Встановлення форми ходу

Використовуючи критерії видовженості, визначають форму ходу, якщо виконується співвідношення:

Тут - відхилення напрямку сторони ходу від напрямку замикаючої

- відстань від вершини ходу до замикаючої.

Причому граничного значення вказаного в (3.2) може досягнути лише одна із відстаней , як рівно один із кутів .

Для перевірки виконання відношення (3.2) у запроектованому ході проводять замикаючу ходу, відкладають в обидві сторони від неї (в масштабі карти) відстань і проводять лінії паралельні до замикаючої.(рис.1.), Якщо жодна із вершин не виходить за межі отриманої смуги, відповідно умову виконано. Величину також вимірюють на схемі і порівнюють з граничним значенням вказаним в) (3.2). Хід,

відображений на рис.1, є видовженим, так як і величини і , як видно із креслення, менші за граничні значення.

3.2. Визначення граничної помилки положення точки в слабому місті ходу після його врівноваження.

Середня квадратична помилка (с.к.п) положення пункту в слабому місці ходу m

(після зрівноваження – це середина ходу) приблизно в 2 рази меньше середньої квадратичної помилки (с.к.п.) кінцевої точки ходу до його зрівнювання. M

(3.3)

Тоді гранична похибка середньої вершини ходу буде рівна 2 m (згідно із допусками) або з врахуванням (3.3) M,

(3.4)

Відповідно, для визначення необхідно отримати M. Середня квадратична помилка (с.к.п) положення кінцевої точки ходу M визначається із виразу

(3.5)

Для якого - гранична лінійна помилкаходу – знаходиться із відношення

(3.6)

Де - гранична відносна помилка полігонометричного ходу, яка встановлена Інструкцією[14] для відповідного класу або розряду.

Приклад 1. Визначити середню квадратичну і граничну помилки положення пункта в слабому місті запроектованого зігнутого полігонометричного ходу 4 класу довжиною = 6925 м.