішення в інтересах ЧР. На своє нинішнє життя 66% чехів дивляться з песимізмом, але на майбутнє – з оптимізмом (69%). Водночас на майбутнє людства з песимізмом дивиться 57% чехів. Зміни відбуваються не тільки в електораті, а й у політичних елітах. Відданість євроатлантичній орієнтації поступово відходить в минуле разом з першим поколінням східноєвропейських лідерів таких як Валенса й Гавел. Для нового покоління комуністична реальність – це далеке минуле, що все більш втрачає роль альтернативи сьогоденній ситуації.
