Методичні рекомендації до вивчення Розділу 2.5

При вивченні Розділу 2.5 важливо чітко усвідомлювати особливості шоу-технології.

Вивчаючи пункт 1, зупинитися на загальних особливостях шоу-технологій.

Вивчаючи пункт 2, розкрийте питання: «Які існують блоки підготовки та реалізації шоу-програм в підлітковому середовищі?»

Вивчаючи пункт 3, охарактеризуйте технологію організації шоу.

Для цього зверніться до наступної літератури:

1. Гонтаровська Н. Інтеграція системи позаурочної діяльності в освітнє середовище // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2003. – №1.

2. Горбачева Л. Словарь современных форм воспитательной работы // Воспитание школьников. – 2001. – №8.

3. Грач И.С. Педагогика молодежного досуга. // Образование – 2003. – №2.

4. Гросс Э. Душевная жизнь ребенка. – М., 2001.

5. Грязева Е.П. Структура объекта (методический аспект). – Ростов-н/Д., 1986.

6. Добринская Е.И., Соколов Э.В. Свободное время и развитие личности. – М., 1983.

7. Евтеева Г.А. Психолого-педагогические основы использования свободного времени. – Л.,1979.

8. Еколина Е. Четырнадцать нестандартных моделей детского досуга. –Волгоград, 2002.

Навчальний матеріал:

1. Прочитайте та законспектуйте загальні особливості шоу-технологій

Різні ігрові заходи типу шоу демонструють телепередачі: «Зоряна година», «Заклик джунглів», «Музичний ринг», «Щасливий випадок», класичний КВК і ін. Що загального ми можемо спостерігати в їх проведенні? Принаймні три особливості: розподіл учасників на виступаючих («сцену») і глядачів («зал»), змагальність на сцені, заготовлений організаторами сценарій.

Усі три особливості – обов'язкові ознаки. До цих ознак не відносяться такі заходи, як звичайний концерт (немає змагальності), проведення класичної новорічної ялинки (немає стійкого розподілу на «зал» і «сцену»), колективні творчі справи (немає «залу-сцени, «сценарій», план дій розробляють не окремі організатори, а всі учасники справи). Вони не можуть належати до ігрових дій типу шоу.

Результати (вони ж цілі, якщо мислити технологічно): для залу – досвід емоційного реагування в культурних формах; для активних учасників («сцена») – досвід індивідуальної й спільної публічної змагальності.

Ефекти (неплановані результати) залежать від особливостей учасників «залу» і «сцени», від ведучих, від особливостей приміщення тощо. Наприклад, хтось з виступаючих учасників відкриє в собі по ходу шоу сценічні, гумористичні, організаторські або ще якісь здібності. Це важливий педагогічний наслідок, але планувати це як технологізовану мету навряд чи можливо. Позиція педагога полягає в тому, щоб прогнозувати ефекти, розглядаючи їх не більш як вірогідні наслідки. Цілі – завдання будь-якої виховної акції, у якій бере участь група школярів, – триєдині: педагогічна мета, життєве завдання, організаторське завдання.

2. Прочитайте та законспектуйте основні блоки підготовки та реалізації шоу-програм в підлітковому середовищі.

У будь-якій розгорненій педагогічній дії є три блоки: підготовка – реалізація – аналіз підсумків.

На етапі підготовки:

· рішення ухвалюється педагогом (учителями-організаторами, педагогом з виробленим формальним або неформальним активом) на основі ідей, пропозицій дорослих, активу дітей, традицій школи, міста, країни;

· планування, проектування здійснюється педагогом (педагогами, активом дітей). «Маси» (майбутні учасники) до планування, висуненню ідей з організації шоу не притягуються, але у творчій підготовці шоу, свята, за завданнями організаторів-проектувальників, можуть у тій чи іншій мірі брати участь.

Реалізація проекту, плану, проведення свята є заснованою на використовуванні елементів змагальності, імпровізації або гри, прийомів створення загальної емоційної атмосфери. Змагальність має на увазі процедуру оцінювання й підведення підсумків.

Аналіз підсумків проводиться в кращому разі на рівні організаторів (педагогів і активу дітей). Аналіз шоу його рядовими учасниками або не проводиться взагалі, або розглядається як необов'язковий.

3. Прочитайте та законспектуйте технологію організації шоу.

