III. Характеристика розвитку валютного регулювання в Україні

Процес формування стратегії валютного регулюван­ня в нашій країні був достатньо тривалим та суперечли­вим. Однак на даний момент це одна з найбільш вдалих та ефективних частин державної політики. Щоб повніше уявити роль валютного регулювання, розглянемо, як воно використовувалося з метою стабілізації економіки останнього десятиліття. Для цього відокремимо чотири основних етапи формування валютної політики.

Період перший — формування (1991 — поч. 1993 р.). Си­стема валютного регулювання в Україні формувалася у складних та суперечливих соціально-економічних умовах. Вони характеризувалися значним та різким падінням об­сягів виробництва, розривом традиційних господарських зв'язків, гіперінфляцією. Нормативно-правові передумови управління валютною сферою були закладені прийняттям Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року. Безпосередньо валютний контроль по­чав здійснюватися в Україні після проголошення незалеж­ності у серпні 1991 року та виходу з карбованцевої зони у листопаді 1992 року. Знаменною подією у цій сфері було створення у 1992 році валютної біржі при НБУ. З листопада 1992 року до березня 1993 року формувалася власна систе­ма валютного регулювання. Цей період характеризувався високими податками для експортерів та обов'язковим про­дажем всієї валютної виручки. Національний банк встанов­лював офіційні обмінні курси карбованця відносно російсь­кого рубля та американського долара, а рівень обмінного курсу для банківської системи визначався окремо на міжбанківському валютному ринку. Це призвело до мно­жинності валютних курсів і, як наслідок - відпливу капіта­лу за кордон, бартеризації зовнішньої торгівлі.

Другий період — лібералізація (друга пол. 1993 р.). У березні 1993 р. були здійснені спроби лібералізації валют­ного режиму. Головним документом у цьому напрямку став Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему ва­лютного регулювання та валютного контролю» від 19 лю­того 1993 р. Декрет регулював операції з валютними цінно­стями, визначав статус валюти України, встановлював загальні принципи валютного регулювання, порядок ви­користання надходжень в іноземній валюті, а також відпо­відальність за порушення валютного законодавства ре­зидентами. Головним органом валютного контролю, відповідно до Декрету, є Національний банк України. Ос­новною характеристикою даного періоду було введення внутрішньої конвертованості та плаваючого обмінного курсу національної валюти. Однак відсутність відповід­ної ринкової структури, диспаритет у торгівельних та пла­тіжних відносинах, асиметрія в цінах експорту та імпор­ту, високі темпи інфляції примусили знову змінити валютну політику у бік жорсткості.

Третій період — відновлення державної валютної мо­нополії (кінець 1993 р. — перша половина 1994 р.). З метою подолання інфляції, стабілізації витрат на оплату кри­тичного імпорту (зокрема нафти та газу) 12 серпня 1993 р. НБУ було прийняте рішення щодо фіксації обмінного кур­су українського карбованця до долара США, німецької марки та російського рубля. Фіксація курсу супроводжу­валася новими, жорсткішими умовами використання ва­лютної виручки. А саме, рішенням від січня 1994 року 40% надходжень іноземної валюти мали передаватися уря­ду через валютний тендер за офіційним курсом 12610 крб. за 1 дол. США, 10% - НБУ за курсом 25000 крб. за долар. Решта 50% експортних валютних надходжень могли збе­рігатися на валютних рахунках або продаватися виключ­но НБУ. Діяльність валютної біржі було призупинено.

Четвертий період — сучасний (з кінця 1994 р. і по тепе­решній час). Це новий етап розвитку валютного регулюван­ня в Україні, суть якого полягає в подальшій лібералізації валютного ринку, встановленні єдиного обмінного курсу для готівкових та безготівкових розрахунків. Досягнення фінан­сової стабілізації, зокрема з допомогою відповідного валют­ного регулювання, дозволило у вересні 1996 р. здійснити грошову реформу. Слід зазначити, що валютне регулюван­ня наприкінці 1994 - 1996 рр. Сприяло позитивним тен­денціям. Наприклад:

- зросла роль Української міжбанківської валютної біржі як центра проведення валютних операцій;

- стабілізувалися попит та пропозиція іноземної валюти;

- створено значні валютні резерви та залучено 1,5 млрд. дол. відМВФ;

- відбулася переорієнтація частини коштів з валютно­го й кредитного ринків на ринок державних цінних па­перів.

Основні параметри валютного регулювання, встанов­лені у цьому періоді, розглянемо більш повно в наступно­му питанні.