II. Функції

Сутність державного бюджету як економічної категорії реалізується через:

1. Розподільну (перерозподільну).

2. Регулюючу.

3. Забезпечення існування держави.

4. Стимулюючу.

5. Контролюючу.

1) Розподільну – визначається процесами перерозподілу фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного виробництва.

Їй притаманні багатовидовий та багаторівневий перерозподіл коштів що може здійснюватись по галузям, територіям.

2) Регулююча – через неї здійснюється вплив на процес відтворення, стимулювання або стримування його темпів, посилення або послаблення накопичення капіталу, розширення або зменшення платоспроможності шляхом застосування податків та інших важелів.

3) Забезпечення існування держави – ставить завданням створення матеріально-фінансової бази функціонування держави.

= Державний бюджет – головне джерело грошових коштів держави для їх існування, видатки здійснюються в інтересах економічного і соціального розвитку суспільства та виконання його функцій.

4) Стимулююча – проявляється через вплив заходів бюджетної політики на активізацію економічних процесів.

5) Контролююча – в процесі формування і використання бюджету здійснюється контроль за надходженнями усіх джерел доходів, їх правильного планування і основних напрямків витрачання бюджетних коштів.

6) Соціальна (не входить до числа інших, але деякі вчені виділяють і її) – проявляється через заходи держави в сфері забезпечення матеріального достатку, підтримці якостей суспільних благ.

III. = Бюджетна система – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів побудована з урахуванням економічних відносин держави і адміністративно-територіальних устроїв та врегульована нормами права.

Структура.

Бюджетна система складається з державного бюджету та місцевих бюджетів.

Місцевими є – бюджет АР «Крим», обласні, районні, бюджети місцевого самоврядування.

Місцевого самоврядування є – бюджети територіальних громад, сіл, їх об’єднань, міст.

Зведений є – сукупність показників бюджетів що використовуються для аналізу та прогнозування економічного і соціального розвитку держави.

Включає показники державного бюджету, зведеного бюджету АР «Крим», та зведених бюджетів областей, Києва та Севастополя.

1. Зведений бюджет АР «Крим» включає - показники бюджету Ар «Крим», її районів та міст республіканського значення.

2. Області включає - обласного бюджету, районів, бюджетів міст обласного значення цієї області.

3. Зведений бюджет району включає – показники районного бюджету, бюджетний вміст районного значення, селищних та сільських бюджетів цього району.

4. Зведений бюджет міста з районним поділом включає – показники міського бюджету та бюджету району що входить до його складу.

5. Бюджетів об’єднань територіальних громад включаються до відповідних зведених бюджетів.

Принципи:

1. Єдності бюджетної системи України (єдині грошова одиниця, правова база, бюджетна класифікація, правила і норми ведення бухгалтерського обліку і звітності).

2. Збалансованості (повноваження на витрати з бюджету повинні бути рівносильними їх надходженням).

3. Самостійності (державні і місцеві бюджети є самостійними).

4. Повноти (до складу їх підлягають всі надходження та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових органів державної влади, АР «Крим», органами місцевого самоврядування).

5. Обґрунтованості (формується на реалістичних макроекономічних показниках соціально-економічного розвитку країни та розрахунках надходжень та видатків бюджету, що здійснюється відповідно до затверджених методик та правил).

6. Ефективності та результативності (при складанні та виконанні бюджету всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей запланованих на основі національної системи цінностей і завдань, інноваційних систем розвитку шляхом забезпечення якісних послуг.

7. Субсидіарності (розподіл видів видатків між державним і місцевими бюджетами, а також між бюджетами одного рівня, ґрунтується на необхідності максимально можливого наближення, надання гарантованих послуг до її споживача).

8. Справедливості та неупередженості (бюджетна система будується на засадах справедливого неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами).

9. Цільового використання бюджетних коштів (використання коштів тільки на ті цілі, що визначені бюджетним призначенням чи асигнуванням).

10. Публічності та прозорості (інформування громадськості).

4 Бюджетна класифікація.

Використовується для складання і використання державних бюджетних і місцевих коштів, звітування про виконання, здійснення контролю за виконанням органами держави (АР «Крим», місцевих), інших розпорядників, проведення фінансового аналізу в розрізі доходів, організаційних, функціональних та економічних категорій видатків, кредитування, фінансування і боргу і для забезпечення загальнодержавної і міжнародної порівнянності бюджетних показників.

Бюджетну класифікацію затверджує мінфін України.

Має такі складові частини:

1. Доходів бюджету.

2. Видатків та кредитування бюджету.

3. Фінансування бюджету.

4. Богу.

Доходи за такими розділами:

1. Податкові.

2. Неподаткові.

3. Від операцій з капіталом.

4. Трансферти.

Визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори на місцях.