Основні предмети проектування: завдання «сцені» (командам, учасникам), робота із залом, спосіб оцінювання, сценарій для ведучого, оформлення залу й сцени.

Початкова умова – наявність групи організаторів.

Варіанти:

· один педагог (класний керівник, соціальний педагог). Цей варіант для невеликого колективу: класу, загону й у разі, коли неможливо знайти співорганізаторів;

· група педагогів;

· педагог з групою дітей;

· група педагогів з групою дітей.

Завдання групи організаторів:

· розробка або пошук сценарію шоу;

· підготовка шоу по позиціях «сцена», «зал», ведучий, процедура оцінювання, оформлення;

· розподіл відповідальності (ключові відповідальності дві: режисерська й організація технічної бази).

Підготовка:

1. «Сцена»

· Рішення про принцип відбору учасників (повна добровільність; добровільність, але з обмежуючими умовами, наприклад, тільки для тих, хто володіє музичними інструментами; попередній відбірковий тур; представницький принцип: квота на клас, загін).

· Зведення учасників: пояснення завдань, вибір форми шоу, настрій на участь; формування (якщо треба) команд, груп, домашні завдання (цього може й не бути).

· Допомога в підготовці учасникам або командам.

2. Ведучий:

· Рішення про ведучого;

· Розробка програми ведення й образу ведучого;

· Репетиція ведення (може бути розгорнена репетиція на сцені з режисером).

3. «Зал»:

· Рішення про спосіб формування «залу» (без обмежень, по квитках, по запрошеннях, по квотах).

· Структура «залу» (розташування місць; місця для молодших, старших дітей, гостей, учасників, учителів, журі; якщо необхідно, розподіл «залу» на групи – уболівальників за різні команди, за різних учасників).

· Настрій «залу» (звернення до глядачів: в оголошенні, в оформленні залу, у запрошеннях – пам'ятках, у спеціальному слові ведучого; введення спеціальних правил для «залу», з акцентом не на заборони, а на те, що дозволено, бажано; символіка участі.

· Введення звернення до «залу», завдання для «залу», ролі «залу» в сценарії шоу.

4. Оцінювання:

· Що і як (критерії) оцінюється.

· Хто й коли оцінюється (основні варіанти: журі й зал).

· Техніка процесу оцінювання (бланки, картки, символи, таблиці і ін.).

· Способи, форми пред'явлення оцінок.

5. Оформлення:

· Предмет: сцена, зал, місце журі, простір зовні залу; особлива увага до входу в зал.

· Завдання: створити в образному, символічному, емоційно-вимогливому плані цінності й настрій, які стануть змістом шоу.

Техніка виконання: використовування оформлювальних технік, особливо реклами.

Основні механізми.

Можна говорити про три основні психологічні механізми шоу: емоційне зараження, змагальність та імпровізація.

Емоційне зараження – передача, зміна емоційного стану від людини до людини при безпосередньому взаємосприйнятті. Підсилюють емоційне зараження три чинники: особливості зовнішності, поведінки, мови того, хто „заражає”; особливості тих, що „заражаються”, й умови (як фізичні, так і соціальні), у яких розгортається цей процес.

Ключові характеристики трьох чинників.

По-перше, ті, хто „заражають” (у соціальній психології кажуть „індуктори”) повинні бути видні й чутні. А це пов'язано з розміром залу, сцени, розташуванням місць для глядачів, акустикою, апаратурою.

По-друге, емоційне зараження пов'язане з навіюванням, яке, у свою чергу, залежить від довіри до індуктора. Тому молодші школярі емоційно „заражаються” швидше, проте сили і стійкість емоційного зараження в підлітків і старшокласників більше.

По-третє, існує цілий набір умов, що допомагають зараженню. Можливість передачі емоційного стану збільшуються, якщо за інших рівних обставин чисельність аудиторії більше, люди бачать один одного (розташування півколом); є світлове, музичне й колірне оформлення, направлене на індукторів і що виражає бажані емоції й цінності (нагадаємо відомі факти: світло-зелений колір заспокоює, оранжевий створює радісні настрої, темно-червоний – емоційну напругу).

Особливі умови – наявність загальних символів, що приймаються аудиторією: емблем, елементів одягу учасників, девізів. Важливо, щоб у журі й на сцені були присутні відомі люди, які зібралися, репрезентують ті або інші традиції й цінності.

