І. Сутність валютного регулювання та особливості його прояву на національному та міжнародному ринках

ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

I. Сутність валютного регулювання та особливості його прояву на національному та міжнародному рівнях.

II. Інструменти валютного регулювання.

III. Характеристика розвитку валютного регулюван­ня в Україні.

IV. Основні положення валютного регулювання та контролю, що діють в Україні.

І. Сутність валютного регулювання та особливості його прояву на національному та міжнародному ринках

І. Валютне регулювання - це діяльність державних органів з управління обігом валюти, контролю за валют­ними операціями, впливу на валютний курс національної валюти, обмеження використання іноземної валюти.

Валютне регулювання передбачає:

- регулювання курсу національної валюти;

- організація розрахунків в іноземній валюті;

- відкриття рахунку в іноземній валюті;

- купівля іноземної валюти;

- розрахунки по експортно-імпортних операціях;

- здійснення резидентами іноземних інвестицій;

- операції купівлі-продажу іноземної валюти готівкою;

- порядок переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

- правила переказу іноземної валюти.

Під валютними цінностями розуміють грошові знаки зарубіжних держав, а також цінні папери - платіжні до­кументи (чеки, векселі, акредитиви сертифікати тощо) в іноземній валюті та інші цінності (благородні метали, кош­товне каміння тощо).

До валютних операцій належать:

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, які здійснюють­ся між резидентами у валюті України;

- операції, пов'язані з використанням валютних цінно­стей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передачею заборгованості та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, перерахуваннями та вивозом з території України валютних цінностей.

II. Сучасний механізм валютного регулювання склав­ся на основі Ямайського договору, який характеризується плаваючими валютними курсами та принципом поліцентризму в структурі побудови всієї валютної системи.

Валютне регулювання здійснюється на трьох рівнях:

- міждержавному;

- регіональному;

- національному.

Що стосується міждержавного рівня, функції регулю­вання міжнародних валютних відносин покладені світо­вим співтовариством на Міжнародний валютний фонд (МВФ), який керується у своїй діяльності статутом Фонду та спільно прийнятими країнами-учасницями постанова­ми та угодами.

Статутом МВФ визначено, що цілями цієї організації є:

- забезпечення співробітництва у розв'язанні міжна­родних валютних проблем;

- сприяння стабілізації валют;

- створення багатосторонньої системи платежів та роз­рахунків;

- досягнення рівноваги платіжних балансів країн-учасниць.

Відповідно до Статуту МВФ має виконувати такі функції:

1 ) стежити за розвитком міжнародної валютної систе­ми та забезпечувати її ефективне функціонування;

2) здійснювати аналіз виконання кожною країною спільних зобов'язань.

Статутом передбачено, що країни-учасниці, вступаючи до Фонду, добровільно беруть на себе зобов'язання співро­бітничати з Фондом та одна з одною по розв'язанню питань стабілізації валютних відносин. Особливу увагу приділе­но системі заходів з регулювання валютних курсів, які б забезпечували найбільш сприятливі умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності країн-учасниць, зниження валютного ризику та кон'юнктурної невизначеності тощо.

Директорат МВФ в межах своїх повноважень спосте­реження за політикою у сфері валютних курсів виділив три основних принципи, якими мають керуватися країни-учасниці Фонду:

1. Не допускати такої маніпуляції валютними курса­ми, яка б надала можливість отримати несправедливі кон­курентні переваги перед іншими країнами.

2. Здійснювати валютне регулювання, спрямоване на зменшення руйнівних наслідків, викликаних короткочас­ними коливаннями обмінних курсів.

З. При проведенні політики валютного регулювання валютного курсу мають враховуватися інтереси інших членів Фонду, включаючи інтереси тих країн, у валюті яких здійснюється інтервенція.

МВФ має можливість активно впливати на країни-учас-ниці у питаннях дотримання ними певних вимог валют­ного регулювання. Для цього використовуються стабілі­заційні програми та механізм взаємних консультацій. Стабілізаційні програми пов'язані з наданням кредитів на покриття дефіциту платіжного балансу деяких країн. У безперечному порядку кредит надається в іноземній валюті терміном на 2-3 роки в розмірі 25% квоти. Понад цей ліміт надання кредиту супроводжується оцінюванням Фондом економічної ситуації у країні та вимогами проведення жорстких стабілізаційних заходів.

Регіональний рівень пов'язаний з існуванням регіо­нальних об'єднань, в межах яких проводиться узгоджен­ня валютних політик держав-членів, або здійснюється спільна валютна політика. У цьому випадку спільне валют­не регулювання спрямоване на розвиток торгівельних відносин всередині інтеграційного об'єднання, на вільне переміщення факторів виробництва, а також сприяє зни­женню впливу зовнішніх факторів на коливання обмінних курсів країн регіонального об'єднання. Прикладом може слугувати ЄС, країни-члени якого проводили спільну ста­білізаційну політику щодо національних валют, на основі цього встановили їх співвідношення (паритети), а також ввели в обіг спільну грошову одиницю.

Механізм регулювання на національному рівні, його інституційна структура, принципи та норми встановлю­ються законодавчими актами кожної країни з урахуван­ням принципів та рекомендацій, встановлених МВФ та регіональними союзами.

Валютне регулювання в Україні в сучасних умовах спрямоване на підтримку стабільності української валю­ти, нейтралізацію різких коливань валютних курсів, оск­ільки стабільність валютного ринку має забезпечити й сти­мулювати розвиток зовнішньоекономічних зв'язків країни та її економіки в цілому.

При цьому головним інструментом формування ефек­тивного валютного регулювання виступають валютні інтервенції, здійснювані НБУ.

Основним об'єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішніх господарських про­цесів, так і на зовнішньоекономічні позиції тієї чи іншої країни. Йдеться про вплив валютного курсу на зовнішню торгівлю, рух короткочасного та довгочасного капіталу, розміри заборгованості, платіжний баланс тощо.

Здійснення валютного контролю й регулювання покла­дене на такі державні органи:

1. НБУ є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, що не віднесені до компетенції інших органів.

2. Уповноважені банки здійснюють контроль за валют­ними операціями, що проводяться резидентами й нерези­дентами через їхні банки.

3. Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями.

4. Міністерство зв'язку здійснює контроль за дотриман­ням правил поштових переказів за межі України.

5. Державний митний комітет України здійснює конт­роль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.