Контрольні питання. 1. Дайте визначення та охарактеризуйте пізнавальні процеси особистості

1. Дайте визначення та охарактеризуйте пізнавальні процеси особистості.

2. Як залежить навчальна діяльність від перебігу пізнавальних процесів особистості, що навчається?

3. Дайте визначення складових емоційно-вольової сфери особистості? Дайте характеристику емоціям, почуттям, волі.

4. Як ви розумієте тезу, що виховання емоційно-вольової сфери особистості полягає у збагаченні та розвитку позитивних емоційних переживань разом з організацією її діяльності?

5. Що таке темперамент? Назвіть та дайте характеристики типів темпераментів.

6. Що таке характер особистості? Які компоненти характеру в ньому є типові, а які – індивідуальні?

7. Чи є альтернатива самовихованню характеру?

5. Що, на вашу думку, означає індивідуальний підхід до виховання характеру? Чи можна ототожнювати поняття "індивідуальний підхід" та "гуманістичний підхід" до виховання?

ЛІТЕРАТУРА

Обов'язкова

1. Большой толковый психологический словарь. В 2-х т. Пер. с англ. /Ребер Артур. - ООО «Издательство ACT»; «Издательство «Вече». – 2001.

2. Зимняя И. А Педагогическая психология. Учебник для вузов. - Изд. второе доп., испр и перераб. - М.: Логос, 2002. - 384с.

3. Крутецкий В. А. Психология. Учеб. для пед. уч-щ.- 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Просвещение, 1986. - 336 с.

4 Максименко С. Д. Общая психология. - М.: "Peaл-бук К.: „Ваклер", 1999. – 528 с.

5 Немов Р.С. Психология- Учеб для студ. высш. учеб заведений. - В 3-х кн. - 4-е изд. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2000.

6 Основы педагогики и психологии высшей школы /Под ред. А.В.Петровского - М.: Изд. МГУ, 1986.- 303 с.

7 Реан А.А., Коломинскнй Я.Л. Социальная педагогическая психология - СПб: Питер Ком, 1999.- 416 с.

Додаткова

1. Столяренко Л.Д., Самыгин С И. Психология и педагогика в вопросах и ответах. Серия "Учебники, учебные пособия". - Ростов-на-Дону: "Феникс", 2000.- 576 с.

3.Якунин В.А Психология учебной деятельности студентов. - М., 1994.

ТЕМА 5

ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СУБ'ЄКТІВ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

Мета заняття: оновити та поширити знання про педагога та студента як суб'єктів навчального процесу вищої школи, педагогічних здібностях, особистісних якостях, спрямованості у структурі особистості педагога, вікових, соціально-психологічних особливостях студента, його навченості.

ПЛАН

1. Специфічні особливості суб'єктів навчального процесу вищої школи.

2. Педагог як суб'єкт навчального процесу.

3. Студент як суб'єкт навчального процесу.

Суб'єкт - філософська категорія, що дуже ретельно розглядається як у загальній, так і у педагогічній психології. Ця категорія завжди зіставляється з категорією об'єкта, підкреслюючи функціональну активність суб'єкта, яка виявляється у діях, пов'язаних з трансформацією, перетворенням об'єкта. У широкому розумінні поняття "суб'єкт діяльності" (взаємодії¹) в т.ч. навчальної - це активне, відтворююче та перетворююче начало (Ж. Піаже). Бути особистістю - означає бути суб'єктом діяльності, спілкування, самосвідомості (В.А.Петровський). Суб'єкт має (за Є. Клімовим) особистісні (індивідуальні) характеристики (спрямованість, мотиви, відношення, якості тощо), які також притаманні суб'єктам освітнього процесу. Педагог та учень - суспільний продукт, що разом є сукупним суб'єктом освітнього процесу, який репрезентує накопичені знання та суспільні цінності шляхом їх збереження та розвитку. Кожний індивідуальний суб'єкт одночасно є включеним у різноманітні колективні суб'єкти, впливи яких інтегруються в індивіді, формуючи його цілісність. Звідки виникає проблема колективного суб'єкта навчально-виховного процесу у педагогічній практиці, проблеми взаємовідносин учнів та викладацького колективу тощо. Педагог — зв’язна ланка між поколіннями як індивідуальний суб'єкт педагогічної діяльності, він одночасно є носієм суспільних знань та цінностей, тобто у ньому завжди поєднуються аксіологічні та когнітивні сторони. Педагог - як представник професії типу "людина - людина" повинен мати певні якості та властивості, типологічні переваги (за Дж. Холландом та Є. Клімовим). Протипоказанням для роботи такого типу є дефекти та невиразна мова, замкненість, як це не прикро, виражені фізичні вади, надмірна повільність, байдужість до іншого тощо. Основними вимогами є професійна компетентність, загальна та дидактична культура, людяність та порядність. Особистість педагога посідає перші сходинки у ієрархії властивостей, що визначають ефективність та виховний вплив навчання. Гуманізм та повага до тих, кого ти навчаєш, - провідні риси успішного педагога. На ефективність праці педагога впливають його спеціальні (об'єктивні та суб'єктивні) та особистісні якості, педагогічні здібності, стійкість до "емоційного згорян­ня". Особистісна спрямованість визначає акмеологію педагогічної діяльно­сті. Основним мотивом істинної педагогічної діяльності є інтерес до змісту педагогічної діяльності. Позитивна Я-конпепція, педагогічна самосвідомість є вирішальними чинниками сприятливого клімату взаємодії з учнями.

Як і педагог, кожен з тих, хто навчається, має власні індивідуальні та діяльнісні особливості, визначені тендерними, етнічними, соціальними чинниками, стилем діяльності, становленням до неї, навченістю (сукупні-сить інтелектуальних властивостей, завдяки яким за наявності та відносній рівності інших необхідних умов залежить продуктивність навчальної дія­льності). З іншого боку, студенти як представники певної сходинки освіти мають загальні, типові та вікові риси. Студентський вік (у рамках 17-118 -22-25 роки), який визначають, як пізню юність чи ранню зрілість, так як інші вікові групи характеризується ситуацією розвитку, провідним типом діяльності, психічними новоутвореннями.

Студентство – психологічна і водночас соціальна категорія, поєднана з інститутом вищої освіти. Студентство має визначену професійну спрямованість, сформованість стійкого ставлення до майбутньої професії, адекватність та повноту уяви про обрану професію. Студентство як соціальна спільність відрізня­ється по відношенню до інших груп населення рівнем освіченості, пізнава­льної мотивації. В руслі особистісно-діяльнісного підходу студент розгля­дається як суб'єкт педагогічної взаємодії, провідною формою навчання якої є знаково-контекстне. Опановані студентством під час навчання знання, вміння та навички виступають вже не в якості предмета лише навчальної діяльності, як це, наприклад, є у школярів, а й як засіб майбутньої діяльності професій­ної.

Перед вищою школою стоїть завдання допомогти майбутньому фахів­цеві стати активним та творчим суб'єктом суспільного життя. Тому, ста­влення до студента як до рівної, соціально зрілої особистості повинно стати нормою та передбачає посилення з боку педагогічного складу спеціальної гуманістичної організації діалогічності навчання, педагогічного спілкування та створення умов для відстоювання та відточування своїх поглядів мети, життєвої позиції. Ці норми повинні стати законом вищої школи.