Неподаткові надходження:

1. Доходи від власності та підприємницької діяльності.

2. Адміністративні збори та платежі від некомерційної господарської діяльності.

3. Інші неоподатковані надходження.

= Трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади (АР «Крим», місцевих органів самоврядування), інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі).

Класифікація видатків та кредитного бюджету.

Класифікуються за:

1. Бюджетними програмами (програмна класифікація).

2. Ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча).

3. Функціями з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування (функціональна).

1) Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

Оскільки програмно-цільовий метод - це певною мірою новий спосіб формування бюджету, й тому мало хто глибоко обізнаний з цією бюджетною методологією, метою розробки цього посібника є:

• пояснити логіку складання бюджету за бюджетними програмами;

• визначити переваги та труднощі такого методу;

• описати весь алгоритм побудови бюджетних програм.

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі передбачає складання і виконання бюджету в розрізі бюджетним програм.

Особливістю якого є те, що процес починається із зосередження уваги спершу на результатах, яких необхідно досягти в державному секторі, а вже потім ставиться питання про те, які ресурси слід використати для досягнення цих результатів. Результати в цій системі - це те, чого уряд має намір досягти, або цілі, яких він досягає, здійснюючи певні заходи в державному секторі.

Він дозволяє посилити дієвість та ефективність державного сектора. Забезпечує вищий рівень прозорості ухвалення рішень у державному секторі.

Запровадження програмно-цільового методу до складання та виконання бюджету має такі переваги:

1. забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі і завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;

2. забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності

учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин неефективного виконання

бюджетних програм;

3. упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм;

4. посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за до-

тримання відповідності бюджетних програм законодавче визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результати їх виконання;

5. підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і

використання бюджетних коштів.

2) Відомча класифікація.

За даною класифікацією визначається перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. А саме:

- Управління справами верховної Ради України;

- Державне управління справами;

- Господарське управління Секретаріату Кабміну України;

- Верховний суд України;

- Конституційний Суд України;

- Генеральна прокуратура України;

- Міністерства, Державні комітети, Державна митна служба України, Державна

туристична адміністрація, НАН України; СБУ, ЦВК України тощо(тризначні

коди);

- Рада Міністрів АРК.; обласні державні адміністрації; Київська та

Севастопольська міські державні адміністрації.

Відомча класифікація видатків місцевого бюджету визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (частина третя статті 22 Бюджетного кодексу України).

3) Видатки бюджетів за функціональною структурою класифікуються у

відповідності до основних функцій держави.

Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів необхідних для покриття дефіциту бюджету і напрями використання фінансових ресурсів що утворилися в результаті профіциту бюджету.

Фінансування класифікують за типом кредитора та боргового зобов’язання.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов’язання держави.

Головні розпорядники бюджетних коштів – за бюджетним призначенням визначених законом про державний бюджет тих установ та організацій.

Установи уповноважені забезпечувати діяльність ВРУ, президента, кабміну в особі їх керівників, міністерства, конституційного, верховного та вищих судів в особі їх керівників, а також національна академія наук України (аграрних, медичних, педагогічних, правових, мистецтв) що уповноважені законом або кабміном на реалізацію державної політики у відповідній сфері.

5 = Бюджетний процес – регламентований законодавством порядок складання, розгляду, затвердження та виконання бюджетів, контролю за їх виконанням, затвердження звітів про виконання бюджетів що входять до бюджетної системи України.

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи що наділені правами і обов’язками учасників бюджетних правовідносин.

Залежно від ролі, місця, функцій та обсягів діяльності слід виділити такі групи учасників:

1. Органи суб’єкти управління бюджетною системою (державної та місцевої влади).

2. Державної виконавчої влади (та місцевого) які в межах своєї компетенції здійснюють контроль та оперативне управління бюджетними коштами.

3. Розпорядники (бюджетні установи в особі їх керівників уповноважені на отримання бюджетних асигнувань та здійснення видатків з бюджету.

4. Органи грошво-кредитного регулювання представлених нацбанком та комерційними банками.

Відповідно до бюджетного кодексу бюджетний період для всіх бюджетів – 1 рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Затверджується ВРУ, якщо АР «Крим» та обласні – відповідними органами.

Проходить кілька стадій.

= Стадія – низка заходів що охоплюють розробку, виконання, аналіз та оцінку ефективності бюджетних рішень що до формування, розподілу та використання відповідних процесів.

Складається з 4 стадій:

1. Планування (планування проекту бюджету).

Являє собою діяльність що до розробки планів документів, прийняття відповідних правових актів.

Підготовлений мінфіном проект закону про державний бюджет подається кабміну для розгляду з доданням матеріалів про соціально-економічне становище держави, основні прогнозні макроекономічні показники що були покладені в основу проекту, оцінку показників надходжень та видатків.