Сила змагальності має таке ж глибоке психологічне коріння, як емоційне зараження. Інша людина є джерелом пізнавання й оцінювання себе мало не з народження.

Імпровізація, коли зараз, тут треба щось додумати, зробити, відповісти – також важливий механізм шоу. Імпровізація створює інтригу, непередбачуваність для залу, зменшує психологічні бар'єри.

Близькі функції виконує ігровий бік шоу. Коли все „несерйозно” – менше відповідальності, більше свободи виразу себе. Але в ігровій складовій ховається ще одна велика педагогічна сила – двоплановість, двозначність гри. У ній завжди існують два сенси: ігровий („несерйозний”) і той фрагмент дійсності, який відображає ігрова ситуація. Глядачу ж надана свобода приймати будь-який з цих сенсів.

Реалізація. Дія містить три частини: запуск, завдання-оцінювання, фінал.

Завдання запуску: задати, актуалізувати відповідний емоційний настрій залу й позначити закладені в програмі цінності.

Прийоми: музичні, пісенні, відеовиступи; скандування; емоційне образне мовлення – звернення ведучих; включення в пісню, ритуальні жести й рухи „залу” (аплодисменти або виляски над головою); акцентування на символах (внесення прапорів, емблем і т.п.). У запуску цих заходів повинні бути два акценти: не тільки на відповідному емоційному сплеску, але й на ціннісному акцентуванні, що йде від ідеї – назви шоу. Наприклад, якщо це свято Землі, символом цінностей може бути проекція фотографії Землі з космосу або пісня, що виражає загальнолюдські цінності.

Основна частина – це завдання, конкурси й оцінювання. Завдання й конкурси – це взаємодія, змагання. Узаємодія команд, учасників може бути прямою й опосередкованою.

Два види оцінювання: одноосібне оцінювання авторитетного судді й оцінювання залом (максимально простим, коли вболівальники аплодують, хто голосніше). Технічний бік основної частини: учасників повинні бути видно глядачам добре й знати правила поведінки на сцені.

Шоу – це сценічне дійство. І відповідні закони сценічного дійства, пов'язані із зав’язкою, розвитком, сценічним конфліктом, кульмінацією, розв'язкою, необхідно використовувати. Якісь моменти з цього ланцюжка можна опустити, але сама ідея про орієнтацію на ці закони для організаторів необхідна.

Фінал. Окрім підсумкового оцінювання, у фіналі важливі два моменти: пом'якшення змагальності дією, словом, що об'єднує „сцену”; і дією, що об'єднує „зал” і „сцену” (загальна пісня, ритуальне дійство, дійство символами).

Для діагностики результатів під кутом зору позначених цілей (досвід культурного емоційного реагування й позитивний досвід публічної змагальності) потрібно вирішити два завдання: як зафіксувати факт доконаного досвіду і як виявити ставлення глядачів і виступаючих до цього досвіду. Оцінка ставлення учасників до того, що здійснюється в залі й на сцені, може бути одержана по ходу шоу (наприклад, через звернення ведучого до „сцени” і до „залу”: „Підніміть руки ті й лише ті, для кого участь у сьогоднішній події виявилася цікавою, привабливою!” Другий метод – анкетування. „Оцініть наскільки цікавою, привабливою виявилася для вас участь у сьогоднішній події”. Хороший варіант оцінки – 7 балів: 7 – „дуже цікаво”, 6 – „безумовно цікаво”, 5 – „інтерес і привабливість вище за середнє”, 4 – „середнє”; 3 – „нижче за середнє; 2 – „безумовно нецікаво”; 1 – „абсолютно нецікаво”. Можливі й інші діагностичні прийоми. Важливо, щоб організатори кожного разу чітко визначали для себе, де результати відповідають цілям технології

Питання для самоперевірки:

1. У чому суть шоу-технологій?

2. Назвіть основні психологічні механізми шоу-технології.

Висновки (стисле резюме):

Мислити технологічно – це означає проектувати свою професійну дію з упевненістю в позитивній подальшій взаємодії «педагог – дитина», а значить, у позитивній взаємодії дитини з навколишнім світом, що й стає запорукою її всебічного фізичного й духовного розвитку.

Будь-яка технологія має засоби, що активізують й інтенсифікують діяльність учнів.

Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями: