На практиці використовують різні види позиційних регулювальників

По вигляду статичної характеристики двопозиційні регулювальники можуть бути в основному наступних видів (див. рисунок 2.6).

Рисунок 2.6 – Види двопозиційних регуляторів

Статичну характеристику регулятора виду а) на практиці називають прямим гістерезисом і застосовують такі регулятори для вентиляції, в холодильниках та ін.

Статичну характеристику регулятора виду б) називають зворотнім гістерезис­сом і зазвичай застосовують в різних нагрівальних приладах, термошкафах, баках і тому подібне.

Регулятори зі статичними характеристики видів в) і г) на практиці називають двопозиційним регулятором з П-подібною логікою і U-подібною логікою. Регулятори з такою логікою застосовують для сигналізації виходу системи на робочий режим.

Застосовуються також багатопозиційні регулятори.

Трипозиційні регулятори застосовуються для управління сервоприводом, а також для регулювання мікроклімату підігрівачем і вентилятором. Статична характеристика такого регулятора зображена на рисунку 2.7.

Чотирьохпозиційного регулювальника застосовують для поліпшення точності регулювання.

Рисунок 2.7 – Многопозиционные регуляторы:
а) трехпозиционный регулятор; б) четырехпозиционный регулятор

Вище було описано, що процесом регулювання є вагання довкола завдання (див. мал. 5). Частота і амплітуда визначаються величинами τ, R, Т, δ.

Для поліпшення процесу регулювання, тобто для зменшення відхилень Х від завдання U необхідно зменшувати транспортне запізнювання τ і інерційність Т системи регулювання. Це можна зробити, змінивши конструкцію об'єкту регулювання або відповідним чином розмістивши датчик (наприклад поблизу нагрівача).

За інших рівних умов, чим більше X_MAX – максимально-можливе значення регульованої величини, тим більше коливання в позиційних регуляторах. Це значення слід встановити по можливості рівним верхньому кордону діапазону регулювання.

Ці ж міркування також відносяться і до нижнього кордону діапазону. Тобто встановивши постійний нагрівач і підключивши підігрівач до регулювальника можна істотно поліпшити характеристики САР.

Якщо, проте, потрібний широкий діапазон регулювання, можна застосувати чотирьохпозиційного регулювальника, підключивши до нього два елементи, один з яких в два рази потужніше за інше.

На практиці широко виконують багатоканальними позиційні регулятори (дво-, чотири-, восьмиканальними, …). Такі прилади можуть працювати в декількох режимах.

Наприклад двоканальний двопозиційний регулятор може працювати в режимах: 1) незалежне керування двома об’єктами (рисунок 2.8, а); 2) регулювання виходячи з різниці двох вхідних (виміряних) параметрів (рисунок 2.8, б); 3) робота в режимі трипозиційного одноканального регулятора (рисунок 2.8, в).

Рисунок 2.8 – Різні можливості використання двох входів X ₁, X ₂ і виходів Y ₁, Y ₂
двоканальних цифрових позиційних регуляторів

Тому для утворення багатопозиційних регуляторів слід шукати багатоканальні двопозиційні регулятори.

Недоліком позиційних регуляторів є те, що вони практично непридатні для систем зі значним транспортним запізнюванням τ > 0,2× Т і для об'єктів без самовиравніванія, оскільки регульована величина далеко виходить за необхідні межі регулювання. У таких випадках застосовують регулятори з пропорционально-інтегрально-діфференциальним (ПІД) законом. Однак позиційнірегулятори дозволяють для об'єктів з великою інерційністю Т і з малим запізнюванням τ <0,2× Т забезпечити хорошу якість регулювання: X – X_зад << 1% від X_зад, досить малий час виходу на режим і невисоку чутливість до обурень.