Нормування та стандартизування наукових термінів

Питання теми:

Поняття про лексикографію та термінографію. Види сучасних словників. Структура словників та словникових статей. Види термінологічних словників. Державні стандарти, що регулюють використання термінів.

Окрім загальнотеоретичних питань, що стосуються термінів і термінології, термінознавство як синтетична міжгалузева дисципліна охоплює такі напрями роботи:

Ø Лексикографічний. Це створення термінологічних словників, серед яких словники-довідники, словники-тезауруси, перекладні словники, частотні словники, словники рекомендованих термінів, словники сполучуваності, словники нових термінів.

Ø Стандартизування термінів. Це вироблення терміна-еталона, який би відповідав усім лінгвістичним та логічним вимогам до терміна і використо­вувався б у межах певної терміносистеми та на міжгалузевому рівні. Стан­дартизацію термінів здійснює Держстандарт. У світі існує чимало терміно­логічних організацій, що займаються стандартизацією термінів на міжнарод­ному рівні.

Яка структура словника і словникової статті?

Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг. Словник – довідкова

книга, яка містить зібрання слів (чи морфем, слово-

сполучень, ідіом і т.д.), розташованих за визначеним

принципом, і яка дає відомості про їхні значення, вжи-

вання, похо-дження, переклад на іншу мову і т.п.

Основні принципи укладання словника:

1. Принцип наслідування лексикографічних тво-

рів. Будь-які словники завжди спираються на існуючі

лексикографічні традиції, наприклад, подача слів за абеткою, використання контексту, пояснення граматичного значення слова та ін.

2. Значна роль суб’єктивного фактору під час укладання словника. Кожний лексикограф визначає по-своєму роботу над словником (відбір слів, систематизація лексичного матеріалу, розробка умовних позначень, вибір методу подачі матеріалу).

3. Орієнтованість на чітке призначення (орієнтованість на конкретного читача, потребу в таких лексикографічних роботах на даному етапі).

4. Нормативність у відборі й подачі лексики. Словники напряму повязані з виробленням літературної норми мови в кожну епоху. У словниках тлумачних, що подають лексику ненормативну (наприклад, діалектизми, професійні жаргонізми), має бути в статті позначено: діал., жарг.

Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття – структурна частина словника; текст, що роз'яснює основну одиницю в словнику – заголовне слово, що пояснюється, перекладається тощо) й характерні для неї основні риси. Структура словникової статті визначається завданнями словника і розробляється для кожного словника залежно від його виду. Для будь-якого словника важливою є побудова словникової статті, зокрема наявність у ній лівої та правої частин. Ліворуч подається заголовне слово (термін); праворуч – міститься така інформація про заголовне слово:

· сфера використання слова (терміна);

· преклад слова, якщо словник перекладний;

· граматична характеристика слова, а саме: частина мови; для іменників чоловічого роду – закінчення родового відмінка; для іменників жіночого роду – закінчення давального та місцевого відмінків, якщо відбувається чергування приголосних; наголоси в

однині та множині, якщо вони змінні;

· пояснення значення слова для тлумачного або енциклопедичного словника; якщо словник термінологічний – наводиться його дефініція;

· приклади сполучуваності слова з іншими словами;

· залежно від виду словника – похідні слова, етимологія (походження слова), синоніми, антоніми, ілюстрації. Нижче подано приклад оформлення словникової статті термінологічного словника.

Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус словника. Крім корпусу в будь-якому словнику є такі елементи:

ü передмова, в якій пояснюється, як користуватися словником;

ü абетка;

ü покажчик скорочень, що використовуються у словнику;

ü корпус словника;

ü покажчик слів (термінів), що розглядаються у словнику.