Методичні рекомендації до вивчення Розділу 2.2. При вивченні Розділу 2.2 важливо чітко усвідомлювати особливості сучасних ігрових технологій

При вивченні Розділу 2.2 важливо чітко усвідомлювати особливості сучасних ігрових технологій.

Вивчаючи пункт 1, зупинитися на технології впливу особистості педагога на особистість дитини через гру.

Вивчаючи пункт 2, розкрийте питання: «В чому особливості концептуальних засад ігрових технологій?»

Для цього зверніться до наступної літератури:

1. Гонтаровська Н. Інтеграція системи позаурочної діяльності в освітнє середовище // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – №1.

2. Горбачева Л. Словарь современных форм воспитательной работы // Воспитание школьников. – 2001. – №8.

3. Грач И.С. Педагогика молодежного досуга. // Образование – 2003. – №2.

4. Гросс Э. Душевная жизнь ребенка. – М., 2001.

5. Грязева Е.П. Структура объекта (методический аспект). – Ростов-н/Д., 1986.

6. Добринская Е.И., Соколов Э.В. Свободное время и развитие личности. – М., 1983.

7. Евтеева Г.А. Психолого-педагогические основы использования свободного времени. – Л.,1979.

8. Еколина Е. Четырнадцать нестандартных моделей детского досуга. –Волгоград, 2002.

Навчальний матеріал:

1. Прочитайте та законспектуйте технології впливу особистості педагога на особистість дитини через гру.

Педагогічна діяльність видатних учених дає нам найцікавіші рішення з безпосереднього впливу особистості педагога на особистість дитини. Особливу багатющу палітру якнайтонших психологічно виправданих способів дії надає спадщина А.С. Макаренка, що так широко використовується в країнах різної культури завдяки багатству саме технологічних рішень, знайдених цим педагогом.

Вихід практики виховання на технологічний рівень вимагає від педагога високого професіоналізму. Вийти на технологічний рівень – значить вийти на рівень операційний, коли обґрунтовуються вироблювані операції для отримання результату. Психологічне рішення припускає чіткий поелементний опис операції, точну характеристику проектованого гарантованого результату і, у результаті, певний алгоритм рішення, згідно з яким педагог може працювати, не опускаючи жодної з операцій, бо кожна з них відіграє особливу функцію, і разом вони визначають цілісний результат.

Мислити технологічно – це означає проектувати свою професійну дію з упевненістю в позитивній подальшій взаємодії «педагог – дитина», а значить, у позитивній взаємодії дитини з навколишнім світом, що й стає запорукою її всебічного фізичного й духовного розвитку.

Будь-яка технологія має засоби, що активізують й інтенсифікують діяльність учнів.

Гра поряд з працею й навчанням – один з головних видів діяльності людини. Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення та засвоєння громадського досвіду, у якому складається та вдосконалюється самоврядування поведінкою.

Ігрова діяльність виконує такі функції:

· Розважальну (це головна функція гри – розважити, дати задоволення).

· Комунікативну: оволодіння діалектикою спілкування.

· Самореалізації у грі як «полігоні» людської практики.

· Ігротерапевтичну: подолання різних труднощів, які виникають в інших видах життєдіяльності.

· Діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри.

· Функцію корекції: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників.

· Міжнаціональну комунікацію: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей.

· Соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.

Більшості ігор властиві такі риси (С.А. Шмаков):

· Вільна розвивальна діяльність, яка робиться лише за бажанням дитини, задля задоволення від самого процесу діяльності, а не тільки від результату (процедурне задоволення).

· Творчий, значною мірою імпровізований, дуже активний характер цієї діяльності („поле творчості”).

· Емоційна піднесеність діяльності, суперництво, змагальність, конкуренція, атракція тощо (почуттєва природа гри, „емоційна напруга”).

· Наявність прямих або непрямих правил, які відображають зміст гри, логічну та часову послідовність її розвитку.

Виховуючий потенціал самих різних ігрових проектів і програм, пропонованих дітям, частіше за все залежить від:

· змісту пізнавальної, етичної інформації, укладеної в правилах ігрових дій учасників;

· рівня самостійності учасників у пошуку засобів, узгодження дій з партнерами, самообмеження в ім'я досягнення мети й успіху, установлення доброзичливих стосунків;

· вибору учасниками зразків для наслідування.

Ігрова технологія (Г.К. Селевко) містить спектр цільових орієнтацій:

· Дидактичні: розширення кругозору, пізнавальна діяльність; застосування знань, умінь, навичок у практичній діяльності; формування умінь і навичок, необхідних у практичній діяльності; розвиток трудових навичок.

· Виховуючі: виховання самостійності, воля; формування певних підходів, позицій, етичних, естетичних і світоглядних установок; виховання співпраці, колективізму, товариськості, комунікативності.

· Розвивальні: розвиток уваги, пам'яті, мови, мислення, умінь порівнювати, зіставляти, уяви, фантазії, творчих здібностей, емпатії, рефлексії, уміння знаходити оптимальні рішення.

· Соціалізуючі: залучення до норм і цінностей суспільства; пристосовування до умов середовища; стресовий контроль, саморегуляція; навчання спілкування, психотерапія.

2. Прочитайте та законспектуйте концептуальні засади ігрових технологій

· Психологічні механізми ігрової діяльності спираються на фундаментальні потреби особистості в самовираженні, самоутвердженні, самовизначенні, саморегуляції, самореалізації.

· Гра – форма психогенної поведінки, тобто внутрішньо властивої, іманентної особистості (Д.Н. Узнадзе).

· Гра – простір «внутрішньої соціалізації» дитини, засіб засвоєння соціальних установок (Л.С. Виготський).

· Гра – свобода особи в уяві, «ілюзорна реалізація нереалізовуваних інтересів» (О.М. Леонтьєв).

· Здатність включитися в гру не пов'язана з віком людини, але в кожному віці гра має свої особливості.

· Зміст дитячих ігор – розвивається від ігор, у яких основним змістом є наочна діяльність, до ігор, що відображають взаємини між людьми, і, нарешті, до ігор, у яких головним змістом виступає підкорення правилам суспільної поведінки й стосунки між людьми.

· У віковій періодизації дітей (Д.Б. Ельконін) особлива роль відведена провідній діяльності, що має для кожного віку свій зміст. У кожній провідній діяльності виникають і формуються відповідні психічні новоутворення.