Розгляд та затвердження бюджету

Починається з моменту подання проекту на розгляд в ВРУ і завершується прийняттям закону про державний бюджет.

Законом про державний бюджет визначається:

1. Загальна сума надходжень і видатків.

2. Граничний обсяг дефіциту (профіциту) (2 – 3%) і державного боргу.

3. Доходи бюджету за бюджетною класифікацією.

4. Бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів.

5. Видатки бюджету за підрозділами функціональності бюджетної класифікації.

3. Виконання бюджету (державне казначейство), в тому числі в разі необхідності внесення змін про державний бюджет, рішення про місцеві бюджети.

4. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і надання рішення про його виконання (державне казначейство).

Працює узгоджено з рахунковою палатою та міністерством фінансів.

Річний звіт про його виконання розглядає ВРУ і за його результатами приймає рішення про його затвердження.

6 Бюджетне планування та його завдання.

= Бюджетне планування – комплекс організаційно-технічних методів та методологія заходів з визначення доходів і видатків бюджету на всіх стадіях бюджетного процесу.

Методи планування показників:

1. Прямі фінансові розрахунки.

2. Балансовий.

3. Нормативний.

4. Програмно-цільовий.

= Прямих фінансових розрахунків – передбачає обчислення показників бюджету виходячи з реальних потреб і показників у розрізі окремих систем надходжень і видатків по кожному підприємству, організації, установі, громадянинові.

= Балансовий – система балансових розрахунків, де встановлюється кількісне співвідношення між потребами суспільства та фінансовими ресурсами на конкретні цілі.

= Нормативний – заснований на використанні норм і нормативів установлених відносно як зведених та к і індивідуальних показників.

Програмно-цільовий – я вже описував.

Д/З.

Бюджетний механізм — це сукупність способів і форм організації бюджетних відносин, що застосовуються суспільством з метою вирішення соціально-економічних проблем розвитку країни. Він передбачає застосування спеціальних методів, форм, способів, важелів мобілізації, розподілу та використання бюджетних коштів — інструментів державного регулювання економіки в сфері бюджетних відносин.

У рамках бюджетного механізму умовно можна виокремити кілька складових:

- механізм управління бюджетним процесом і бюджетними відносинами;

- механізм формування бюджетних ресурсів;

- механізм розподілу бюджетних ресурсів;

- механізм використання бюджетних ресурсів;

- механізм контролю та аналізу використання бюджетних ресурсів.

Бюджетна політика — це сукупність державних заходів спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної направленості видатків бюджету, створення умов макроекономічної стабілізації. Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого на економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення. За цих умов активний вплив бюджетної системи на фінансові зв'язки і потоки між різними секторами економіки виступає необхідною умовою для забезпечення економічного росту. Таким чином, бюджетна система повинна бути визначальною формою відносин, що реалізують фінансові інтереси і цілі держави. Звідси головним пріоритетним напрямком бюджетної політики України має стати фінансове оздоровлення підприємств реального сектора шляхом створення сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи.

Бюджетне планування - це централізований розподіл та перерозподіл валового внутрішнього продукту і національного доходу по всіх ланках бюджетної системи та видах фінансових планів на підставі Державної програми економічного і соціального розвитку держави.

Відповідно до цього перед бюджетним плануванням постають наступні завдання;

- формування найважливіших народногосподарських пропорцій розвитку економіки на плановий період

- виявлення резервів у галузях економіки і спрямування їх на виконання плану економічного і соціального розвитку

- мобілізація грошових надходжень за окремими джерелами та формування доходів бюджету з урахуванням резервів їх збільшення

- раціональний розподіл видатків державного бюджету між окремими ланками бюджетної системи та збалансування бюджетів нижчого рівня

- здійснення державного фінансового контролю за ходом виконання бюджету.

Основні принципи бюджетного планування:

- демократизація бюджетних відносин, тобто під час планування необхідно враховувати оптимальні зв'язки між державним і місцевими бюджетами, а також між ланками місцевих бюджетів

- пріоритетне значення бюджетного планування у всій сукупності фінансових планів

- директивність та цільовий напрямок бюджетних зобов'язань

- органічний зв'язок бюджетного планування з планами соціально-економічного розвитку держави та регіонів.

Показники фінансових планів являються вихідним матеріалом для аналізу фінансового стану держави, інформаційною базою перспективного планування. Система фінансових планів дозволяє виявити об'єктивні взаємозв'язки і довготривалі тенденції зміни структури джерел фінансових ресурсів, а також фактори, що визначають розвиток цих тенденцій у майбутньому.

Бюджетне право – це сукупність правових інститутів, які містять фінансово-правові норми, що регулюють відносини, які виникають, змінюються і припиняються у зв’язку з бюджетною діяльністю.

Правові інститути бюджетного права:

1. бюджетний устрій;

2. бюджетний процес.

Бюджетний устрій включає в себе норми щодо

- організації і принципів побудови бюджетної системи, її структури,

- взаємозв'язку між окремими ланками бюджетної системи.

Бюджетний устрій України визначається з урахуванням державного устрою і адміністративно-територіального поділу України.

Бюджетний процес - регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Предмет бюджетного права:

1. відносини щодо організації і побудови бюджетної системи;

2. міжбюджетні відносини;

3. відносини щодо порядку складання, розгляду, затвердження бюджетів;

4. відносини щодо виконання бюджету та здійснення контролю за його виконанням;

5. відносини щодо розподілу доходів та видатків між окремими ланками бюджетної системи, а також щодо структури доходів та видатків.